Путінська війна проти України триває вже понад рік.

Кількість загиблих з обох боків неухильно зростає, ракетні удари, націлені на українські міста, та злочини російських вояків стали причиною тисяч смертей невинних цивільних. Через війну понад 8 млн людей були змушені покинути країну.

Дедалі більше людей у Чеській Республіці та Європі закликають до миру, і я серед них.

Але ми не прагнемо до мирного вирішення за будь-яку ціну, для нас це може мати непередбачувані наслідки.

Дехто вважає, що мир настане, якщо українці визнають претензії Росії на територію Криму та сходу України, якщо Україна відмовиться від вступу до ЄС та НАТО і виконає бодай деякі інші вимоги Кремля.

Але ця гарна перспектива – лише пастка Путіна.

Навіть якби українці скорилися, мир би не настав. Він не настав би тому, що Владімір Путін, якого підтримує його оточення і значна частина населення Росії, не хоче миру.

Владімір Путін хоче війни, він захоплюється війною і думає, що війна є способом відновити статус Росії як наддержави і змусити Україну, а з нею і увесь світ, пробачати йому порушення загальноприйнятих правил як завгодно і де завгодно.

Росія напала на Україну торік у лютому, а до того ще у 2014 році, так само, як у 2008 році на Грузію, бо вважала ці країни слабкими, а в Кремлі панувала впевненість: ніхто не буде їх боронити, наступ російського війська не зустріне опору і їх ніхто не підтримає.

Це вже сталося у Грузії у 2008 році і фактично у 2014 році в Україні, коли війська Путіна окупували Крим і розв’язали війну на сході країни.

Україна була слабкою, наша реакція – непевною, а санкції – недостатньо дієвими. Тоді більшість західних політиків вважала, що з Путіним потрібно мати справу і з ним можна домовитись.

Кожну поступку і слабкість злочинець сприймає як заохочення до подальшої агресії та ескалації своїх вимог.

Наразі ми перебуваємо в такому ж становищі, як Чехословаччина перед Другою світовою війною. На зустрічі в Мюнхені європейські державні діячі віддали Гітлеру шматок нашої території й були переконані, що цим вони виторгували мир, принаймні на найближчий час.

Проте менш ніж за пів року фашисти прийшли до влади у Словаччині, а нацистська Німеччина окупувала решту чеських земель. І знову менш ніж за пів року чеський військовий і промисловий потенціал дозволив нацистській Німеччині розпочати Другу світову війну.

Саме тому ми не можемо дозволити Путіну змусити Україну укласти мир, який буде для нього лише тимчасовим перепочинком і можливістю підготуватися до наступної, ще більш руйнівної війни.

Тому ми підтримуємо Україну та її зусилля, спрямовані на звільнення сходу країни та Криму.

Мир – це стан, коли кордони не змінюються силою.

Мир настане тоді, коли Україна відновить контроль над своїми кордонами, а її армія і держава в цілому будуть настільки сильні, що Росія навіть не намагатиметься продовжувати війну.

І так, це не буде відразу, і так, на це може знадобитися ще кілька місяців.

Переможена, зруйнована, недемократична і слабка Україна, про яку так мріє Владімір Путін, була б загрозою безпеці чеських громадян і всієї Європи.

Тому ми маємо захистити Україну, щоб вона могла відновити свої кордони, зміцнити ЄС і НАТО, стати новою можливістю для чеських компаній і підприємців у сферах торгівлі, інвестицій та реконструкції країни.