Шаг к победе в энергетической войне с Кремлем: о чем договорились страны ЕС

Міністри енергетики країн Євросоюзу 9 вересня закликали Європейську комісію ввести цінові обмеження на газ на тлі стрімкого зростання витрат на енергопостачання, які несуть споживачі та підприємства. 

Існує консенсус, що обмеження ціни газу потрібне, але Європейській комісії та країнам ЄС потрібен деякий час, щоб напрацювати та узгодити конкретне рішення. 

Кремлівський ультиматум про повну зупинку постачання газу до ЄС, якщо санкції не будуть зняті, по суті, перевів протистояння у нову, гостру фазу. Що Євросоюз вже має в арсеналі для енергетичної війни з Путіним?

Середні ціни на російське викопне паливо зросли більш ніж удвічі порівняно з 2021 роком. Відповідно до нової аналітичної доповіді CREA, за перші шість місяців війни (з 24 лютого по 24 серпня) Росія отримала 158 мільярдів євро доходу від експорту викопного палива. 

ЄС імпортував 54% цього обсягу приблизно на 85 мільярдів євро.

Росія не тільки використовувала залежність Європи від російського газу, але й маніпулювала механізмами формування цін на ринках газу та електроенергії, отримуючи при цьому величезні доходи. 

За минулі пів року "Газпром" заробив на продажу газу в ЄС стільки ж грошей, скільки й у першій половині 2021 року, при цьому постачаючи менше третини від минулорічних обсягів. 

Ціни, які ЄС платить за російський газ, наразі пов’язані з цінами на внутрішньому газовому ринку Європи, що зросли більш ніж утричі порівняно з минулим роком. 

Це означає, що навіть після того, як імпорт газу з Росії впав на 70%, доходи Росії від експорту майже не змінилися. Тому розірвання зв’язку між ринковими цінами на газ і цінами, що сплачуються Росії, має першочергове значення як для зменшення доходів від російського експорту, так і для захисту вразливих споживачів.

Навесні тактика ЄС полягала в тому, щоб заздалегідь зробити запас газу у сховищах для підготовки до зими, що вдалося успішно зробити – до початку вересня європейські газові сховища накопичили більше газу, ніж в аналогічний період 2021 року. 

Не впроваджуючи найжорсткіші енергетичні санкції в квітні-травні, Євросоюз продовжував купувати російський газ, але вже готувався до сценарію повного перекриття поставок узимку.

Попри браваду режиму Кремля про те, що "без російського газу Європа замерзне", та віру в непереможність газової труби, реальність полягає в тому, що в разі застосування всього арсеналу енергетичних санкцій путінський режим залишиться без засобів до існування за лічені тижні. 

Насправді економіка Росії та особливо енергетичний сектор є більш вразливими до повномасштабної "енергетичної" війни, ніж економіка ЄС.

Повне ембарго на вугілля вже призвело до скорочення його видобутку в РФ, поставило під скорочення десятки тисяч шахтарів та запустило процес соціально-економічної дестабілізації в Кемерові, найбільшому вугільному регіоні.

І це лише початок, бо вугілля – це лише 10% обсягів товарного експорту російського викопного палива.

У фінансовому вимірі експорт нафти і нафтопродуктів є найбільшим та ключовим джерелом доходу для режиму Путіна. І тепер, коли Європа закрила свої тили, зробивши запаси газу та прийнявши план скорочення його споживання, це ключове джерело тепер повною мірою на лінії "санкційного вогню".

Згідно з аналізом CREA, з усіх суден, які перевозили російське викопне паливо по всьому світу в липні, 62% належало судноплавним компаніям ЄС, а 73% було застраховано у Великій Британії та Норвегії.

Через свою домінуючу роль у морській логістиці Європа має всі важелі для встановлення цінового обмеження для експорту російської нафти, що фактично може зрізати потік нафтодоларів до Кремля. Це те, чого там бояться найбільше.

Минулого тижня уряди G7 погодили план впровадження цього цінового обмеження на світових ринках. Він передбачає встановлення заборони на страхові, фінансові, посередницькі та інші послуги для російських нафтових вантажів, вартість яких перевищує цінові обмеження на сиру нафту та нафтопродукти.

Рівні обмежень ще не встановлені, але цей потужний санкційний механізм вже принципово погоджено.

За неофіційними оцінками, глобальний прайскеп на російську нафту може бути встановлено на рівні близько 60 доларів за барель.

Отже, наші ключові союзники G7 та ЄС тепер мають обмежити фінансові надходження Кремля від експорту російської нафти на світові ринки. Це ключова битва на санкційному фронті проти РФ, тому ми маємо вимагати від ЄС рішучості, послідовності та злагодженості.

Впроваджуючи нафтові санкції, G7 та ЄС повинні створити сильні механізми примусу та правила, щоб запобігти вільному надходженню російської нафти іншим потенційним покупцям. Необхідно усунути всі лазівки.

Це нагально необхідно. Судна, що належать європейським компаніям, забезпечували в останні місяці збільшення поставок російської нафти до Індії, Близького Сходу та Єгипту.

Також треба запобігти надходження непрямими шляхами, зокрема контролювати та виявляти російське походження перероблених нафтопродуктів та змішаної нафти.

Зокрема, суміш казахстанської та російської нафти досі експортується до Великої Британії, і якщо правила щодо змішаної нафти не будуть посилені в рамках передбаченого ембарго, цей імпорт може тривати до 2023 року.

Інші лазівки, такі як перевалка російської нафти через порти ЄС, як відбувалося в Естонії, також необхідно усунути.

Поряд з "крупнокаліберними" енергетичними санкціями, для рішучої та остаточної перемоги над РФ в енергетичній війні Європі важливо максимально прискорити перехід до відновлюваних джерел енергії, утеплювати будівлі та електрифікувати опалення та транспорт.

Впровадження теплових насосів, електромобілів та інших чистих технологій – це те, що гарантуватиме свободу від викопного палива, яке надходить від диктаторських режимів, та дозволяє зберігати холодну голову в світі, що стрімко розпікається через кліматичну кризу.

Окремо "Газпрому" необхідно виставити рахунок за шкоду довкіллю.

Адже газ, який не продається в Європу, росіяни просто спалюють у факелах, продукуючи величезні викиди метану в атмосферу через неповне згоряння і посилюючи кліматичну кризу.

З "Газпрому" за кожен кубометр метану, що опинився в атмосфері, а не у споживачів, необхідно стягнути кошти до кліматичного фонду ООН у судовому порядку.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів