Неприятные сигналы от ЕС: на что уже сейчас нужно обратить внимание Украине
8 листопада Єврокомісія рекомендувала розпочати перемовини з Україною щодо вступу до ЄС. Це, безумовно, історичне рішення і дуже позитивний сигнал для України.
Проте не варто забувати, що остаточне рішення про відкриття переговорів ще має бути затверджене під час саміту Європейської ради, який пройде 14-15 грудня.
Якщо Європейська рада затвердить це рішення, наступним кроком мало б стати ухвалення переговорної рамки, яка встановлює настанови та принципи для проведення вступних переговорів для конкретної країни-кандидата. Після чого має відбутися Перша міжурядова конференція, а також проведення скринінгу законодавства країни-кандидата.
І тільки тоді розпочалося б відкриття і закриття кластерів, або власне переговори.
Однак у рішенні Єврокомісії зазначено, що переговорна рамка має бути ухвалена тільки після виконання Україною ще чотирьох вимог. Зокрема, щодо збільшення чисельності НАБУ, розширення повноважень НАЗК, ухвалення закону про лобізм та зміни законодавства про національні меншини з урахуванням рекомендацій Венеційської комісії.
Вимога щодо закону про лобізм викликає у цьому переліку найбільше занепокоєння.
Проблема полягає в тому, що з моменту прийняття рішення про надання Україні статусу країни-кандидата і висування семи рекомендацій Єврокомісії необхідність прийняття цього закону публічно дотепер жодного разу не згадувалася.
Україна наразі не готова до імплементації цієї вимоги, навіть з точки зору юридичної техніки. Відповідний законопроєкт не поданий до Верховної Ради, а той, що пропонується до обговорення на сайті НАЗК, навіть на перший погляд потребує істотного доопрацювання.
Наприклад, розроблений НАЗК документ стосується виключно впливу на розробку нормативно-правових актів, а відтак не обмежує можливості лобізму для ухвалення управлінських рішень в інтересах окремих компаній.
Тож не зрозуміло, як ухвалення законопроєкту сприятиме деолігархізації.
Однак при цьому проєкт істотно впливає на діяльність організацій громадянського суспільства. Тож намагання терміново до березня втілити цю вимогу може залишити Україну з погано підготовленим, а то й шкідливим законом про лобізм.
Очільниця представництва Євросоюзу в Україні Катаріна Матернова, коментуючи цю вимогу, зазначила, що деякі з вимог, які висуватимуться до України в процесі переговорів про вступ, не передбачені законодавством ЄС, "але це частина фундаментальних цінностей ЄС".
І це дійсно так. Коли процес перемовин дійде до відкриття кластерів законодавства ЄС, то першим таким кластером буде "Основоположні реформи".
Цей кластер включає такі глави, як Судова система та основоположні права (23 глава), Справедливість, свобода та безпека (24 глава), Функціонування демократичних інститутів, Реформа державної служби, Економічні критерії, Державні закупівлі (5), статистика (18) та фінансовий контроль (32).
Частина з цих глав дійсно не містить якогось регулювання, оскільки судова система у кожній країні є унікальною, яка складається в силу особливих історичних та суспільних умов.
Натомість нова методологія розширення ЄС передбачає, що в таких главах до країни висуваються так звані проміжні цільові індикатори (interim benchmarks), які країна має виконати, щоб продемонструвати прогрес у відповідному секторі.
У процесі перемовин для Чорногорії у главах 23 та 24 було встановлено 44 проміжні цільові індикатори, для Сербії й того більше – 50 індикаторів. Очевидно, що Україна в процесі перемовин також отримає перелік з десятків таких індикаторів.
І наш інтерес, щоб вони були чітко сформульовані й не дозволяли неоднозначних трактувань, як це було із сімома кандидатськими вимогами.
Також важливо, щоб у процесі виконання ці вимоги не трансформувалися в нові, як це сталося із законом про лобіювання. Інакше процес перемовин про вступ до ЄС ризикує перетворитися на історію, що ніколи не завершується.
Відповідно до методології розширення ЄС, вимоги, що не охоплюють імплементацію гармонізованого законодавства ЄС, застосовуються лише щодо кластера "Основоположні реформи". В інших кластерах є вичерпний перелік актів ЄС для імплементації Україною.
Тому за логікою ЄС якісь додаткові рекомендації (тобто такі, що не покриті правом ЄС) в інших кластерах не повинні виникати.
Однак вже у звіті, опублікованому разом з рекомендацією Єврокомісії розпочати перемовини з Україною, ми бачимо окремі випадки, коли рекомендації для України явно виходять за рамки імплементації acquis ЄС.
Наприклад, Україні рекомендується криміналізувати товарну контрабанду, хоча гармонізоване законодавство ЄС не врегульовує цього питання, оскільки кожна країна-член має свою власну кримінально-правову систему і підхід до покарань за злочини та правопорушення.
Нагадаємо, що згідно з урядовою оцінкою, Україна має імплементувати понад 3 тисячі актів ЄС. Враховуючи масштаб цієї задачі і обсяг ресурсів і часу, яких вона потребуватиме, для України важливо відстоювати позицію про те, щоб не брати на себе зобов’язань понад ті, що передбачені законодавством ЄС.
Для України важливо зайняти проактивну позицію у перемовинах. Наприклад, відкриття кластера "Основоположні реформи" розпочинається з так званих попередніх цільових індикаторів (opening benchmarks).
Ці попередні індикатори включають підготовку планів реформ у сфері державної служби, демократичних інституцій, верховенства права та боротьби з корупцією. Україна уже могла б розпочати підготовку цих планів реформ, щоб бути готовою представити їх якнайшвидше з початком переговорів.
Проактивна позиція в перемовинах з ЄС потребує ресурсів та спроможності з боку нашої держави, які в умовах війни, на жаль, часто обмежені.
Але успішні перемовини і вступ до ЄС – це не тільки державний інтерес, але й мета, яка об’єднує увесь український народ.
Тому і громадянське суспільство, і бізнес-середовище мають долучитися до цього процесу і сприяти державі у підготовці до перемовин і напрацюванні переговорної позиції.