Украина уже начала ощущать положительный эффект от режима свободной торговли с ЕС. А в 2018 году должно начать работу Экспортно-кредитное агентство, которое призвано упростить жизнь экспортерам.

А еще Украина убеждает ЕС, что нынешний торговый режим не соответствует нашим амбициям и должен быть обновлен. Также ожидаются и новые переговоры о создании зоны свободной торговли – такие планы включены в принятую на днях Экспортную стратегию.

Впрочем, остается и немало проблем в отношениях между Украиной и ЕС. В частности, Украина так и не смогла отменить мораторий на экспорт необработанной древесины, а в придачу приняла в конце года дополнительные нормы, дискриминирующие экспортеров.

В каком пересмотре нуждаются торговые отношения Украины и ЕС? Когда заработает Экспортно-кредитное агентство? Эти вопросы мы задали заместителю министра экономического развития и торговли – торговому представителю Украины Наталии Микольской.

– Перш за все, як ви оцінюєте другий рік дії економічної частини Угоди про асоціацію?

– Якщо говорити про результати дії угоди, то ключове – це те, що тенденція постійного зростання українського експорту до ЄС є позитивною і вказує на певну системність. Ми бачимо невелике зростання нашого експорту в 2016 році і вже високі показники за 10 місяців 2017 року – темпи зростання склали 30,3%.

Другий важливий момент – у нашій торгівлі з ЄС збільшився не тільки експорт у грошовому виразі, але й експорт у фізичних величинах. І трете – збільшення кількості українських компаній, які постачають продукцію на ринок ЄС. Наразі такі поставки проводять майже 13 тисяч українських компаній, це на 40% більше, ніж на момент старту дії ЗВТ. Це свідчить про те, що все більше українських компаній відкривають для себе ринок ЄС.

Крім того, у нас фактично постійно відбувається збільшення нашого кошика товарів, які ми постачаємо на ринок ЄС. На даний момент Україна розглядається як другий постачальник вершкового масла до ЄС, це величезне досягнення, особливо зважаючи на скепсис, який був в Україні щодо неготовності української молочної галузі виробляти продукцію європейської якості. І те, що ми бачимо, що у нас фактично у кожного в певний період часу додаються нові підприємства з молочної галузі, які отримують сертифікацію для експорту в ЄС, говорить про те, що навіть така складна галузь, як виробництво молочних продуктів, має перспективи.

Але не будемо зупинятися лише на аграрній продукції, адже ЄС є достатньо великим ринком для нашої промислової продукції, наприклад, у нас високі темпи зростання експорту автомобільних запчастин.

– Але є проблема в тому, що українські виробники часто виходять не з власними марками, а постачають тільки товари для марок торговельних мереж. Чи не є це проблемою? І як з цим боротися?

– Існують різні формули і методи виходу на зовнішні ринки. Деякі компанії готові й мають ресурси і вважають, що їхня бізнес-модель дозволяє їм виводити на ринок іншої країни товар під своїм власним брендом.

– Проте таких – одиниці.

– Деякі компанії вважають, що їм простіше або у них є ресурси зараз лише для виходу під private label, деякі компанії взагалі ввозять на територію ЄС продукцію, яку там пакують їхні партнери.

Усі ці форми співпраці, форми постачання мають право на існування. Тому говорити про те, що є добре, а що є погано, ми не можемо – кожна компанія приймає рішення для себе.

Тут важливо, і я готова погодитися з вами, що якщо товари виходять під своїм брендом, то, звичайно, додана вартість в Україні залишається більше. І наше завдання – виводити на ринок ЄС все більше компаній, які продаватимуть товари під власними брендами.

– А як цьому сприяти?

– Насамперед, для цього повинна працювати не лише реклама "Купуй українське", це лише частина великого пазлу. Для того щоб допомагати українським виробникам, потрібно запустити державну систему підтримки українського експортера, яка складатиметься з кількох елементів.

Перший елемент – це, звичайно, фінансова підтримка. Йдеться про експортно-кредитне агентство. Другий обов’язковий елемент цієї системи – це інституція з підтримки та просування експорту. І третій елемент, про який ми не повинні забувати – це підсилення роботи наших закордонних дипломатичних установ в їхній спроможності, в представленні інтересів у економічній площині.

Лише за наявності усіх цих трьох елементів може спрацювати бренд "Made in Ukraine". Тому зарано рекламувати "Зроблено в Україні", коли у нас ще дуже мало компаній, здатних фінансово забезпечити виконання контрактів на експорт до ЄС.

В чому я готова з вами погодитися, то це в тому, що

зараз потрібне просування бренду України як такої. Не лише українського товару, а просування країни, фактично – у вигляді протидії російській пропаганді.

Я дуже рада, що зараз при Міністерстві інформаційної політики створена робоча група, і я є її членом, яка, власне, й займається розробкою "парасолькового" бренду для України, під яким вже пізніше будуть розроблятися секторальні бренди та бренд "Made in Ukraine".

– Чи можна розраховувати на перегляд умов економічної частини Угоди про асоціацію та на що саме?

– Перш за все, ми потребуємо оцінки дії угоди. Адже всі переговори зі створення ЗВТ фактично були закінчені майже 10 років тому. Відповідно, за цей час економічна ситуація змінилася, в першу чергу – в Україні. Ми втратили 20% нашого промислового виробництва через агресію РФ, у нас практично повністю змінилася структура економіки.

Існує низка секторів, які були дуже чуттєвими для України десять років тому, але вже не зараз. Інша зміна – і європейські, і українські компанії є частинками регіональних ланцюжків доданої вартості, вони вже знайшли один одного і зараз зацікавлені або збільшувати обсяги, або змінювати структуру своєї співпраці.

Тому ми вважаємо, що первинним зараз і дуже важливим є проведення спільної оцінки фактичної дії угоди, її дії в режимі вільної торгівлі.

– Ризикну припустити, що в ЄС скажуть: зважаючи на те, що за останні роки експорт України в ЄС суттєво зріс, Угода є успішною і міняти нічого не треба.

– Ми ж не говоримо про те, що Угода є неуспішною, або ми не говоримо про те, що кардинально за оцінкою відразу повинно щось змінитися.

До речі, йдеться не лише про питання тарифів і квот, йдеться також про інші можливості збільшення нашої торгівлі з ЄС. Також ми забуваємо про те, що у будь-якому випадку ЄС все одно робитиме для себе оцінку наявних і чинних у нього угод про вільну торгівлю у зв’язку з виходом Великої Британії з ЄС, як тільки вони погодять формат цього виходу.

– Але для більшості суспільства, у тому числі й для бізнесу, перегляд економічної частини – це у першу чергу перегляд тарифних безмитних квот. Чи можлива тут якась зміна?

– Я би так не казала. Це, на жаль, дещо "демонізоване" питання. Важливо зосередитися не лише на квотах, тому що, як нам показало надання Україні додаткових торговельних преференцій Європейським Союзом, збільшення квот не дає нам значного збільшення обсягів експорту.

Звичайно, воно важливе для тих галузей, для яких вони застосовуються. Але нам потрібно також дивитися додатково на ті винятки, які встановлені в угоді і для української готової продукції харчування, і для українських промислових товарів.

– Отже, чи можливий варіант, що наступного року ми офіційно порушимо питання про перегляд умов ЗВТ?

– Для того щоб порушувати такі питання, мені, як заступнику міністра економічного розвитку та торгівлі, необхідні директиви. Тільки-но вони будуть, ми готові проінформувати про такі речі.

А поки можу сказати, що у нас є достатньо хороший діалог і розуміння, як на рівні Кабінету міністрів, так і на рівні колег з МЗС, так і на рівні адміністрації президента, про те, якими повинні бути наші наступні кроки в торговельній співпраці з ЄС.

Нові та чинні ЗВТ

– Україна зараз веде переговори з двома країнами про створення режиму вільної торгівлі. Зокрема, з Ізраїлем анонсувалося завершення переговорів до кінця року. Що ми маємо на сьогодні?

– Ви знаєте, що не в моїх правилах анонсувати будь-які дати і говорити про строки завершення переговорів.

Для нас укладення угод про вільну торгівлю не є самоціллю. Поки ми не побачимо, що ті умови, яких ми дійшли в рамках переговорного процесу, дійсно працюватимуть для українських експортерів, переговорний процес завершений не буде.

Всі, хто знайомий з особливостями ринків Ізраїля і Туреччини, розуміють, що це достатньо складні країни з точки зору захисту свого внутрішнього ринку, але, з іншого боку, для нас це є ринки у фокусі, і це ринки, на яких знають український товар.

– Все ж таки, в якому стані зараз переговорний процес з цими країнами?

– З Туреччиною, як ми вважаємо, у нас відбувся певний прорив у переговорах – на політичному і переговорному рівні було ухвалено рішення про те, що угода покриватиме всі сектори.

Для нас це дуже важливо, оскільки це означає включення сільського господарства в угоду, на що Анкара досі не погоджувалася. Для нас це принципово важливо.

Що ж до Ізраїлю, то ми достатньо близькі до завершення переговорного процесу і зараз дуже інтенсивно працюємо з ізраїльською стороною.

І на додачу, наступного року одним із наших завдань буде започаткування нових переговорних процесів з укладення угод про вільну торгівлю.

Але давайте також не забувати про те, що у нас є чинні угоди про вільну торгівлю, частину з яких також можна переглядати. І можливий інтерес з боку обох сторін, щоб оновити їх в контексті збільшення доступу товарів на ринки.

– Йдеться про Македонію та Чорногорію?

– Ми будемо говорити з усіма країнами, у тому числі з країнами ЄАВТ (Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Ліхтенштейн), обговорюючи варіанти розгляду збільшення доступу на ринки товарів.

– Ще одним із завдань в уряді вже анонсували створення зони вільної торгівлі в рамках ГУАМ. Що нам це дає? І навіщо це, зважаючи на те, що з усіма цими країнами ми вже маємо зону вільної торгівлі в рамках СНД?

– ГУАМ важлива для нас у контексті регіональної співпраці й важлива для того, що фактично в рамках цієї організації за певних умов ми можемо впровадити застосування правил Пан-Євро-Мед, чого ми не можемо зробити в рамках дії угоди про вільну торгівлю з СНД.

– Чи варто залишатися в угоді про вільну торгівлю в рамках СНД? Адже вона фактично не діє з низкою країн, насамперед із Росією.

– Зона вільної торгівлі в СНД є одним з елементів роботи Співдружності Незалежних Держав, і у зв’язку з цим важливо визначити в принципі підхід до участі України в СНД, в його органах та інших угодах, і серед іншого також розглядати угоду про вільну торгівлю.

Для нас принципово важливим є збереження режимів вільної торгівлі з країнами СНД, з якими ми торгуємо вільно, якщо це так можна назвати, зважаючи на штучні обмеження транзиту, запроваджені РФ. Тому ми для себе завжди будемо дивитися на те, щоб у нас зберігався режим вільної торгівлі з цими країнами.

– Але зважаючи на те, що у нас є ГУАМ, який буде більш глибоким ступенем торговельної інтеграції, чи не варто змінити багатосторонні договори СНД з тими ж країнами Середньої Азії на нові, більш глибокі двосторонні угоди?

– Давайте говорити про те, що з країнами Азії нам вкрай важливо вирішити питання доставки туди товарів. Треба вирішити питання транзиту або побудови альтернативного шляху.

Тому якщо говорити про те, над чим нам потрібно зараз зосередитися, і про те, що вкрай важливо українському експортеру, то українському експортеру зараз важливо забезпечити доставку вантажів до цих країн.

Їх не цікавить торговельний режим з цими країнами в контексті змін однієї угоди на іншу, їх цікавить те, що зараз вони переплачують за доставку своїх вантажів. Тому наше першочергове завдання – це робота над тим, як здешевити і спростити знову доставку вантажів до країн Закавказзя і Азії альтернативним маршрутом.

Я зазначу дуже важливий момент. Ми вважаємо, що перезавантаження наших відносин з Китаєм, яке відбулося цього року, і їхнє оголошення про те, що вони готові інвестувати в економіку України більше 7 млрд доларів, і приєднання України до ініціатив "Один пояс – один шлях" свідчить про те, що зараз ця ініціатива альтернативного шляху може мати в тому числі й підтримку з китайського боку.

– І все ж таки – про СНД. У разі політичного рішення про вихід з угод СНД наскільки великим ударом буде вихід із зони вільної торгівлі на нинішньому етапі?

– Я думаю, що всі країни, з якими Україна веде торгівля в рамках СНД, зацікавлені у збереженні чинного торговельного режиму з Україною.

– Окрім Росії.

–Ми говоримо про наших торговельних партнерів.

РФ до партнерів віднести не можна, вона є країною, з якою ми торгуємо.

Усі наші торговельні партнери зацікавлені в збереженні чинного режиму торгівлі з Україною, тому я впевнена, що українські експортери не відчують цього.

– До речі, останніми роками ми бачили цілком логічне різке падіння нашого торговельного обороту. Але з цього року статистика показує досить дивну ситуацію, коли в нас зростає не лише експорт до Росії, а й російський імпорт. Як це можна пояснити?

– Це можна пояснити таким чином: країни-сусіди, як правило, є найбільшими торговельними партнерами. І збільшення нашого товарообігу з РФ говорить про дві речі.

Про те, що як на ринку РФ є товари, які потрібні в Україні, так і на ринку України є товари, які потрібні в РФ.

І бізнес завжди купуватиме те, що йому вигідніше в даний момент, і те, що він може купити за низькою ціною з найкращими умовами поставки цього товару.

І це ще раз підтверджує, що зв’язки були зруйновані штучно, і якби вони не були зруйновані, то наша торгівля з РФ розвивалася б достатньо динамічно і в нас не було б втрати як мінімум 1 млрд доларів США на рік нашого експорту.

Світова організація торгівлі

– Давайте тоді перейдемо до СОТ, тим паче, що більшість наших справ так чи інакше стосуються РФ. Наступного року можна очікувати декілька рішень щодо наших суперечок з Росією.

– Терміни розгляду справ і робота панелі є конфіденційними, ми не можемо оголошувати дати. Втім, ми очікуємо, що у нас наступного року буде прийняте рішення по одній зі справ – щодо російської заборони експорту залізничного обладнання.

Загалом у СОТ в роботі є чотири справи, подані Україною проти інших країн, три з них – проти РФ, одна – проти Казахстану. І у нас також є дві справи, ініційовані РФ проти України.

– Тут є певна проблема, що навіть вигравши цю суперечку, ми можемо не дочекатися виконання рішення, тому що існують ризики, що зараз США може заблокувати інститут арбітражу СОТ. Чи не є це проблемою для України?

– Робота органу з врегулювання суперечок СОТ наразі повноцінна, у тому числі й апеляційної інстанції, що для України є дуже важливим.

Відповідно до тих заяв, які були зроблені на міністерській конференції СОТ, треба говорити про те, що у США дійсно є певні занепокоєння, пов’язані з роботою апеляційного органу. Разом з тим, я б не хотіла говорити зараз про якесь блокування.

Є позиція США, про яку вони заявляють, і є позиція непогодження призначення учасників цього апеляційного органу. При цьому є достатньо інтенсивний діалог інших торговельних партнерів з США, в тому числі й на міністерській конференції, щоб цього не відбулося.

– Щодо російських справ проти нас, особливо – про спробу РФ оскаржити наші санкції. Це перший випадок, коли у СОТ намагаються оскаржити політичні санкції. Чи не є це проблемою як для України, так і загалом для СОТ?

– Ні, перший випадок в історії СОТ вже був, він достатньо давній, і справа нічим не закінчилася. Крім того, нещодавно з’явилася подібна скарга з боку Катару.

– Тобто скриньку Пандори вже відкрито?

– Я би не говорила про скриньку Пандори. Правила СОТ мають відповідати викликам сучасності. Якщо є виклики, які полягають у тому, що не можна зловживати інструментами міжнародної торгівлі для фактично досягнення політичних цілей, то СОТ і її система повинна на це реагувати.

Якщо ми говоримо про те, щоби в рамках СОТ оскаржувати питання, які є дійсно безпекові, то, на жаль, СОТ не має на це мандату. Відповідно, це передбачено іншими угодами, є інші майданчики для роботи з такими справами і санкціями.

Щодо скарги РФ проти України – вона подана, були проведені консультації, і ми готові відповідати РФ на всі їхні закиди, які є в рамках цієї справи.

Проблеми у відносинах з ЄС

– Наразі у нас є декілька проблем, які ЄС трактує як порушення наших зобов'язань по ЗВТ: це і деревина, і металобрухт, а нещодавно додався ще й ріпак.

– Скажімо так, у відносинах з Європейським Союзом у нас існує ряд торговельних подразників, про які ЄС заявляє відкрито. А ще у нас є постійний діалог з ЄС щодо можливості вирішення цих питань.

Деякі питання з нашого порядку денного зняті, а деякі – наприклад, щодо металобрухту – вже не піднімає Європейський Союз, оскільки у нас діє з ним угода про вільну торгівлю, якою фактично передбачено режим безмитного експорту цієї продукції на територію Європейського Союзу.

Важливим подразником і далі залишається ліс-кругляк. При цьому всі достатньо добре розуміють, що без врегулювання обігу і ринку деревини в Україні мораторій не вирішує проблем. 

– Два роки тому міністерство пропонувало законопроект щодо переходу на аукціон, де вітчизняний покупець матиме певні привілеї, але ця ініціатива згодом зникла. Яким іншим чином можна врегулювати цю ситуацію і на що погодиться ЄС?

– Говорити, хто там на що погодиться, можна тоді, коли є розуміння, знову ж таки, з двох сторін, куди ми рухаємось. Ми зараз розуміємо, що коли приймався закон про мораторій на експорт лісу-кругляка, його автори переслідували декілька цілей. Одна з яких – протидія незаконній вирубці лісу. Друге питання, яке мав вирішити мораторій, це проблема незаконного продажу. І третє – збільшення в Україні виробництва з доданою вартістю.

Станом на сьогодні ми можемо говорити, що у нас є скорочення експорту, як загалом, так і до країн ЄС, в групах товарів "деревина і вироби з неї" і, відповідно, "паперові вироби", тому ми можемо говорити про те, що зростання експорту не відбулося.

Разом з тим, треба говорити про те, що нам потрібно шукати альтернативні рішення для подолання існуючої проблеми. Адже ніхто не може сказати, що у нас немає проблеми з продажем та обігом деревини.

– Але й мораторій її не вирішив?

– Не вирішив. І, відповідно, треба шукати шляхи вирішення цієї проблеми, щоб в Україні збільшувалася додана вартість.

– А як щодо обмежень експорту ріпаку? Чи не стане це новим подразником у відносинах з ЄС?

– Станом на сьогодні у нас немає позицій Європейського Союзу, оскільки закон не набрав чинності. Але у Міністерства економічного розвитку й торгівлі викликає занепокоєння те, в який спосіб з'явилася дана законодавча норма.

Застосування будь-яких заходів, які можуть мати вплив на експорт, повинно виходити з декількох речей: 1) це економічний результат, який ми отримаємо; 2) це є ризики, оцінка ризиків, в тому числі економічних, для нашого експорту; 3) звичайно, це є відповідність нашим міжнародним правовим зобов'язанням.

Тому, на нашу думку, внесення такої пропозиції під час бюджетного голосування без урахування цих всіх трьох критеріїв і їх комплексного аналізу говорить про те, що, звичайно, питання є потенційно проблемним.

– Але як стимулювати експорт з високою складовою доданої вартості, не порушуючи наших зобов'язань як перед СОТ, так і перед ЄС?

– Є декілька важливих моментів. Україна як держава має підтримувати, просувати і, що важливо, захищати виробників у тих галузях, в яких держава вважає, що вони є пріоритетними.

Механізмів і інструментів для цього є достатньо багато. І є достатньо велика кількість інструментів, які дозволені в рамках правил міжнародної торгівлі і наших угод про вільну торгівлю. Це і підтримка виробника на стадії виробництва, і підтримка експорту готової продукції.

В тому числі – через інструменти страхування, заохочення і допомоги участі українським компаніям у міжнародних виставках і багатьох інших інструментів.

Звичайно, в України є право застосування експортних мит, але тут важливе питання про те, що застосування експортних мит можливе у спосіб, який не порушує наші угоди про вільну торгівлю. Будь-які обмежувальні заходи потрібно аналізувати з таких позицій: 1) це є питання отримання в країну валютної виручки; 2) які наслідки вони матимуть для галузі і створення доданої вартості; 3) на який період потрібні обмеження; 4) чи є передбачуваним бізнесовий клімат.

Тобто заходи з підтримки вітчизняних виробників не мають забороняти експорт. Вони мають заохочувати переробку, але не унеможливлювати експорт.

Експортно-кредитне агентство

– Серед названих кроків, необхідних для розвитку експорту, є й експортно-кредитне агентство. З наступного року агентство запрацює, але в частковому форматі – лише як страхове.

– Я не погодилася би з тим, що воно запрацює в частковому форматі. Відповідно до закону, Кабінет міністрів має право визначати ті види послуг, які почне надавати експортно-кредитне агентство.

Які послуги зараз є найбільш затребувані для вже діючих експортерів? В першу чергу, це страхове гарантування, яке мають фактично усі їхні конкуренти. Тому було вирішено, що оптимальним початковим форматом буде надання страхових послуг. Але це є лише перший етап.

– Але навіть для цього формату уряд просив фінансування на рівні 340 млн грн, а затверджено у бюджеті 200 млн грн. Чи не буде це проблемою?

– Давайте дочекаємося публікації державного бюджету, тоді будемо коментувати, скільки нам виділили.

Хай там як, ми вважаємо, що питання експортно-кредитного агентства є надважливим і потрібно вже працювати з існуючим ресурсом. Важливо, що в уряді є підтримка нашої роботи та розуміння, чому таке агентство потрібно. Тому навіть якщо у нас є певне недофінансування зараз, ми його зможемо збільшити під час корегування держбюджету.

– Коли можна сподіватися на фактичний старт роботи агентства?

– Якщо йдеться про надання першої послуги страхування, то наше завдання – зробити це у 2018-му.

– Чи можливо отримання якоїсь додаткової фінансової допомоги, наприклад від ЄС?

– Для того щоб говорити про допомогу або участь міжнародних фінансових установ, нам потрібно в першу чергу передбачити прозорі правила функціонування даного агентства і прозорі корпоративні правила. Це мають бути прозорі процедури ухвалення рішень, формування ризиків, відповідно до міжнародних правил.

– Це потребує корекції профільного закону чи ухвалення додаткових актів?

– В процесі підготовки документів на створення експортно-кредитного агентства

ми виявили низку прогалин у профільному законі, які потребують додаткового регулювання або потребують зміни.

Тому ми розробили проект змін до Закону про ЕКА і найближчим часом зустрінемося з представниками колективу авторів закону, щоб обговорити ці питання та домовитися про спільні кроки. Нам дуже важливо, щоб ці зміни було ухвалено якомога швидше, аби запустити ефективну роботу ЕКА.

– Чи можна спрогнозувати, коли експортно-страхове агентство перетвориться на експортно-кредитне?

– Давайте поки що не будемо забігати наперед, такий перехід залежить від наявності фінансування. Попередньо ми говорили про три роки роботи агентства у форматі страхування, перестрахування і страхового гарантування, але тут ми говоримо про те, що можуть бути додаткові послуги.

Тобто замість різкого переходу буде поступова поява додаткових послуг до портфелю експортно-страхового агентства.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"