Оновлення Європейської комісії не має зупинити реалізацію Євросоюзом амбітного Європейського зеленого курсу.

Однак шлях до його реалізації стикається з численними викликами, зокрема опором аграрного та промислового секторів, що може вплинути на успішність досягнення кліматичних цілей.

При цьому важливу роль у цьому процесі відіграватимуть як нові єврокомісари, так і Україна, яка прагне інтегрувати свою кліматичну політику з ЄС.

Перевірка на "зеленість"

Урсула фон дер Ляєн відома своєю підтримкою України, проте саме за її попереднім мандатом був створений Європейський зелений курс, який став відповіддю на запит громадськості в період з 2019 року.

Водночас в останній рік перед виборами досягнення цілей Зеленого курсу було під великим питанням, аграрії та промисловість стали опонентами кліматичних цілей, що поставило під сумнів, чи залишиться Зелений курс у програмі на наступний період. Це стало основним питанням до переговорів серед країн-членів ЄС під час обрання президента Єврокомісії.

Вибір нових єврокомісарів відбувався через низку політичних консультацій, де цього разу відігравали ключову роль питання клімату та індустріальної політики. Вибори єврокомісарів передбачають ретельний процес узгодження між країнами-членами ЄС і лідерами партій у Європарламенті.

Цього разу також у структурі Єврокомісії передбачено нові стратегічні напрямки, за які відповідатимуть віцепрезиденти та комісари. 

Процес відбору не відбувся без конфліктів інтересів. Окремі кандидати зазнали критики за зв'язки з бізнесом та індустрією викопного палива, що викликало побоювання щодо їхньої здатності діяти незалежно в рамках амбітних кліматичних політик.

Проте більшість кандидатів, які отримали ключові посади, пройшли суворий відбір і зобов'язалися реалізовувати цілі Європейського зеленого курсу.

Процес обрання ще не завершений, наступним етапом обрання комісарів є слухання в комітетах Європарламенту, де вони мають відповісти на питання про свої пріоритети і, знову ж таки, про можливі конфлікти інтересів.

Це дозволить впевнитись у відповідності кандидатів призначеним посадам. Слухання заплановані на листопад.

Екологічні виклики перед новою Єврокомісією

Новий склад Комісії має на меті продовжувати розвивати Європейський зелений курс, який передбачає досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Однак на шляху його реалізації є кілька викликів, найбільший з яких – недостатнє фінансування ініціатив.

Водночас зростає увага до фінансової підтримки найбільш уразливих регіонів Європи, які сильно залежать від викопного палива. Напрямок справедливого переходу має забезпечити збереження робочих місць та розвиток нових зелених галузей.

Очолити цей напрямок має Тереза Рібера, на позиції виконавчої віцепрезидентки з питань чистого, справедливого та конкурентоспроможного переходу. Її досвід роботи міністром екологічного переходу Іспанії з 2018 року дає надію, що ЄС продовжить активну кліматичну політику.

Однак занепокоєння викликає недостатнє фінансування через Фонд соціального клімату та Фонд справедливого переходу, що можуть не покрити всі потреби для забезпечення переходу.

Рібера також є атомним скептиком та не підтримує розвиток цього напрямку, що може стати перешкодою для її призначення. Частина країн ЄС зацікавлені у розвитку атомної енергетики, тож очікується, що на слухання Рібера може отримати низку питань саме про розвиток атомної генерації.

З повним запуском роботи комісії розпочнеться робота над оновленням цілей.

На порядку денному буде зміна Європейського кліматичного закону, де буде встановлено досягнення цілі скорочення викидів парникових газів на 90% до 2040 року.

Важливою частиною стане розробка архітектури досягнення цілі кліматичної нейтральності до 2050 року. Лідирувати в цьому процесі буде Вопке Гукстра, комісар з питань клімату та чистого зростання, який відповідатиме за клімат, чисте зростання та індустріальну політику.

Дан Йоргенсен, новий комісар з питань енергетики та житла, відіграватиме велику роль у питаннях енергетичної безпеки. Енергетика важлива для підтримки промисловості, саме тому, попри пріоритет на енергоефективність та відновлювану енергетику, в роботі має враховуватись також технологічна нейтральність.

Такий підхід може збільшити ризик експлуатації атомної енергетики та технологій уловлювання вуглецю, що поставить під сумнів досягнення кліматичних цілей. 

Натомість новий план "Чистої промислової угоди", за який будуть відповідальні Тереза Рібера та Стефан Сежурне, виконавчий віцепрезидент з питань процвітання та промислової стратегії, ставить завданням гармонізацію кліматичної та промислової політики.

Разом з тим пріоритет у бік промисловості може поставити під ризик досягнення цілей Зеленого курсу. Також ведеться обговорення про дерегуляцію, що може створити додаткові загрози для охорони довкілля.

Спрощення законодавства та зниження регуляторного тиску може призвести до ослаблення екологічних норм, що особливо небезпечно для України, яка потребує чіткої кліматичної стратегії та підтримки у відновленні інфраструктури відповідно до стандартів ЄС.

Роль України

Одним із ключових уроків, який Україна могла б перейняти від ЄС, є кроссекторальна співпраця між різними секторами економіки та політичними силами задля досягнення спільної кліматичної мети.

У Євросоюзі екологічні, економічні та соціальні інтереси координуються через різні рівні управління та політичні платформи, куди залучають громадянське суспільство, що дозволяє знаходити спільні рішення для складних проблем. Натомість в Україні бракує інтеграції між різними секторами, що ускладнює ефективну реалізацію кліматичної політики.

Тож Києву варто зміцнити співпрацю між міністерствами, громадянським суспільством та бізнесом для реалізації масштабних екологічних реформ.

Україна як країна-кандидат на вступ до ЄС повинна готуватися до більшої залученості в європейські реформи.

Зокрема, на Київ чекає перегляд кліматичних цілей, в наступному році має бути затверджена оновлена кліматична ціль, відповідно до Паризької угоди.

Ця ціль має бути амбітнішою за попередню.

Наразі національна ціль складає 65% від 1990 року, яка з високою імовірністю перевиконана, через те що Росія зруйнувала нашу промисловість, яка відповідала приблизно за 20% викидів парникових газів. За останніми даним, Росія також зруйнувала всі теплові та найбільші гідроелектростанції України, енергетика була відповідальна за 40% викидів.

Ще одним із викликів для України має стати синхронізація кліматичної політики з ЄС, включно з розвитком відновлюваної енергетики та декарбонізацією промисловості. Відновлення України потребує рішень, які забезпечать мінімальний вплив на довкілля, аби не погіршити вже й так критичну ситуацію.

Українські політики мають стежити за можливими змінами у європейському регуляторному середовищі та зберігати високі екологічні стандарти під час відбудови. Також приділяти увагу пошуку спільних рішень між різними секторами для досягнення єдиної мети.

Це дозволить забезпечити гармонізацію з політикою ЄС і сприяти стійкому розвитку національної економіки в довгостроковій перспективі.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів