6 листопада ми відзначатимемо 79-ту річницю визволення Києва від нацистської окупації.

Не випадково, що першим у центрі міста замайорів чехословацький прапор, адже кілька тисяч наших воїнів брали участь у визволенні української столиці. Багато українців після того мужньо боролися за визволення Праги та інших чеських, моравських, сілезьких та словацьких міст.

Проте кінець Другої світової війни ані Чехословаччині, ані Україні свободу та демократію не приніс. Натомість наші країни дочекалися керованого Москвою рабства, політичних процесів, переслідувань і в'язниць для інтелектуальних еліт, занепаду та загального хаосу для всіх.

З чудесним 1989 роком – заснуванням Народного руху України, Оксамитовою революцією у Чехословаччині та подальшим розпадом радянського блоку і самого Радянського Союзу – з'явилася надія на свободу для всієї Центральної та Східної Європи.

Чехія увійшла до Північноатлантичного альянсу та Європейського Союзу, однак українцям довелося невпинно боротися за свою свободу та право обирати власних представників на виборах, результати яких не визначені заздалегідь – на першому Майдані 2004 року та під час Революції гідності через дев’ять років.

Чехи та чеський уряд завжди підтримували українців у боротьбі за свободу та незалежність.

Як політично, так і конкретними проєктами на підтримку неурядових організацій, громадянського суспільства та незалежних журналістів.

Українська свобода, демократія та рішення не піддаватися на спроби Москви претендувати на якісь зони впливу, а натомість пов’язати своє майбутнє із Заходом і Європейським Союзом, спонукали Владіміра Путіна до першої війни проти України в 2014 році, коли Росія захопила Крим і розв'язала війну на сході України.

Навіть після цього багато хто у Європі вірив, що можна вести з Путіним змістовний діалог щодо України та європейської безпеки. На жаль, вони не вірили нашим дипломатам і дипломатам деяких інших країн-членів ЄС і НАТО, які говорили, що Путіну наплювати на долю населення Східної України, що його метою є захоплення вашої країни політичним шляхом, а якщо це не вдасться, то і силою.

Вони не вірили нам, що Путін може розв'язати війну, схожої на яку в Європі не було з часів Другої світової. Вони не вірили нам навіть у перші дні й тижні після 24 лютого, що населення України, незалежно від того, чи розмовляє воно українською, російською, суржиком чи якоюсь іншою мовою, чинитиме опір безглуздому і варварському нападу, і що є сенс постачати зброю вашій країні і її відважним бійцям.

Ми пишаємось і завжди будемо пишатися тим, що стали першою країною, яка передала Україні різні види важкого озброєння, і що ми досі є одним із її найбільших постачальників зброї.

Ми будемо й надалі постачати озброєння, підтримувати та розвивати обороноздатність України.

Україна вже понад вісім місяців протистоїть російському вторгненню, і я переконаний, що попри важкі втрати та варварські атаки на цивільну інфраструктуру ви захистите свою країну та відновите її суверенітет і територіальну цілісність у межах кордонів 1991 року.

Ваша боротьба і жертви безцінні не тільки для Чехії, а й для всієї Європи, оскільки нагадують нам, на жаль, ціною крові ваших хоробрих військових, чоловіків, жінок і цивільних, про цінності, на яких тримається Європа – свободу, демократію та повагу до особистості.

Чехословацький генерал Сергій Войцеховський, родом із білоруського Вітебська, викрадений радянським НКВД у 1945 році з Праги та закатований, як і сотні тисяч українців, у радянському ГУЛАГу, є автором відомої фрази: 1938 року він заявив, що

державні кордони з агресором не обговорюються, державні кордони захищаються.

Значні частини обох наших урядів збираються в Києві також і для того, аби обговорити, як Чехія може ще більше підтримати Україну в боротьбі з російською агресією та як вона може допомогти українським громадянам пережити зиму, що наближається.

Ми будемо говорити про покарання російських воєнних злочинів, створення спеціального судового трибуналу для покарання злочину агресії, про нашу підтримку вступу України до Європейського Союзу та НАТО та про співпрацю у захисті свободи та демократії в Центральній та Східній Європі.

Вже підготовано багато стратегічних проєктів у оборонній та інших сферах, як, наприклад, у сфері захисту від ворожої пропаганди та дезінформації, де нам теж є чому повчитися в України.

Я переконаний, що наступного року ми відзначатимемо 80-ту річницю визволення Києва від нацистської окупації та водночас святкуватимемо визволення всієї України від нинішньої російської окупації, і на Хрещатику знову гордо майорітиме чеський прапор разом із прапором незалежної, вільної та демократичної України.

Слава Україні!