15 вересня може стати дуже важливим днем для України.

Як очікується, Єврокомісія скасує дію свого мораторію на імпорт української кукурудзи, пшениці, насіння ріпаку та соняшнику до Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини.

Втім, щонайменше дві країни, Польща та Угорщина, мають намір в односторонньому порядку продовжити дію заборони.

Це ставить Київ перед дуже складним вибором: заплющити очі на це порушення чи вимагати відкриття ринків. А якщо українська влада обирає другий шлях, то відразу виникають інші питання: як має діяти Київ та які інструменти він має у своєму розпорядженні?

Спробуємо дати відповіді на ці питання. Але для початку – трохи передісторії. 

Після тимчасової лібералізації торгівлі, запровадженої ЄС через війну (спочатку Регламент 2022/870, а потім Регламент 2023/1077), обсяги експорту української аграрної продукції суттєво зросли.

Спочатку фермери Польщі та інших сусідніх країн намагалися фізично зупинити український імпорт, блокуючи пункти пропуску на кордоні тощо. Однак потім відповідні уряди запровадили індивідуальні заборони імпорту на рівні держав.

Далі питання підняли на рівень Європейської комісії, яка зрештою 2 травня заборонила імпорт української кукурудзи, пшениці, насіння ріпаку та соняшнику до Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини (Імплементаційний регламент 2023/903).

Початково передбачалося, що заборона діятиме до 5 червня. Однак того дня Єврокомісія прийняла ще один Імплементаційний регламент 2023/1100, яким дію заборони продовжили до 15 вересня.

Вже зараз зрозуміло, що щонайменше дві з п'яти країн – ініціаторів заборони – не планують її скасовувати.

Навпаки, відповідні уряди вже заявили, що у разі скасування заборони на рівні ЄС вони продовжать дію заборон в односторонньому порядку мінімум до кінця року.

Більш того, обговорюється розширення заборони й на низку інших товарів (зокрема, в Угорщині йдеться про перелік у 24 різновиди товарів).

Днями з’явилася інформація, що комісар ЄС з питань сільського господарства Януш Войцеховський підтримав продовження дії заборони до кінця року з одночасним наданням субсидій українським експортерам зерна.

Натомість Україна заговорила про можливість ініціювати спір проти ЄС на підставі Угоди про асоціацію у разі продовження дії заборони.

Перевірка в умовах секретності

Мало хто помітив, що Регламент 2023/1077, окрім продовження лібералізації торгівлі для України до червня 2024 року, суттєво змінив процедуру, яку можуть використовувати Європейська комісія або члени ЄС для того, щоб боротися зі зростанням українського імпорту.

Якщо початково згідно з Регламентом 2022/870 передбачалася плюс-мінус стандартна процедура захисного розслідування, то в Регламенті 2023/870 йдеться вже про надзвичайно заполітизовану і досить непрозору процедуру.

Так, у разі заподіяння або загрози заподіяння значних складнощів (cause, or threaten to cause, serious difficulties) європейським виробникам ст. 4 Регламенту 2022/870 давала право за ініціативою постраждалих європейських виробників/асоціацій, або Єврокомісії, або члена ЄС ініціювати захисне розслідування, яке повинно було розпочинатися після публікації офіційного повідомлення.

Сама процедура розслідування була досить тривалою (до шести місяців) і передбачала можливість надання усіма зацікавленими особами (в першу чергу українськими аграріями) своїх коментарів/інформації тощо.

Слід зазначити, що Регламент 2022/870 передбачав аналіз широкого кола економічних показників європейських виробників для всебічного і об’єктивного аналізу реального впливу українського імпорту на європейські галузі.

Після збору всієї необхідної інформації у Єврокомісії було три місяці на ухвалення відповідного рішення.

Ст. 4 в редакції Регламенту 2023/1077 зазнала кардинальних змін. Тепер навіть слово "розслідування" вже не вживають, натомість використовують незрозумілий термін "оцінка (assessment) ситуації".

Зокрема, передбачається, що Єврокомісія що два місяці моніторить ситуацію з імпортом і інформує членів ЄС про результати такого моніторингу.

Якщо є підстави вважати, що відбулося погіршення (adverse effects), Європейська комісія з власної ініціативи або з ініціативи членів ЄС ініціює процедуру оцінки.

І тут є важливий момент:

Єврокомісія не публікує жодних повідомлень та ніяк не інформує зацікавлених осіб про ініціювання процедури оцінки!

Процедура триває три місяці, і тільки після її завершення Європейська комісія офіційно публікує свої висновки й надає зацікавленим особам 10 днів для коментарів.

Думаю, не варто зайвий раз говорити, що 10 днів – це просто ні про що…

Цікаво також те, що Регламент 2023/1077 суттєво звузив перелік економічних показників, які Єврокомісія повинна проаналізувати, обмежившись, по суті, трьома обов’язковими показниками (проти восьми, які були визначені у Регламенті 2022/870).

Ще один цікавий момент: можливим результатом розслідування/процедури оцінки може бути відновлення мит та інших заходів, передбачених Угодою про асоціацію. І це цілком логічно, адже фактично ЄС надав додаткову лібералізацію саме за цією угодою.

Тож якщо мають місце якісь негативні наслідки, просто потрібно відновити дію положень Угоди про асоціацію.

При цьому обидва регламенти передбачають, що у виняткових ситуаціях дозволяється запроваджувати будь-які превентивні заходи, які потрібні. Саме під це Єврокомісія і намагається протягнути заборону імпорту. Але наскільки це в принципі корелюється з Угодою про асоціацію, питання риторичне.

Наголошую, що перший двомісячний моніторинговий період завершився на початку серпня. Цілком імовірно, що Європейська комісія вже ініціювала процедуру оцінки щодо якихось українських продуктів, просто Україна ще про це не знає.

Тож українському бізнесу варто прокидатися, вже аналізувати ситуацію з експортом до ЄС, і якщо йдеться про значні обсяги зростання, потрібно готувати аргументацію проти можливих заходів.

Зрозуміло, що 10 днів не вистачить, щоб підготувати належну аргументацію проти матеріалів Європейської комісії, яка напрацьовувала їх три місяці.

Як оскаржити заборону ЄС

Заборона імпорту, навіть до п'яти країн, є очевидним порушенням Угоди про асоціацію.

І якщо раніше, коли йшлося про запровадження заборони тільки на місяць, ще було про що думати (початковий строк дії заборони, очевидно, був коротшим, ніж була б сама суперечка), то зараз вже стає очевидним, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове, і бізнесу потрібно дивитися у напрямку ініціювання юридичних механізмів, які б змусили ЄС відмовитися від подальших заборон.

Одним з таких можливих механізмів є ініціювання спору на підставі Угоди про асоціацію.

Якщо дуже коротко і спрощено, то спір складається з консультацій (до 30 днів); створення арбітражної групи, яка розглядатиме спір (строки залежать від України як ініціатора спору та ЄС як відповідача); розгляд спору арбітражною групою (протягом 120-150 днів); визначення розумного строку для виконання рішення арбітражної групи (30 днів або інший строк за домовленістю сторін).

Якщо ЄС не погодиться виконати прийняте рішення, Україна матиме можливість вимагати добровільну компенсацію або призупинити дію еквівалентних зобов’язань стосовно ЄС (наприклад, заборонити імпорт для найбільш чутливих статей європейського імпорту в України чи застосувати імпортні мита на такий імпорт).

Цікаво, що та ж Польща б’є рекорди за обсягами імпорту в Україну за багатьма різновидами товару.

Важливо зазначити, що Україна вже має досвід участі у спорі на підставі Угоди про асоціацію (згадаємо спір щодо лісу-кругляка). Відповідно, процес даної суперечки має рухатися досить швидко.

СОТ допоможе?

Окрім того, заборона імпорту порушує угоди СОТ.

Відповідно, Україна може ініціювати спір за процедурами СОТ, який охоплює наступні стадії (дуже коротко і спрощено): консультації (до 60 днів); створення групи експертів та вибір експертів (строки залежать від України як ініціатора спору та ЄС як відповідача); розгляд спору групою експертів (6-9 місяців); розгляд Апеляційним органом (60-90 днів); затвердження рішення Органом з вирішення спорів; виконання рекомендацій (до 15 місяців).

Знову ж таки, у разі відмови ЄС виконати рішення Україна може вимагати компенсацію або призупинити дію еквівалентних зобов’язань.

На жаль, станом на сьогодні Апеляційний орган не працює, однак це не мало би стати на заваді, оскільки СОТ за участю ЄС вже використав на практиці два альтернативні механізми розгляду суперечки – арбітраж або багатостороння домовленість про проміжний апеляційний арбітраж (МРІА).

Слід наголосити, що ініціювання Україною спору або на підставі Угоди про асоціацію, або на підставі Угод СОТ не означає, що нам доведеться пройти увесь спір до кінця.

Річ у тім, що таке ініціювання може створити додатковий офіційний майданчик для перемовин між Україною та ЄС для пошуку можливого рішення проблеми.

Так, як показує статистика СОТ, близько 20% суперечок вирішуються саме на етапі консультацій.

* * * * *

Не слід більше сподіватися, що проблема із застосуванням заборон на імпорту зникне сама по собі.

На жаль, останні події свідчать, що, незважаючи на війну в Україні, країни не готові повністю жертвувати своїми власними економічними інтересами.

Тож українській владі та бізнесу доведеться розпочинати активні наступальні дії…

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів