Останні кілька місяців на українсько-польському кордоні (і час від часу – на кордонах з іншими західними сусідами України) відбуваються регулярні блокування руху.

Вже зараз можна стверджувати, що жодні наявні механізми, ані в рамках інтегрованого управління кордонами, ані в рамках дипломатії, ані технократичних переговорів, ефекту не дають, або дають недостатньо.

Ба більше, в ситуації з Польщею відбувається ескалація кризи – як на риторичному рівні, так і на рівні дій.

Історія з розсипаним зерном – це вже пряме насильство, поки що лише проти власності, але в будь-який момент воно може перейти в насильство проти людей.

Як українська, так і польська економіки, і загалом ЄС, зазнають через блокаду суттєвих збитків. Для України це, звісно, значно більш відчутно.

Більш того, від блокади страждає постачання для фронту. Скільки б не говорили про пропуск товарів військового призначення, багато речей – від дрібного спорядження до дронів і автомобілів – можуть прямувати через кордон в режимі комерційного імпорту і застрягати там через блокади.

Кордон не працює належним чином, вільна торгівля стикається з необґрунтованими перешкодами, з’являються високі безпекові ризики через затримки військових постачань та ризики ескалації насильства на кордоні, органи влади неспроможні забезпечити контроль над обстановкою та належну роботу кордону. 

Це все вкупі має назву "надзвичайна ситуація".

В європейській системі інтегрованого управління кордонами є поняття надзвичайної ситуації, і алгоритми взаємодії між країнами-членами та агенцією кордонів Frontex, коли вона настає. Однак розуміння надзвичайної ситуації в цій системі доволі вузьке – воно охоплює в основному гуманітарні надзвичайні ситуації, проблеми масової неконтрольованої міграції, операції з пошуку та порятунку на морі.

Одночасно ця система сліпа відносно блокади, і фактично навіть не ідентифікує те, що відбувається на польсько-українському кордоні, як проблему управління кордонами. Настав час це змінити.

У листопаді 2023 року, під час блокади перевізників, заступник міністра інфраструктури Сергій Деркач заявив, що Україна ініціювала створення "моніторингової групи ЄС на кордоні", яка мала би фіксувати пропуск небезпечних вантажів, гуманітарної допомоги та умов перебування в черзі заблокованих водіїв.

Судячи з наявної інформації, ініціатива жодних наслідків не мала.

Сьогодні, коли на польсько-українському кордоні відбувається справжня вакханалія, зі спробами зупинити не тільки вантажний автомобільний, але й пасажирський і залізничний рух, потреба у такій місії постає ще більш гостро.

Важливий момент – таку місію навіть не потрібно створювати окремо. Достатньо застосувати механізм допомоги державам-членам від агенції кордонів і берегової охорони ЄС Frontex, до завдань якої належить "допомагати державам-членам в обставинах, що вимагають посиленої технічної та операційної допомоги на зовнішніх кордонах".

Таким чином – розміщенням на кордоні додаткових сил і техніки – Frontex допомагав, наприклад, Фінляндії впоратися з викликами гібридної міграційної кризи, зрежисованої Росією.

Запропонована місія на польському кордоні, звісно, буде сильно відрізняється від звичного modus operandi Frontex, який кличуть на допомогу зазвичай у випадках міграційної кризи, але цілком відповідає логіці його завдань у рамках Стратегії Інтегрованого управління кордонами ЄС, таких як моніторинг, збір інформації, обмін інформацією, аналіз ризиків, і навіть допомога державам-членам у спрощенні перетину зовнішніх кордонів.

Більше того, залучення до діяльності зі сприяння вільній торгівлі та руху осіб замість традиційної для Frontex протидії нелегальним перетинам кордону може трохи компенсувати жорстку критику Агенції у західних академічних і правозахисних колах, про яку мало відомо в Україні, але яка багато в чому визначає тон публічної дискусії навколо Frontex у Європейському Союзі.

І що також дуже важливо – на відміну від багатьох інших інституцій ЄС, Frontex уміє розгортатися швидко. 

Розміщення біля пунктів пропуску всіх типів персоналу Frontex з мандатом на спостереження та звітування, чи, можливо, навіть на гуманітарну допомогу заблокованим водіям і пасажирам, сприятиме отриманню безсторонньої інформації про блокаду польським, європейським і українським суспільством.

А разом із тим – зменшуватиме імовірність насильницьких конфліктів та підсилить позиції польської влади, яка явно втрачає контроль над ситуацією.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів