Серед усіх геополітичних маневрів Дональда Трампа після повернення до Білого дому особливо показовими стали голосування США в Генеральній Асамблеї ООН (ГА ООН) 4 березня. 

По-перше, США виступили проти, здавалося б, безневинної резолюції про встановлення "Міжнародного дня мирного співіснування" та підтвердження Порядку денного ООН до 2030 року щодо сталого розвитку.

Попри суто символічний характер, США проголосували проти, пояснивши свою позицію через представника Едварда Хартні: Сполучені Штати "відкидають і засуджують Порядок денний 2030 року та Цілі сталого розвитку (SDGs) і більше не підтверджуватимуть їх як основоположний принцип". Він додав: "Простіше кажучи, глобалістські ініціативи на кшталт Порядку 2030 і SDGs програли на виборах".

Попри опозицію США, резолюція була ухвалена: 162 країни проголосували "за", дві утрималися, а проти виступили лише США, Ізраїль і Аргентина. 

Того ж дня США продовжили свій демарш. Вони виступили проти резолюцій ГА ООН про встановлення "Міжнародного дня надії" та "Міжнародного дня суддівського добробуту". Також вони стали єдиною країною, яка проголосувала проти резолюції, що підтверджує "право кожного на освіту" і підкреслює "важливість рівних можливостей для молоді, зокрема для молодих жінок".

Це, ймовірно, пов’язане з тим, що резолюція суперечить внутрішньополітичній програмі адміністрації Трампа, яка передбачає демонтаж ініціатив із забезпечення різноманітності, рівності та інклюзії (DEI). 

Ці кроки можуть бути передвісниками виходу США з ООН.

До чого закликають Ілон Маск та інші прихильники президента Дональда Трампа.

Трамп уже вивів США з Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і, як і під час свого першого президентського терміну, відмовився від Паризької кліматичної угоди.

Його адміністрація також вивела США з кількох структур ООН, зокрема Ради з прав людини (UNHRC) та Агентства допомоги палестинським біженцям (UNRWA), а зараз переглядає участь у ЮНЕСКО. Крім того, США відмовилися від участі в переговорах щодо Конвенції ООН з питань оподаткування. 

Такі дії США – поряд із нещодавньою опозицією до резолюції, що засуджує вторгнення Росії в Україну, – свідчать про те, що адміністрація Трампа не просто незадоволена певними міжнародними інституціями.

Тепер Сполучені Штати фундаментально виступають проти будь-яких багатосторонніх механізмів, що передбачають рівність між державами. 

Деякі аналітики вважають, що повний вихід США з ООН малоймовірний, оскільки Америка має непропорційно великий вплив завдяки праву вето в Раді Безпеки.

Проте, враховуючи підхід Трампа до міжнародних відносин, заснований на принципі "закону джунглів", навіть ця перевага може здатися йому не такою важливою. 

Якщо США покинуть ООН, наслідки для фінансування будуть негайними та серйозними.

Втім, навіть якщо вони залишаться, адміністрація Трампа відкрито заявила про намір суттєво скоротити внески. США є найбільшим фінансовим донором ООН: у 2022 році вони надали рекордні $18,1 млрд, що становить близько 20% загального фінансування організації.

Примітно, що понад 70% цих коштів спрямовувалися на чотири основні структури ООН: 40% – на Всесвітню продовольчу програму, 12% – на Управління Верховного комісара у справах біженців, 10% – на ЮНІСЕФ, ще 10% – на Департамент миротворчих операцій.

Оскільки значна частина цього фінансування здійснювалася через USAID (яке Трамп уже закрив), ці кошти, ймовірно, вже зникли. 

Це стане черговим ударом по системі ООН, яка і без того потерпає від недофінансування.

Враховуючи нинішню геополітичну ситуацію, малоймовірно, що інші уряди зможуть негайно компенсувати втрати. Як наслідок, багато критично важливих – а подекуди й життєво необхідних – програм ООН опиняться під загрозою. 

Однак зміна парадигми у зовнішній політиці США не обов’язково означає занепад або навіть крах багатосторонності та системи ООН.

Адміністрація Трампа чітко дала зрозуміти, що віддає перевагу одностороннім діям і примусу, а не роботі через міжнародні інституції. Якщо головна супердержава світу відмовиться від глобальної співпраці, система багатостороннього управління, яку США допомогли створити майже вісім десятиліть тому, може почати розпадатися. 

Парадоксально, але дії Трампа також можуть стимулювати більшу міжнародну співпрацю, змушуючи інші країни працювати разом ще тісніше.

Причина проста: якими б не були заяви Білого дому, найнагальніші виклики людства мають глобальний характер. Вони не зникнуть лише тому, що Трамп їх ігнорує. 

Адже такі проблеми, як зміна клімату, деградація довкілля, екстремальна нерівність, нові загрози здоров’ю, розвиток руйнівних технологій та нестабільність зайнятості, виходять за межі національних кордонів. Вони посилюють соціальну та політичну поляризацію у світі, підкреслюючи необхідність колективних рішень. 

Глобальна солідарність – це не просто моральна вимога, а питання виживання.

Обнадійливо, що багато політичних лідерів це розуміють і залишаються відданими багатосторонньому співробітництву, попри вплив, як казав Джон Мейнард Кейнс, "божевільних при владі".

Міжнародні переговори щодо оподаткування, кліматичних дій та фінансування розвитку тривають навіть без участі США.

Насправді відсутність США – які занадто часто гальмували процеси навіть за попередніх адміністрацій – може сприяти досягненню більш амбітних і ефективних глобальних угод. 

Іронічно, але багатосторонній порядок, який Трамп прагне зруйнувати, здебільшого обслуговував інтереси глобальних еліт і таких потужних країн, як США, часто на шкоду більшості світового населення.

У цьому сенсі нинішня невизначеність і потрясіння можуть стати унікальною можливістю для створення справді міжнародного руху за прогресивні зміни.

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника