Блокаду надходження української агропродукції в країни ЄС припинило компромісне рішення Єврокомісії: обмежити до 5 червня імпорт української пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику до прилеглих країн ЄС – Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії та Болгарії. 

Це обмеження стосується лише імпорту, а не транзиту, тому це рішення дещо полегшує ситуацію для українських аграріїв та споживачів Західної Європи й Балтії, що традиційно орієнтувались на нашу сировину.

Проте перспективи руху українського зерна країнами ЄС підважує питання, якою мірою причетні українські вантажі (і чи причетні взагалі?) до проблем європейських агровиробників.

Даних щодо реального впливу українського зерна на споживчі ринки європейських країн немає. Орієнтація чиновників та політиків на паніку фермера, а не на обʼєктивні цифри, означає відсутність запобіжників від пролонгації обмежень.

Сторони не зробили ані кроку в альтернативному напрямі – пошуку суто технологічного розвʼязання проблеми. А технологічне рішення існує, і його реалізація спроможна дати відповіді на питання, які обидві сторони тимчасово поставили на паузу.

Вже в перші місяці вимушеного розвороту українського зерна на західні кордони було очевидним, що невідповідність ширини колій і низька пропускна спроможність західних переходів будуть не найбільшими викликами для нашого експорту.

За теперішньої технології планування перевезень і бізнес-процесів з українськими вантажами гостра конкуренція з фермерами прилеглих країн ЄС за потужності для зберігання та обсяги замовлення місцевих переробних підприємств була лише питанням часу. Приводом для протестів фермерів у Польщі стала "непатріотична" поведінка місцевих бізнесменів, які обрали для перероблення українське зерно.

Ця ситуація розкрила проблему: в логістиці українського зерна немає прозорості, і це не дає можливості чітко відокремити транзит від імпорту.

Від нагоди придбати сировину на 2 долари дешевше не захоче відмовитися жоден притомний бізнесмен, інакше це не бізнес. А різниця в ціні на користь українського зерна іноді досягала і 10-15 доларів на тонну.

Апелювати до захисту національного виробника, не пропонуючи системи, де це можливо здійснити, безглуздо.

І чи справді потрапляння українського зерна до країн Європи тільки шкодить їхнім виробникам та споживчим ринкам?

Завдяки оберту великих обсягів українського зерна усі супутні інфраструктури отримали додатковий дохід. Адже українці сплачують великі кошти за перевезення, перевалку, і польська залізниця PKP, LHS, інші залізниці, приватні оператори, порти – усі збільшили обсяги виробництва.

Коли я транспортую вантажі через Польщу, я точно знаю, кому й скільки я там залишаю грошей, це неймовірні суми.

Впевнений, що якби все це підрахували, то й українська сторона, і наші союзники в Європі мали б вагомі аргументи для нашого захисту. І це можливо здійснити – в рамках тієї технології та системи цифрової трансформації логістики, яку моя команда створює останні чотири роки і яку я вирішив безоплатно передати Єврокомісії в користування.

Головні відмінності технології:

- взаємодія учасників логістичного ланцюга відбувається не між чиновниками та менеджерами, а на рівні автоматизованих систем цих підприємств та організацій, що усуває людський фактор;

- в цифровому середовищі всі учасники майбутніх подій можуть прозоро планувати та стикувати свої бажання, наміри, фіксувати зобов'язання і бронювати навантаження на інфраструктури та ресурси усіх залучених учасників,

- є можливість бачити майбутнє навантаження ресурсів та вплив запланованих логістичних подій на свої ринки, попереджати затори та заборони,

- є можливість завчасно виявляти ділянки ланцюжка, де в майбутньому виникатиме критичне перевантаження, та реагувати на випередження, врівноважуючи дисбаланси та усуваючи напругу на цих ділянках

Найголовніше, що може привнести ця технологія в експортно-імпортні операції – це прозорість та передбачуваність.

В цифровому середовищі буде видно, який обсяг заходить для транзиту, а що – для поглинання. Технологія та система побудовані на тому, що у наскрізних процесах виконання експортно-імпортного контракту беруть участь десятки підприємств – українських та європейських.

Європейські інституції, які матимуть доступ до секретної інформації, комерційної таємниці, обраховуватимуть, скільки за такими укладеними договорами в процесі переміщення товару від експортера до імпортера заробили їхні підприємства.

Можна буде чесно і коректно обрахувати, чи забрала українська продукція частину ринків та чи витіснила вона когось з усталених ланцюгів постачання.

Підключені до системи європейські інституції, які встановлюють квоти, контролюють імпорт та транзит за всіма видами товарів та вантажів, зможуть у динаміці спостерігати та прогнозувати майбутнє навантаження ще на етапі планування, коли український виробник укладає форвардний контракт. Коли опції регулювання вантажопотоків доступні не тоді, коли вантажі підʼїжджають на кордон, а ще на етапі планування, обмеження не будуть шоковими.

Щоб технологія запрацювала, потрібна насамперед політична воля.

Низка країн ЄС вже бачить перспективу технологічних рішень. Зокрема, в Будапешті на засіданні Регіонального правління Міжнародного союзу залізниць (UIC) була проанонсована розробка системи відкритого обміну даними у сфері вантажних перевезень та наміри залучити її фінансування з фонду CEF та приватних інвесторів.

Ми пропонуємо вже готову для налаштування систему, і кошти для цього не потрібні.

Технологія, яку я пропоную Єврокомісії в безоплатне користування, випереджає сучасні принципи взаємодії підприємств, усуває вплив людського фактора та виключає будь-які передумови для корупції. І це наша можливість: не просити у європейців допомогу, а запропонувати її як нашу вдячність за підтримку України.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів