Як і розгляд питання про створення Спеціального трибуналу для України щодо злочину агресії за підтримки Генеральної асамблеї (ГА) ООН, створення Багатонаціонального суду для України щодо злочину агресії у відповідь на російську агресію проти України є важливим альтернативним кроком до забезпечення підзвітності, правосуддя та стримування таких дій на міжнародному рівні.

Подібно до історичних прецедентів, створених Міжнародним трибуналом у Нюрнберзі та Міжнародним трибуналом у Токіо після Другої світової війни, цей тип міжнародного суду має на меті розглянути та притягнути до відповідальності осіб, відповідальних за злочин агресії проти України, незважаючи на імунітет глави держави.

Потреба в такому трибуналі або суді зумовлена серйозністю дій Росії проти України, які порушують міжнародне право та суверенітет держави.

Створення спеціалізованого суду поза межами Генасамблеї ООН дозволить державам-членам швидше та ефективніше співпрацювати над створенням правової бази, спрямованої на боротьбу з російською агресією. Цей суд, створений за зразком історичних трибуналів, матиме гнучку структуру, що дозволить державам-членам надавати підтримку, ресурси та експертизу відповідно до їхніх політичних можливостей.

Слід зазначити, що бажаним варіантом для притягнення до відповідальності за агресію є створення Спеціального трибуналу для України щодо злочину агресії за підтримки ГА ООН.

Було створено життєздатну пропозицію, яка містить приклад резолюції Генасамблеї ООН, зразок статуту, що створює трибунал, а також практичні "Сім кроків" для імплементації статуту з обвинувальним актом проти Владіміра Путіна та його вищого військового і політичного керівництва. 

Висновок: ми вже створювали подібні трибунали раніше – історичним прикладом є Спеціальний суд ООН по Сьєрра-Леоне.

Він був успішним і притягнув главу держави до відповідальності за міжнародні злочини. Ми можемо зробити це знову, створивши міжнародний трибунал або суд.

Завданням багатонаціонального суду для України буде виявлення та притягнення до відповідальності фізичних чи юридичних осіб, які несуть найбільшу відповідальність за агресію проти України. Його мандат передбачатиме ретельне вивчення доказів, свідчень та обставин конфлікту для забезпечення чесного та справедливого судового процесу.

Притягаючи до відповідальності тих, хто вчинив або віддавав накази про вчинення актів агресії, цей суд матиме на меті не лише здійснити правосуддя, але й запобігти майбутнім порушенням міжнародного права та не допустити безкарності.

Статут Багатонаціонального суду для України може навіть передбачати притягнення до відповідальності тих країн, які допомагають і підбурюють до агресії проти України, таких як Іран, Білорусь і Північна Корея.

Слід зазначити, що створення спеціального трибуналу або багатонаціонального суду за підтримки ГА ООН стало б доповненням до важливої роботи Міжнародного кримінального суду (МКС). Спільна робота, обмін інформацією, доказами та спільний фокус на притягненні до відповідальності посилить можливості обох механізмів правосуддя та сприятиме ефективнішому розслідуванню кожного з них. 

Ці два варіанти притягнення до відповідальності за агресію не конкуруватимуть і не втручатимуться в роботу МКС.

Однією з головних переваг багатонаціонального суду є його швидке створення, що є вкрай важливим з огляду на терміновість ситуації.

За умови оптимізації процесу та підтримки будь-якої кількості держав-членів цей суд міг би швидко розпочати роботу, провести розслідування і, зрештою, притягнути до відповідальності осіб, винних в агресії проти України. Чутливість до часу підкреслює важливість якнайшвидшого створення правового механізму, покликаного протидіяти таким актам агресії. Адже ми живемо у розпорошеному та суперечливому світі.

Політична перевага цього суду також дозволить державам-членам брати безпосередню участь у розробці статуту суду, надаючи фінансування, обладнання та персонал або опосередковано забезпечуючи політичний захист та підтримку роботи суду. 

Кількість держав, що підтримують суд, може бути гнучкою, і держави-члени можуть приєднатися до нього навіть після підписання статуту. Держави-члени могли б також приєднатися до керівного комітету, який би здійснював нагляд за діяльністю суду. Україна була б членом ex-officio.

І в Нюрнберзькому, і в Токійському трибуналах була основна група, яка створювала суди, і численні держави, що підтримували їх, надавали персонал і політичну підтримку, навіть надсилали спостерігачів і делегації. Ці моделі працювали, і багатонаціональний суд також працюватиме. 

Суд поза системою ООН, навіть якщо він складатиметься з держав-членів, позбудеться політичного багажу, який існує навколо створення будь-якого суду чи трибуналу ООН.

Необхідність для світових демократій протистояти російській агресії проти України випливає з фундаментальних принципів, які лежать в основі демократичних суспільств – таких цінностей, як суверенітет, свобода і верховенство права.

Демократії побудовані на передумові поваги до прав суверенних націй та дотримання міжнародних законів і норм.

Об'єднавшись для протистояння цій агресії, демократичні країни надсилають потужний сигнал про свою колективну відданість захисту цих принципів. Агресія проти України не лише порушує міжнародне право, але й кидає виклик самій суті демократії, підриваючи автономію та самовизначення суверенної нації.

Протистояння цій агресії – це не просто вирішення окремого конфлікту, це захист світового порядку, заснованого на демократичних цінностях. Відсутність рішучої відповіді може створити небезпечний прецедент, який заохотить інших нехтувати міжнародними нормами і зазіхати на суверенітет інших країн.

Ми вже бачимо це на Близькому Сході, коли Іран грає своїми авторитарними м'язами і спричиняє заворушення і конфлікти, (найімовірніше). віддавши наказ і підтримавши неспровокований напад ХАМАС на Ізраїль.

Більше того, демократичні держави зацікавлені у підтримці стабільності та безпеки у глобальному масштабі. Допущення неконтрольованої агресії загрожує стабільності в регіонах далеко за межами безпосередньої зони конфлікту.

Потужна і єдина відповідь демократичних країн є не лише моральним імперативом, але й стратегічною необхідністю для запобігання подальшій дестабілізації та конфлікту з боку Ірану, Північної Кореї та Китаю.

Заснування демократичними державами Міжнародного суду щодо злочину агресії проти України свідчить про їхню відданість принципам верховенства права та прагнення притягнути до відповідальності тих, хто його порушує.

Це свідчить про колективну рішучість демократичних країн протистояти агресії, демонструючи, що ці цінності є не просто риторикою, а керівними принципами, якими вони керуються у своїх діях на світовій арені.

Зрештою, протистояння російській агресії проти України є свідченням єдності та сили демократій, демонструючи відданість захисту суверенітету, дотриманню міжнародного права та збереженню стабільності й безпеки світової спільноти відповідно до парадигми Організації Об'єднаних Націй, створеної у 1945 році.

Основний виклик полягає в подоланні імунітету глави держави – юридичного щита, що захищає таких лідерів, як Путін, від міжнародного переслідування.

Такий імунітет захищає їх від судових позовів в іноземних або міжнародних судах під час перебування на посаді. Це створює значний бар'єр на шляху до правосуддя і притягнення до відповідальності, роблячи певні запропоновані рішення і варіанти неефективними.

Безумовно, вивчення таких альтернатив, як гібридна національна модель або регіональний суд для протидії російській агресії проти України, може здатися привабливим на перший погляд.

Однак при ближчому розгляді ці варіанти виявляють притаманні їм обмеження та перешкоди, які роблять їх неефективними у вирішенні основного питання – притягнення винних до відповідальності, особливо коли йдеться про таку фігуру, як президент Владімір Путін, захищений імунітетом глави держави.

Одна з альтернатив – гібридна національна модель, яка намагається поєднати національні та міжнародні правові рамки, – часто стикається з юрисдикційними проблемами і не має необхідної неупередженості та незалежності для розгляду справ за участю високопосадовців з інших країн.

Складнощі міжнародного права та політичний характер таких справ можуть призвести до тривалих судових баталій, затримок і, зрештою, нездатності ефективно переслідувати осіб, захищених суверенними імунітетами.

Аналогічним чином регіональний суд, хоча потенційно більш зосереджений на конкретному конфлікті, може не мати міжнародного консенсусу і повноважень, необхідних для того, щоб орієнтуватися в складних геополітичних ситуаціях.

У справах, пов'язаних з імунітетом глави держави, регіональні суди можуть зіткнутися зі значними перешкодами у відстоюванні своєї юрисдикції та виконанні своїх рішень, особливо проти президента Владіміра Путіна. Відсутність глобального позиції також стане політичною проблемою і поставить під сумнів легітимність цього варіанта.

Створення багатонаціонального суду для України щодо злочину агресії з боку держав-членів ООН поза межами Генасамблеї виглядає більш життєздатним варіантом через його потенціал для вирішення проблеми імунітету глави держави за допомогою узгоджених зусиль і співпраці багатьох країн.

Запропонований підхід міг би вийти за межі політичних димових завіс і зосередитися на створенні спеціалізованого суду з необхідним мандатом для здійснення правосуддя без дипломатичних або юрисдикційних обмежень.

Такий крок є важливим на шляху до дотримання міжнародного права, справедливості та підзвітності.

Гнучка структура та швидкий початок роботи цього суду, створеного за зразком історичних трибуналів, можуть стати платформою для протидії російській агресії проти України, а також потужним сигналом про глобальну прихильність до захисту суверенітету та цілісності держав.

Хоча інші варіанти можуть створити видимість притягнення до відповідальності за російську агресію, вони за своєю суттю обмежені у здатності подолати значну юридичну перешкоду – імунітет глави держави.

Таким чином, створення спеціалізованого багатонаціонального суду, за відсутності міжнародного трибуналу за підтримки ГА ООН, залишається найбільш життєздатним та ефективним шляхом до протидії російській агресії проти України та притягнення винних до відповідальності. Час не стоїть на місці.

Світ, який можна легко чимось відволікти, відвернеться від України. Цього не має бути.

Час і відвертання уваги – головна зброя Путіна. Він знає, що демократії з часом втрачають фокус уваги (як це сталося в Сирії) і рухаються далі, переступаючи через зони звірств. 

Путін намагається перечекати, а потім накинутися на Україну та на інші держави-члени ООН. На його думку, Україна – це лише початок. 

У нас є історичний момент, щоб діяти за принципом верховенства права. Не можна дозволити йому вислизнути крізь пальці та зруйнувати геополітику XXI століття.

Стаття підготовлена за підтримки Асоціації правників України/Ukrainian Bar Association

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів