З початку російського вторгнення до України західні країни намагаються за допомогою санкцій обмежити експортні доходи РФ і водночас мінімізувати негативний вплив від цих санкцій на світові ринки та свої економіки.

Явна протилежність цих цілей, геополітичні складнощі і велика частка РФ у глобальній пропозиції енергоносіїв досі не дозволили Заходу досягти на цьому фронті якихось значних успіхів.

Втім Захід продовжує втілювати цю політику:  черговим етапом фінансового обмеження Росії стало введення цінової стелі на російську нафту. Цей крок має посилити ефект від раніше введеної заборони на експорт нафти та нафтопродуктів до ЄС.

Проте, залишається відкритим питання - наскільки потужним стане цей "подвійний" удар по російській економіці? 

Подвійний удар по російській нафті

Від 5 грудня набрала чинності нафтова частина шостого пакета санкцій, згідно з якою забороняється морський імпорт російської нафти до ЄС.

Тимчасовим винятком є  Болгарія – вона може продовжувати такий імпорт до кінця 2024 року.

Також компаніям країн G7, ЄС і Австралії забороняється надавати посередницькі послуги пов’язані з постачанням російської нафти до будь-якої країни світу, включаючи перевезення і страхування. Проте якщо ціна нафти не перевищує $60 за барель, доступ до послуг залишається відкритим – і це вже умова восьмого санкційного пакета, який був погоджений минулого тижня.

Восьмий пакет також передбачає коригувальний механізм, який можуть застосувати для утримання стелі на рівні 5% нижче ринкової ціни.

Вочевидь, нинішня стеля у $60 – це не той рівень, здатний заподіяти відчутної шкоди російській економіці.

В останні тижні найбільш розповсюджена російська нафтова марка Urals торгувалася якраз близько цього рівня, а іноді навіть і на $10 нижче.

Знавці індустрії оцінюють середні витрати на добутий барель російських діючих родовищ приблизно у $30, а перспективних нафтодобувних потужностей – трохи вище за $50. Більше того, у разі підвищення ринкових цін на нафту, західні союзники можуть застосувати коригувальний механізм, підвищити цінову стелю і таким чином збільшити експортні прибутки РФ.

Між тим у трирічному проєкті державного бюджету, який зараз знаходиться на розгляді в російській Держдумі, саме ціна експортної нафти в $60 розглядається як комфортний сценарій з прийнятним бюджетним дефіцитом.

Остаточна ж реакція Кремля на введення стелі залишається під великим питанням.

Донедавна багато спостерігачів допускали сценарій, згідно з яким ображена новими санкціями Росія припинить постачання країнам учасникам санкцій, навіть коштом значних втрачених експортних прибутків і падіння свого видобутку, і таким чином покарає сама себе. Це начебто підтверджували й відповідні численні войовничі заяви представників російського керівництва.

Втім російська риторика в останній час стає більш помірною, і все більший акцент ставиться на ігнорування цінової стелі.

Нинішній рівень стелі вкупі з поточними ринковими котируваннями дозволяє дотримуватися такої позиції і водночас продовжувати тактику залякування.

Залежність від "третіх країн"

Звісно, що Росія все одно намагатиметься перенаправити постачання нафти до країн, які не збираються брати участь у нафтових санкціях.

До останнього часу завдяки Індії, Китаю та Туреччині російські експортери спромоглись утримати кількість проданих барелів від значного падіння через добровільну відмову від них західних компаній.

Проте РФ не зможе повністю замінити європейських покупців на азіатських – тим такі великі обсяги нафти і нафтопродуктів просто не потрібні. А ті ж додаткові обсяги, які таки вдалося продати, стали можливі лише ціною значних дисконтів до таких визнаних котирувань як Brent.

Саме на жорсткіші вимоги дисконтів від країн, що розвиваються, і може розраховувати Захід у своїх намаганнях підірвати експортні заробітки РФ.

Однак тут теж існує велика невизначеність щодо подальшої поведінки третіх країн.

Нафтовим ринком ширяться чутки, що Росія тишком збирає численний танкерний флот для тіньових перевезень нафти, а також планує забезпечити страхування силами власних компаній. Західний бізнес займав левову частку ринку страхування нафтових перевезень, а спроможність інших компаній заповнити цю нішу залишається невідомою.

Також під питанням бажання власників танкерів співпрацювати з РФ і тим самим йти на конфлікт з Заходом.

Отже, наразі Заходу більше вдається утримувати хиткий баланс на ринку нафти, аніж підірвати здатність РФ фінансувати нафтодоларами війну.

Про це свідчить також і нещодавнє рішення ОПЕК+ не змінювати виробничих планів у відповідь на введення нафтових санкцій.

Втім застосування цінової стелі дійсно стало одним з найпотужніших втручань у світовий ринок нафти за весь період його існування та істотно додало невизначеності на ньому. Структура ринку та його товарно-фінансові потоки можуть зазнати великих змін.

Наслідки санкцій, як і раніше, залежать від подальших кроків Заходу, Росії та великих покупців нафти з групи країн, що розвиваються.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів