Великодній "подарунок" Міністерства розвитку і технологій Польщі українським аграріям у вигляді повної заборони імпорту агротоварів, насамперед зернових, викликав шок і нерозуміння серед українського бізнесу та суспільства загалом.

Негайні негативні наслідки такого кроку для української економіки очевидні: заборона на імпорт, як і очевидно на транзит, ставить під загрозу зриву з такими труднощами укладені експортні контракти, змушує переглянути плани на посівну, розбалансовує вибудувані з такими труднощами альтернативні морському шляху логістичні ланцюжки постачання, завдає удару по інвестиційних планах розбудови пунктів перевалки балкових агротоварів на українсько-польському кордоні, в тому числі за участю європейських та міжнародних фінансових інституцій.

Очевидними стають і безпекові/геополітичні наслідки:

у Кремлі ще активніше почнуть саботувати домовленості "зернового" коридору з Україною, ловлячи "момент".

Однак потрібно звернути увагу і на системну шкоду, яку цей непродуманий крок польського економічного відомства (втім, погоджений з відомствами сільського господарства і фінансів) завдає торговельним відносинам між Україною та ЄС, підважуючи правовий режим зони вільної торгівлі Україна-ЄС (ПВЗВТ) та створюючи небезпечні юридичні прецеденти на майбутнє.

Врешті, цим прецедентом оперативно скористалася Угорщина, запровадивши схожу заборону, на підході й Болгарія.

І це відбувається в умовах, коли Україна та інституції ЄС готуються до наступного, найбільш відповідального етапу європейської інтеграції України – початку передвступних переговорів щодо членства нашої держави в ЄС. 

По-перше, запровадження заборони на імпорт українських товарів на територію Польщі як невід’ємну частину внутрішнього ринку ЄС становить собою пряме порушення польською стороною норми Угоди про асоціацію (УА) про неприпустимість запровадження кількісних обмежень або заборон на імпорт товарів (Стаття 35 УА).

Аналогічним чином порушує Угоду про асоціацію (Стаття 34 УА) про національний режим поводження при імпорті товарів рішення польських компетентних органів при(зу)пинити здійснення фітосанітарного контролю агротоварів на пунктах перетину польсько-українського кордону, яке імовірно неофіційно було ухвалено тижнями раніше.

Водночас неформальний характер такого рішення (без офіційних документів) ускладнює шанси на його доведення і евентуальне оскарження.

По-друге, рішення польського міністерства навряд чи можна назвати сумісним з самим законодавством ЄС, а саме з Договором про функціонування ЄС (стаття 28 (2) та стаття 29).

Ця норма Договору гарантує безперешкодний обіг товарів у межах митного союзу ЄС (частиною якого є Польща з усіма вигодами, які випливають з цього для польських експортерів) після дотримання всіх необхідних формальностей розмитнення.

Примітно, що Договір ЄС прямо і недвозначно надає товарам походженням з третіх країн (якою є Україна), після їх розмитнення при ввезенні на митну територію ЄС, такий самий статус, як і товарам європейського походження. Ця сама норма, по суті, демонструє абсурдність будь-яких спроб польської сторони розділити імпорт і транзит українських товарів до інших країн ЄС, оскільки режим митного союзу ЄС не допускає існування окремих національних митних територій (ви не можете лише "транзитувати" товар з Варшави до Берліна).

Окрім цього,

чи не є рішення польського міністерства перевищенням повноважень у сфері європейського законодавства?

Зокрема, в частині функціонування митного союзу ЄС і спільної торговельної політики.

Договір про функціонування ЄС (стаття 26) закріплює виключно за інституціями ЄС право ухвалювати нормативні акти, які забезпечують свободу руху товарів як одну з чотирьох економічних свобод, на яких базується функціонування внутрішнього ринку ЄС. 

Навіть побіжний аналіз правової бази, на яку начебто спирається рішення польського Міністерства розвитку і технологій, а саме закон від 16 квітня 2004 р. "Про адміністрування зовнішньої торгівлі товарами" (набув чинності 1 травня 2004 року, на дату набуття чинності членства Польщі в ЄС), запроваджує основні інструменти адміністрування, зокрема ліцензування, квотування та заборона на імпорт/експорт, виключно в межах і з метою імплементації (торговельного) законодавства ЄС.

Не витримує також критики і непропорційний характер сфери застосування рішення польської сторони.

Невже включення до списку заборони українських вин можна пояснити критичним становищем польських виробників вина? Чи виправдане включення до переліку української яловичини та свинини, які і так не мають доступу до ринку ЄС, оскільки не вирішено до кінця питання допуску до європейського ринку цієї продукції з України?

Навряд чи витримає перевірку економічним аналізом включення до переліку продукції переробки фруктів і овочів (включаючи соки, варення, консерви) з вищим рівнем доданої вартості.

І по-третє, рішення польської сторони повністю ігнорує передбачений законодавством ЄС механізм захисних заходів (safeguards), які можуть тимчасово запроваджуватися у разі непередбачуваного, різкого зростання імпорту товарів з третіх країн та появи значних збитків чи загрози збитків європейським виробникам.

Але для використання цього механізму потрібно довести факт і взаємозв’язок між імпортом і суттєвою шкодою переважній кількості європейських виробників.

Важливо, що минулорічне рішення ЄС надати українським товарам безпрецедентний безмитний і безквотовий режим імпорту теж передбачало механізм захисних заходів, якому мало б передувати відповідне розслідування на основі об’єктивного економічного аналізу, з врахуванням аргументів української сторони. Однак про нього забули...

Рішення польського міністерства закладає декілька небезпечних мін.

Насамперед ставиться під сумнів цілісність та ефективність внутрішнього ринку ЄС як з економічної точки зору – здатність забезпечити роботу ринкових механізмів із вирівнювання дисбалансів попиту і пропозиції, так і з правової – готовність протидіяти порушенням нормативної бази внутрішнього ринку.

Такий сумнів лише посилиться, якщо найближчим часом ми не побачимо рішучої та ефективної реакції Європейської комісії на кроки польських урядовців.

Першою ластівкою слід вважати майже блискавичне дзеркальне рішення Будапешта, і воно може бути не останнім. Бездіяльність ЄК теж можна розцінювати як порушення європейською стороною норм Угоди про асоціацію.

Такий прецедент не віщує нічого доброго і для передвступних переговорів України і Євросоюзу, оскільки чітко вказує українській стороні, що можна і таким чином виправляти майбутні "перекоси" у лібералізації торгівлі ЄС, які неминуче виникатимуть з ходом економічної інтеграції України до європейського ринку.

Зокрема, залишиться "мертвою буквою" і рішення арбітражу в ініційованому Єврокомісією у 2016 році спорі щодо заборони Україною експорту необробленого лісу.

Зрозуміло, що рішення польської сторони було ухвалене в атмосфері наростання передвиборчої кампанії в країні, а також у контексті комплексних політичних домовленостей, досягнутих під час візиту президента Володимира Зеленського до Варшави.

Польська сторона очевидно розраховує на "розуміння" Києвом секторальних проблем свого ключового союзника напередодні виборчого циклу. Однак чи варто погоджуватися на такий розмін?

В української сторони є можливість реагувати на цей виклик, не ставлячи під удар польсько-українське партнерство, а також торговельні відносини з ЄС.

Передусім одностороннє рішення польського відомства розв’язує руки Києву рішуче поставити перед Варшавою питання про необхідність відділити військово-стратегічну співпрацю від питань, які перебувають в якісно іншій площині українсько-європейських відносин, з використанням інструментів європейського законодавства, а саме застосування захисних заходів, попередньо провівши належне захисне розслідування, взявши до уваги вплив імпорту на ситуацію на ринку ЄС в цілому та врахувавши аргументи української сторони.

Далі потрібно наполягати на невідкладній публічній правовій оцінці Європейською комісією дій польської та угорської сторін та її активних кроках для врегулювання ситуації із застосуванням механізму захисних розслідувань.

У довгостроковій перспективі Брюссель нарешті має зробити пріоритетним фінансування проєктів, пов’язаних з перевалкою і транзитом балкових агротоварів (agri commodities) через українсько-польський кордон. Комісія повинна позбавити зайвої бюрократизації і нормативних обмежень фінансові інструменти ЄС у сфері транспортної політики.

В іншому випадку в української сторони є всі підстави заявити про своє право вимагати компенсацій.

Передусім – з боку інституцій ЄС за втрати своїх економічних операторів внаслідок порушення Угоди про асоціацію.

І далі Київ має всі можливості добиватися такої компенсації в рамках передбаченого Угодою арбітражного механізму.

Момент і формат захисту таких інтересів Україна може вибрати у зручний для цього час, однак таке право у неї залишається. 

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів

Висловлені у статті думки відображають лише особисту позицію автора і можуть не збігатися з позицією польських чи українських посадовців