Як показала нинішня криза, Україні треба навчитися відверто розмовляти з Польщею. За умови відвертої та компетентної розмови нам напевно вдасться порозумітися.

Адже загалом Польща, яка одною з перших прийшла на допомогу Україні, залишилася тією самою. Нікуди не поділися й новітня російська імперія та розв’язана нею повномасштабна війна.

Натомість Україна, яка платить страшну ціну за те, що обрала європейський шлях, перш за все справедливість, рівноправ’я, дотримання законів, на жаль, не бачить цього з боку своїх найближчих європейських сусідів.

 І про це Україна не лише має право, але й зобов’язана відверто говорити. 

Блокування західного кордону України викликане двома чинниками: політичним популізмом у ЄС, а також помилками української влади.

Нагадаємо, заборона імпорту українського зерна, здійснена в порушення засадничих документів ЄС попередньою партією влади "Право і справедливість" перед виборами, насправді не може істотно вплинути на добробут польських фермерів, які це саме зерно вирощують.

Згідно з даними профільних польських ЗМІ, вирощування пшениці в Польщі є збитковим. Збиток на кожному гектарі становить 1847 злотих, що складає близько 420 євро, або 93 євро на тоні (виходячи з середньої врожайності 4,5 тон з гектара). Ці збитки покриває, головним чином, бюджет ЄС через дотації.

Можна додати, що ціни на пшеницю в Польщі з моменту запровадження ембарго на українське зерно не підвищилися, а навпаки, впали на близько 25% і зараз є на середньому рівні за останніх понад 10 років.

Також слід зазначити, що сальдо торгівлі України з Польщею додатне для Польщі й блокування якихось конкретних видів продукції на догоду якійсь групі своїх громадян є тим, що у Польщі називають "моральність Калі".

Калі – персонаж польської літератури, африканець, якого характеризує вислів: "Якщо хтось забрати у Калі корів – це поганий вчинок, добрий – коли Калі забрати корів у когось".

Українцям треба розуміти, що уряд Дональда Туска – коаліційний. Він створений кількома політичними силами, зокрема Польською селянською партією, представник якої отримав портфель міністра аграрної політики.

А його заступником є представник "Агроунії" Міхал Колодзейчак, що пройшов до Сейму у складі політсили Дональда Туска. Колодзейчак відомий заявами у стилі: "Коли Польща заробляє на продажу до України молока та м’яса – це добре, коли Україна заробляє на продажу зерна до Польщі – погано".

Якщо уряд Дональда Туска не буде діяти в тому числі згідно із зазначеними постулатами, коаліція може розпастися.

Саме тому є висока ймовірність того, що польський уряд не лише не послабить аграрне ембарго, але й доповнить його забороною на експорт українського цукру, ягід, меду тощо.

Що в такій ситуації може та мусить робити Україна? Розмовляти.

В першу чергу – розмовляти з польським суспільством. Адже в цій ситуації не варто сподіватися домовитися з урядом Туска таємно, як кажуть поляки, "під столом".

Україна має виступити перед польським суспільством з такими меседжами:

1) У Польщі з Україною – додатне торговельне сальдо. Україна може продавати до Польщі головним чином сировину – товар з низькою доданою вартістю.

Ця українська продукція більш конкурентна, оскільки в Україні великі аграрні господарства, які використовують сучасні технології, ефект масштабу та дешевшу робочу силу.

Натомість у Польщі є потужна галузь переробки зерна та інших продуктів рослинництва, які є кормом для тварин.. Польща постачає в Україну молочні продукти, м’ясо та м’ясні продукти. Ця продукція має значно більшу додану вартість.

Тому торгівля з Україною не є грою в одні ворота. 

2) ЄС запровадив вільну торгівлю з Україною, щоб допомогти їй у боротьбі з імперією, у складі якої Польща фактично перестала бути лише кілька десятиліть тому і для стримування якої був створений блок НАТО.

Слід зазначити, що станом на 2023 рік (починаючи з 2004-го) Польща отримала від ЄС на понад 157 млрд євро більше, ніж заплатила до союзного бюджету. Найближчим часом очікується розблокування ще десятків мільярдів, наразі недоступних через протиправні дії попереднього уряду.

Однак Польща намагається фактично одноосібно скасувати рішення цілого ЄС. Причому робить це через маніпуляцію свідомістю тих людей, які від цього самого ЄС найбільше залежать - фермерів, які  можуть вирощувати зерно з прибутком лише через дотації ЄС. Це можна порівняти з рубанням гілки, на якій сидиш.

3) Чим більше буде у Польщі зерна з України – тим менше збитків для ЄС і, зокрема, для самої Польщі.

Дешеве зерно – це не лише дешевші продукти всередині країни, але також і дешевші експортні товари, такі як молоко та м’ясо, а отже, більше податків, робочих місць, доходів у польський бюджет.

Вища ціна краща лише для вузького кола осіб (вона дуже шкодить навіть більшості фермерів, які займаються тваринництвом), натомість вільна торгівля – краща для всіх.

Такою має бути комунікація з польським суспільством. Проте такі наративи досі не лунають у провідних медіа Польщі. І це, звичайно, провина не уряду Польщі, не польських фермерів, а саме України: представників уряду та дипломатів.

Чи можна сподіватися, що поляки нормально сприймуть таку відверту розмову? Так.

Поляки у своїй більшості сповідують класичну європейську мораль, яка виражається золотим правилом: "вчиняй іншому так, як хочеш, щоб інший вчиняв тобі".

Що вони, зрештою, дуже наочно довели під час повномасштабного російського вторгнення.

Ну і наостанок слід відкрити "секрет Полішинеля". Блокаду кордону здійснювали не фермери чи перевізники, а польська держава, конкретно уряд через підрозділи МВС.

Фермери та перевізники, у кількості кількох десятків осіб, протестували біля прикордонних доріг, там, де їм це, відповідно до законодавства Польщі, було дозволено місцевими органами влади.

Відповідно до законодавства, усі дороги, які проходять через кордон та ведуть до прикордонних переходів, є державними дорогами, вони не контролюються місцевими органами влади і жоден місцевий орган влади не може видати дозвіл на їхнє перекриття.

Офіційна мета, з якою їх перекривала поліція – забезпечення безпеки протестувальників.

Заради справедливості, слід також сказати, що у такий самий спосіб поліція Польщі перекрила дороги польським вантажівкам, які бажали їздити у Білорусь через протест українських активістів.

Тобто для розблокування кордону достатньо було поліції забезпечити безпеку протестувальників не шляхом перекриття проїжджої частини державної дороги, а в інший спосіб.

Саме про це мали говорити українські дипломати. Що протестувальники з дозволу місцевої влади не перекривають і не можуть перекривати державну дорогу. Її перекривають підрозділи поліції, які є у підпорядкуванні центрального уряду Польщі.

Тоді уряд Польщі або взяв би відповідальність за делегітимізацію установчих договорів ЄС, або зобов’язав поліцію забезпечити безпеку кількох десятків протестувальників без блокування проїжджої частини державної дороги, яка забезпечує сполучення України з ЄС.

Проте нічого цього зроблено не було.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів