Швидкі та ефективні цифрові рішення для громадян, розбудова стійкої екосистеми кібербезпеки, розвиток та застосування сучасних технологій у великій війні з Росією – це лише декілька прикладів важливості української цифрової політики для стійкості України. Проте підтримка та комунікація з міжнародними партнерами є необхідною складовою для посилення такої стійкості, зокрема з боку ЄС на НАТО. 

Для Євросоюзу технології ще 2021 року стали "рушієм геополітичного та глобального впливу" з впровадженням концепції геополітики "нових технологій" Радою ЄС на рівні міністрів закордонних справ у липні 2021 року.

Враховуючи геополітичний контекст, розвиток української цифрової та кібердипломатії вимагає систематичних та стратегічних зусиль не лише для посилення українського активного монологу у сфері цифровізації, а й розбудови партнерств на європейському та міжнародному рівнях, в яких Київ може не лише слухати та ставити питання, а й голосно говорити ­– і бути почутим. 

Курс ЄС на кіберзахист

Цифрова дипломатія побудована на принципах зовнішньої політики ЄС та полягає у тому, щоб відстоювати та поширювати людиноцентричний підхід та демократичні принципи у сфері регулювання цифрових технологій на міжнародному рівні.

Для цього ЄС використовує низку інструментів, чітко окреслених у висновках Ради ЄС у червні 2023 року.

По-перше, свою нормативну силу, так званий "Брюссельський ефект", який полягає у поширенні принципів внутрішніх регулювань на глобальному рівні – від закону про захист персональних даних, регулювань щодо кібербезпеки до поточного закону про штучний інтелект.

По-друге, посилення координації між країнами-членами на міжнародних засіданнях – G7, UN ecosystem, OSCE, OECD, WTO, NATO.

По-третє, подальший розвиток двосторонніх та регіональних партнерств. Наприклад, Рада з торгівлі та технологій ЄС-США – важлива платформа для трансатлантичного діалогу та співпраці, яка збирається на високому рівні два рази на рік, – на останньому засіданні підтвердила необхідність підтримки України.

По-четверте, ЄС також наголошує на покращенні діалогу з технологічною індустрією та іншими стейкхолдерами. Європейська служба зовнішньої дії (EEAS) навіть відкрила офіс у Сан-Франциско, адже великі технологічні компанії давно стали важливими суб’єктами в геополітиці технологій.

Якщо говорити про кібердипломатію, то визнавши у 2015 році кіберпростір як сферу, захист якої потребує міжнародної співпраці, ЄС у 2017 році запустив інструментарій кібердипломатії.

У тому числі – дозволивши впроваджувати санкції за зловмисну кібердіяльність.

Наразі вони впроваджені вже щодо восьми фізичних та чотирьох юридичних осіб і включають заморожування активів і заборону поїздок. Наразі дію цього механізму було продовжено до 18 травня 2025 року.

Також ЄС активно розвивається в напрямку кіберзахисту з наявними вісьмома кіберпроєктами PESCO та низкою інших інструментів, окреслених у 2022 році у Спільному повідомленні Європейської комісії про політику ЄС щодо кіберзахисту з метою посилити технологічний та цифровий суверенітет.

Ба більше, на даному етапі ЄС також активніше долучається до співпраці з НАТО. Варто нагадати, що Альянс ще 2014 році визначив, що кібератаки на одну з країн можуть бути основою до застосування статті 5 договору Альянсу. 

Який досвід може запропонувати Україна?

Цифрова дипломатія в Україні вперше згадується як складова стратегії публічної дипломатії, прийнятої у 2021 році Міністерством закордонних справ. Вона визначається більше через "комунікаційний вимір".

Проте цифрова дипломатія на даному етапі ­– це не лише про комунікацію, а й про поширення ефективних цифрових рішень на міжнародному рівні, таких як портал "Дія". Наприклад, співпраця з Естонією щодо запуску країною мобільного додатка mRick на базі "Дії" стала проявом такої цифрової дипломатії.

Загалом вже п'ять країн виявили бажання робити додатки у своїх країнах за допомогою прототипу "Дії".

Також Україна долучається до обговорень щодо створення європейського Digital ID. Більш того, цифрова дипломатія сприяє розвитку партнерств в низці інших сфер, де Україна також досягнула значного прогресу.

Завдяки цьому Україна стала прикладом того, як приватно-державно партнерство може бути основою стійкості в багатьох аспектах цифрової політики, особливо в умовах війни – від проведення кампанії "цифрової блокади" та отримання Starlinks до постійної підтримки великих міжнародних технологічних компаній.

На даному етапі в Україні саме кібердипломатія перебуває в центрі уваги. Своєю чергою стратегія кібербезпеки України до 2021 року передбачила необхідність елементу участі України в міжнародному кіберпросторі та поширення власних інтересів на міжнародні та європейські майданчики.На додаток у квітні 2023 року у виданому плані дій щодо реалізації Стратегії зовнішньої політики Україна чітко простежується зв'язок зовнішньої політики з кібербезпекою.

Кібербезпека є складовою відносин з ЄС, НАТО, США та співпраці з іншими країнами, адже Україна має практичний досвід стійкості та протидії вторгненню Росії в її кіберпростір ще з 2014 року, який є цінним для партнерів.

Наприклад, ЄС частково врахував практику України у своєму Акті про кіберсолідарність ЄС. Також до частини кібердипломатії України можна віднести застосування технологій у війні – модернізацію системи радіоелектронної боротьби, розбудову армії безпілотників, розгортання системи ситуаційної обізнаності Delta.

Для посилення цього напряму та на підтримку оборонної промисловості країни був запущений флагманський технокластер BRAVE1.

Для країн ЄС на НАТО військові інновації та технології – один з пріоритетів роботи, особливо враховуючи, що НАТО заснував фонд розміром в $1 млрд для підтримки інновацій та запустив Акселератор оборонних інновацій НАТО для Північної Атлантики (DIANA).

Нові можливості для Києва

У липні 2023 року на засіданні Національного координаційного центру кібербезпеки (НКЦК) було прийнято рішення створити план заходів у сфері кібердипломатії Міністерством закордонних справ та для комунікації з міжнародними партнерами.

Це важливий крок для України, дуже вчасний та необхідний. Саме кібердипломатія як окремий напрям може на даному етапі стати можливістю для України у сфері досягнення зовнішньополітичних інтересів.

Для цього, по-перше, в Україні має бути закріплений чіткий розподіл обов’язків між державними органами у сфері кібердипломатії. МЗС, яке бере під егіду цей напрям, має отримувати підтримку та бути в постійному діалозі з НКЦК та профільними органами.

Кібердипломатія має також бути інтегрована у роботу дипломатичних представництв України за кордоном.

По-друге, план дій з кібердипломатії має містити чіткі цілі – серед іншого, збільшення допомоги для кіберстійкості України та поширення власних практик у сфері кібербезпеки на регіональному, європейському та міжнародному рівнях – наприклад, починаючи з країн "Східного партнерства" та до наявних платформ співпраці на рівні ООН, G7, G20.

Для практичного здійснення кібердипломатії потрібні два елементи: чітке розуміння цифрової та кіберадженди партнерів та усвідомлення власних потреб.

Так, має бути виокремлений перелік партнерів, з якими Україна хоче посилити співпрацю, з аналізом наявних у них інструментів для допомоги Україні. Тому важливо посилити дослідницьку складову у сфері кібердипломатії із залученням експертної та академічних спільнот.

Своєю чергою офіційний Київ має сформувати чітко виокремлені "кращі українські практики" у сфері кібербезпеки та власні потреби у допомозі, оскільки з боку міжнародних партнерів часто постає питання: з чим саме допомогти?

Створення цифрової платформи для міжнародних партнерів з описом потреб різних державних органів є конкретною відповіддю на це питання. Але для опису таких потреб державні установи мають провести комплексний аудит своїх систем кібербезпеки. 

Як вже зазначалося, співпраця з ЄС та НАТО є пріоритетами для України з вже наявними платформами для діалогів.

Україна проводить щорічні кібердіалоги з ЄС та доєдналася до Об'єднаного центру передових технологій з кібероборони НАТО в Таллінні.

Проте варто вибудовувати тісніші та регулярніші контакти з партнерами. Зокрема, зі зміною керівництва Єврокомісії та виборами до Європарламенту, в України є можливість вибудувати стратегію адвокації своїх інтересів – доєднання до PESCO-проєктів, посилення співпраці з ENISA, обговорення санкцій у кіберсфері та збільшення допомоги у посиленні системи кібербезпеки та в імплементації європейських регулювань. 

Не варто забувати також і про розбудову двосторонніх або багатосторонніх партнерств з різними країнами та важливими партнерами, такими як США, Естонія, країни Люблінського трикутника, Велика Британія.

І останнє: для посилення співпраці з технологічними компаніями Україна має вже почати застосовувати підхід на основі менеджменту ризиків співпраці. Він застосовується в країнах ЄС та НАТО, які фокусуються на співпраці з тими компаніями, які дотримуються демократичних принципів та відстоюють захист прав людини. 

Кібердипломатія – це сфера, де Україна може будувати ефективні взаємовигідні партнерства та поширювати свої практики, що своєю чергою у межах співпраці з ЄС та НАТО може також слугувати пришвидшенню європейської та євроатлантичної інтеграції. Той самий підхід має екстраполюватися і на цифрову політику загалом. 

Стаття базується на дослідженні "Підходи ЄС та України до цифрової дипломатії", опублікованому в червні 2023 року.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів