16 березня відбулася справді епохальна для нашої євроінтеграції подія – Україна приєдналася до Єдиної енергосистеми Європи ENTSO-E.

Ще до війни оптимісти прогнозували наше приєднання до ENTSO-E лише на початку наступного року. А численні скептики зауважували, що цей процес може забрати ще багато років – мовляв, готовності "енергетичного Євросоюзу" до прийняття України наразі немає.

Показово, що перебіг нашої інтеграції до ENTSO-E виявився тісно переплетений із початком російської агресії: ключове тестування, потрібне для приєднання до європейських енергосистем, – відключення на три дні від енергосистем РФ та Білорусі – розпочалося за кілька годин до вторгнення. І повернення назад вже не було.

Тож, попри всі прогнози, Україна приєдналася до ENTSO-E в момент найбільших ризиків, у тому числі для енергетичної системи країни. І в той момент, коли допомога ЄС потрібна, як ніколи.

Як це сталося і як членство в ENTSO-E допоможе Україні під час війни і після її завершення, ЄвроПравда поговорила з головою правління компанії "Укренерго" Володимиром Кудрицьким.

Як і завжди, розмову можна почитати нижче, а можна подивитися на нашому YouTube-каналі.

"Війна довела, що українська енергосистема відповідає європейським зразкам"

– Що в умовах війни означає для України приєднання до ENTSO-E?

– Це означає все те, що і для України мирного часу, плюс це дає нам додаткову стійкість нашої енергосистеми і впевненість у тому, що під час війни наші громадяни і ЗСУ будуть забезпечені електроенергією.

А відповідно, збережуть боєздатність, і наша економіка продовжить працювати.

Зрозуміло, що війна стала величезним викликом для всієї країни, у тому числі ми бачимо атаки з боку окупантів на нашу інфраструктуру.

Усе це потребує додаткових резервів стійкості, у тому числі можливості отримання додаткового постачання електроенергії у разі, якщо Україні не вистачатиме своєї генерації.

Наразі ситуація в енергосистемі, попри всі ризики, залишається стабільною. Та можливість отримання електроенергії з Європи дозволяє нам більш впевнено дивитися у завтрашній день.

Ми гарантували собі безперервне енергопостачання протягом наступних тижнів і місяців.

Саме тому сьогоднішню подію так важко переоцінити.

– Україна мала пройти триденне тестування, від'єднавшись від енергосистеми Росії та Білорусі. Це тестування почалося за кілька годин до початку російської агресії, і виходить, що триває вже три тижні...

– Напередодні цього тестування ми чули дуже багато думок в експертному середовищі, а також серед політиків, що це дуже небезпечно – від’єднуватися від Росії і Білорусі, що українська енергосистема не зможе самостійно функціонувати протягом тривалого часу, що якщо Росія відмовиться приєднувати нас назад після цього тесту, то це буде катастрофа.

Але реальність показала інше: українська енергосистема довела, що вона є надзвичайно стійкою.

Ми змогли тижнями балансувати енергосистему не просто в режимі "острова", тобто у від’єднаному стані від Росії і Білорусі, а ще й під час війни, під час бомбардувань і нищення критичної інфраструктури.

І у нас навіть був такий момент, коли вночі ворог захоплював ЗАЕС, і нам за 10 хвилин треба було відключати від енергосистеми два атомних енергоблоки. І незважаючи на все це, ми втримали частоту, стабільність системи і збалансували її.

Європейці дуже позитивно оцінювали роботу української енергосистеми протягом цих трьох тижнів. І, власне, ця стабільна робота стала одним із ключових факторів, чому сьогодні ми змогли зробити цю синхронізацію.

Адже ми показали всім, що українська енергосистема за своїми стандартами та стабільністю відповідає європейським зразкам.

– Ми планували вступати в енергетичний союз як донори енергобезпеки, адже Україна виробляє більше електроенергії, ніж потребує. А як тепер? Ми будемо донорами енергобезпеки чи реципієнтами?

– Наразі після приєднання до ENTSO-E певний час ми будемо обмежувати комерційний обмін електроенергією між Україною та ЄС.

Це необхідно для того, щоби протестувати, наскільки це об’єднання енергосистем є стабільним, зібрати певну технічну статистику щодо того, як працює енергооб'єднання України та ЄС.

А після того, як ми здійснимо деякі додаткові організаційно-технічні заходи, ми поступово зможемо розкрити потенціал торгівлі електроенергією з ЄС. Наразі він складає близько двох гігават потужності, яку можна передавати через міждержавні лінії електропередачі.

В перспективі, безумовно, Україна буде експортером електроенергії. У нас дійсно є достатньо генеруючих потужностей для того, щоб забезпечувати українських споживачів електроенергією, а також продавати надлишки електроенергії за кордон.

Тим більше, регіон Центральної і Східної Європи характеризується якраз дефіцитом електроенергії. І приєднання України суттєво збільшує тут безпеку постачання.

З іншого боку, будуть періоди, коли Україна імпортуватиме електроенергію. І це абсолютно нормально. В періоди, коли українській енергосистемі буде потрібно, коли це буде економічно вигідно, буде відбуватися імпорт. Але в більшості випадків відбуватиметься експорт.

Як я сказав, це стане можливим, коли ми завершимо всі ці технічні, організаційні заходи. Це потребуватиме від декількох місяців до одного року.

"У росіян дуже обмежений інструментарій впливу на стабільність нашої енергосистеми"

– Але одночасно існують проблеми через те, що Україна може в будь-який момент позбутися електроенергії, яку генерує ЗАЕС чи навіть і Південноукраїнська атомна станція. Чи не є можливою ситуація, коли у разі такого критичного навантаження Європа не зможе нам допомогти, оскільки це створить суттєві проблеми для всього її енергобалансу?

– З одного боку, Україна – одна з найбільших енергосистем в Європі, напевно, п’ята чи шоста за розмірами.

Але з іншого – у своєму звичному довоєнному режимі ми складаємо десь 4-5% європейського енергобалансу .

А в умовах військової агресії Росії наше споживання впало на 35%.

Відповідно, та потужність, яку ми навіть теоретично можемо спожити з Європи в разі якоїсь критичної ситуації, не здатна суттєво вплинути на енергобаланс Європи.

Інша справа, що пропускна спроможність ліній електропередачі між державами, які зв’язують нас із Румунією, Словаччиною, Угорщиною та Польщею, обмежена, і це обмеження складає 2 ГВт.

Тобто наразі це верхня межа підтримки, яку ми можемо отримати з Європи.

Але навіть попри це, об’єднання енергосистем знижує ризики, пов’язані з перериванням енергопостачання. Ця диверсифікація ризиків у часи воєнної агресії Росії проти України життєво необхідна для нас.

– Чи достатньо буде європейської допомоги, якщо ми будемо вимушені тимчасово призупинити отримання енергії з Південноукраїнської чи Запорізької АЕС?

– На сьогодні в українській енергосистемі є достатньо резервів для заміщення роботи будь-якої АЕС. Тобто навіть якщо уявити собі ситуацію, що ми втратили можливість отримувати електроенергію з ЗАЕС, українська енергосистема здатна за рахунок внутрішнього ресурсу відбалансувати цю подію.

Дуже важливо розуміти, що з самої ЗАЕС якимось чином завдати шкоди українській енергосистемі неможливо. Максимум, що можна зробити з майданчика ЗАЕС – це включити певні енергоблоки.

Але, як я вже сказав, українська енергосистема має достатньо резервів для заміщення потужності ЗАЕС, в найближчі місяці точно.

Тому в росіян дуже обмежений інструментарій впливу на стабільність нашої енергосистеми, особливо після нашого приєднання до ENTSO-E. Тому я б не переоцінював їхні можливості, особливо зважаючи на останні успіхи української армії. Сподіваюся, що недовго залишилося російським спеціалістам "консультувати" персонал наших атомних станцій.

Що стосується Південноукраїнської АЕС, то ми розуміємо, що там ситуація набагато краща, виглядає більш оптимістично, тому що окупант не дійшов 50 км до АЕС і був розбитий під Вознесенськом.

Зараз війська орків досить далеко від цього об’єкта і безпосередньої загрози для захоплення Південноукраїнської АЕС не становлять.

– А яка ситуація з іншими енергетичними потужностями? Окупант свідомо знищує інфраструктуру на території України. Що зараз з іншими електростанціями, з лініями електропередачі?

– Гідроелектростанції функціонують усі, причому повним складом.

Що стосується теплових електростанцій, деякі з них розташовані недалеко від місця ведення бойових дій. Але у нас у системі достатньо потужностей для того, щоб замістити роботу будь-якої теплової електростанції або навіть декількох теплових електростанцій, які можуть бути тимчасово втрачені внаслідок бойових дій або через рух лінії фронту, який є динамічним.

З цієї точки зору енергосистема досить непогано збалансована, з хорошим резервом.

Що ж до ліній електропередачі та підстанцій, то у нас внаслідок бойових дій пошкоджено ряд ліній, особливо на Слобожанщині, на Сіверщині і безумовно – в районі міста Маріуполь. Тобто в тих гарячих точках, де активно йдуть бойові дії, де ворог з особливим цинізмом і жорстокістю нищив цивільну інфраструктуру.

Але це не впливає на загальний баланс. Українська енергосистема і лінії електропередачі все ще здатні забезпечити постачання електроенергії в цілому по системі.

В деяких регіонах, безумовно, є проблеми. Тому як тільки у наших ремонтників буде коридор, ми відразу відновимо цю інфраструктуру і забезпечимо живлення для наших споживачів.

"Від’єднання української енергосистеми – це стратегічний програш для РФ"

– Чи допоможе членство в ENTSO-E після закінчення війни залучити інвестиції для відновлення та модернізації енергетичної інфраструктури?

– Це абсолютно критичний фактор для того, щоб залучати інвестиції.

Ми розуміємо, що, безумовно, після перемоги Україна отримає певний формат плану Маршалла для відновлення не тільки енергетичної, але й взагалі зруйнованої ворогом інфраструктури.

Але приналежність нашої енергосистеми до ENTSO-E, той факт, що Україна є частиною європейського енергооб’єднання, має в рази збільшитити апетит інвесторів до вкладень в українську енергетику.

– Чому?

– Тому що синхронізація нашої енергосистеми з європейською означає, що ми працюємо за європейськими правилами, які зрозумілі інвесторам.

Це не тільки фізичне з’єднання енергосистем. Це певні стандарти прозорості, це певні правила ринку.

Для інвесторів це абсолютно зрозумілий набір правил і процедур, які звичні для них, які діють в Європі, в США, Канаді, в усіх розвинутих країнах Заходу. Це перше.

Друге. Належність української енергосистеми до європейського енергооб'єднання значно збільшує її стабільність і відкриває нові можливості для розвитку відновлюваної енергетики, а також створення необхідних балансуючих потужностей, яких не вистачало і до війни.

– Тобто повернення до старого довоєнного життя, коли фактично українська енергетика була клубом кількох олігархів, уже не буде?

– Так. Деякі рибки в акваріумі можуть здаватися великими, але коли ви випускаєте їх в океан, вони вже не можуть там домінувати.

Коли ми говоримо про український ринок, який був ізольований від європейського, то на такому ринку ще могли домінувати декілька гравців.

Але коли український ринок стає інтегральною частиною величезного європейського енергопростору, ситуація зміниться – в Україні немає такого гравця, який міг би домінувати за своїми масштабами на всьому європейському ринку.

Тому на Україну чекатиме демонополізація та деолігархізація енергетичного ринку. Це дасть можливість для європейських гравців заходити на український ринок, але одночасно надасть можливості нашим експортерам, передусім "Енергоатому", освоювати європейські ринки.

А ми, як оператор енергосистеми, будемо працювати над тим, щоб у наступні роки обсяг пропускної спроможності лінії міждержавної енергопередачі з 2 ГВт зростав до 4-5 ГВт.

Ми розпочали реалізацію таких проєктів ще до війни і обов’язково їх завершимо. Причому набагато швидше, ніж планувалося.

– Наостанок – питання про наших агресивних сусідів. Ми вже говорити про міф, нібито Україна не виживе без енергетичної консолідації з Росією та Білоруссю. А як вони працюватимуть без нас?

– Так, ми практикою спростували заяви, в тому числі і білоруської сторони, про те, що Україна критично залежить від імпорту енергоресурсів, зокрема електрики, з Білорусі. Те саме стосується РФ, з якою ми взагалі не торгували більше року.**

Що стосується них, то, по-перше, Білорусь без можливості якогось сполучення з українським ринком, а також в умовах, коли країни Балтії також закривають можливості експорту з білоруської АЕС у свої країни, просто не матиме, куди дівати зайву електроенергію.

І це робить проєкт білоруської АЕС економічно абсолютно недоцільним. Фактично, це гроші, закопані в землю.

Для Росії від’єднання української енергосистеми – це стратегічний програш. В російській енергетичній доктрині прямо записано, що вони будуть усіляко протидіяти від’єднанню від своєї енергосистеми енергосистем країн-сусідів. Це передусім Україна і країни Балтії.

Тому для Росії, я вважаю, це досить серйозний геополітичний удар.

І ще з першого дня війни, коли ми від’єдналися від їхньої енергосистеми, ми абсолютно чітко сказали, в якому напрямку має йти їхня енергосистема. Цим все сказано, я думаю.

Розмовляв Юрій Панченко,

відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"