"Європейська правда" продовжує розповідати про звіт Єврокомісії щодо України та інших держав-кандидатів на вступ до ЄС. Ми вже опублікували "Рейтинг євроінтеграції", що порівнює Україну з іншими державами, які прагнуть вступити до ЄС; два огляди документа, що стосується України – власний та від експертів EasyBusiness; а також опис ситуації, що склалася за ключовою главою про стан правосуддя в Україні (про це – у публікації "Правосуддя без стимулу до змін").

До вашої уваги – стаття, що присвячена одній з найскладніших переговорних глав, що стосується довкілля та змін клімату.

* * * * *

Цього року звіт Єврокомісії, оприлюднений у рамках пакета розширення, поставив Україні дві "двійки" у сфері довкілля і клімату – за стан наближення і за прогрес за рік.

Ця оцінка, втім, не означає, що Україна зовсім не впоралася зі своїм завданням за рік. Насправді ми можемо похвалитися деякими важливими досягненнями, як-от прийняття законів про промислове забруднення чи Закону про засади державної кліматичної політики, які до цього не вдавалося прийняти роками.

Проте лишилися і невиконані рекомендації, які були виставлені Україні на попередній рік. Тому оцінка невисока і тому їх доведеться допрацювати у наступному році.

На 2025 рік звіт ЄК пропонує для України три пріоритети у сфері екологічної та кліматичної політик.

Але ми не можемо дозволити собі виконувати лише по три пріоритети щороку. Зважаючи на величезний обсяг роботи у сфері довкілля і зміни клімату, а також наше прагнення якомога швидше стати членом Європейського Союзу, ці темпи є неприпустимими.

Адже такими темпами наближення до acquis ЄС (і до передвступної готовності) забере не одне десятиліття.

Чого Брюссель чекає від України

Отже, Європейська комісія визначила три основні завдання, над якими Україна має працювати наступного року.

Перше – вирішити питання із застосуванням двох основних механізмів запобігання екологічній шкоді: оцінки впливу на довкілля (ОВД) та стратегічної екологічної оцінки (СЕО).

Одна стосується конкретних проєктів (зазвичай, будівництво промислових чи інфраструктурних об’єктів), інша – розробки різноманітних планів та програм (як загальнодержавних та секторальних, так і місцевих).

Обидва механізми мають обмежене застосування під час війни, особливо щодо проєктів відбудови. Формально це можна вирішити доволі просто шляхом внесення змін у кілька законів. Водночас це вимагатиме пошуку непростого консенсусу як у межах владних кабінетів, так і з бізнесом, який прагне ще більшого спрощення та дерегуляції.

Проте саме через застосування ОВД і СЕО ми зможемо забезпечити, щоб повоєнна відбудова і відновлення відбувалися на зелених засадах, з урахуванням важливих екологічних принципів.

Друге – оновити відповідні документи в рамках Паризької угоди про зміну клімату та ратифікувати Кігалійську поправку до Монреальського протоколу.

Нещодавно ухвалений закон "Про основні засади державної кліматичної політики" закріпив нову довгострокову ціль – досягнути кліматичної нейтральності до 2050 року. Це було зроблено для імплементації кліматичного закону ЄС і повністю відповідає основній цілі Європейського зеленого курсу.

На практиці це означає необхідність розробки, ухвалення та подання в ООН двох документів: оновленого національного внеску та довгострокової стратегії низьковуглецевого розвитку. Це потребуватиме складного моделювання та пошуку нових компромісів з ключовими секторами (енергетика, транспорт, промисловість тощо).

Третя рекомендація – відновити роботу системи моніторингу, звітування та верифікації викидів парникових газів від промисловості та прийняти дорожню карту впровадження системи торгівлі викидами.

Усе це стосується запровадження європейського механізму плати за викиди парникових газів. Навряд чи виконання цієї рекомендації є дуже складним завданням, оскільки не вимагатиме запровадження додаткових податків чи зборів для бізнесу вже сьогодні.

Виконання кожного з цих трьох завдань вимагає тісної співпраці багатьох ключових міністерств та інших зацікавлених сторін.

Реформи під час війни

Питання війни, воєнного стану та відбудови є наскрізними по звіту Комісії, включно з частиною про довкілля та клімат.

Інколи згадка про них звучить як виправдання.

Але часом згадки про війну покликані дати Києву сигнал про те, що ЄС очікує певних кроків навіть під час війни. Це стосується не лише екологічних оцінок, але й доступу до екологічної інформації, моніторингу стану довкілля та регулювання з питань зміни клімату та процесу відбудови.

Окрім трьох ключових рекомендацій, перелічених вище, звіт Європейської містить оцінку та низку пріоритетів у всіх сферах екологічної та кліматичної політики.

Деякі – доволі цікаві.

Наприклад, ЄК вже "закинула" уряду України своє бачення про необхідність у майбутньому закриття або модернізації 6 тисяч (!) сміттєзвалищ.

Або щодо тарифів на воду (де в ЄС діє принцип "забруднювач платить"). І хоча конкретних вимог ЄС щодо тарифів нема, проте їхній розмір повинен забезпечувати можливість фінансування заходів для управління водними ресурсами, зокрема з очищення стічних вод. Тому можемо припустити, що ЄС очікує підняття тарифів на воду і водовідведення.

Окремо відзначені екологічна відповідальність та контроль. Власне, багато уваги у цьогорічному звіті приділено горизонтальним питанням, які, здавалось би, досить непогано наближені до європейського законодавства.

Дуже низьку оцінку отримала сфера охорони природи. Комісія згадала і про базові інструменти (пташину та оселищну директиву, території NATURA 2000), і про доволі забуті – зоопарки, тюлені, капкани, ГМО.

ЄК очікує від України ухвалення окремого закону щодо походження деревини, для боротьби з деградацією лісів (і йдеться не про нашумілий ухвалений нещодавно "закон про дрова", якраз такого ЄС від нас не вимагає!).

Ці численні питання не включені в перелік з трьох очікувань ЄК від України на 2025 рік. Але й уникнути їхнього виконання дорогою до вступу в ЄС також не вийде.

Натомість втілення цих обов’язкових кроків дасть важливі сигнали для переговорного процесу. Тут слід працювати на випередження, а не чекати конкретних рекомендацій. Оцінка Єврокомісії по секторах і вказані недопрацювання вже зараз можна сприймати як дорожню карту, яку треба імплементувати в повному обсязі.

А звіт ЄК дає Україні чіткий сигнал, що треба готуватися до скринінгу та двосторонніх зустрічей у наступному році. І чим швидше ми розпочнемо реформи, тим швидше будемо готові стати членом ЄС.

Чи ми не поспішаємо?

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів