Від початку повномасштабного вторгнення Росії Швеція стала одним із важливих європейських союзників України.

Загальний обсяг десяти пакетів шведської військової допомоги Києву за цей період становить близько мільярда євро – причому майже половину з них було схвалено буквально останніми днями.

Серед іншого, Україна очікує на шведські самохідні артилерійські установки Archer – одні з найсучасніших артилерійських систем у світі, здатні стріляти на відстань до 50 кілометрів.

Крім того, вже відомо, що у Стокгольмі розглядають запит Києва про винищувачі Gripen: Швеція – одна з небагатьох країн, що виготовляє власну бойову авіацію, тоді як для більш поширених F-16 потрібна згода США.

Про допомогу Україні, а також ситуацію зі вступом до НАТО й те, які дві помилки зробив Владімір Путін, "Європейська правда" розпитала міністра оборони Швеції Пола Йонсона на полях міністерської зустрічі країн Альянсу.

"Ми фокусуємось на тому, щоб надати вам ще більше систем ППО"

– Відомо, що Швеція надає велику підтримку Україні, зокрема й у військовому плані. Чому для вашої країни важливо робити це?

– Бо, звісно, йдеться про інвестиції і в нашу безпеку. А також – про полегшення страждання людей в Україні.

Для Швеції перемога України у війні, відновлення територіальної цілісності, незалежності й свободи – це ключовий стратегічний інтерес.

Адже українські військові воюють не лише за Україну, а й за весь безпековий порядок Європи.

Я був у Миколаєві та Одесі, говорив із військовими. Їхня відважність, їхня відданість, їхня здатність швидко опанувати західні технології, які ми їм надаємо, – це заохочує.

– Сьогодні (інтерв’ю записувалось удень 15 лютого) прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон перебуває з візитом у Києві вперше з моменту вступу на посаду. Можемо чекати на хороші новини щодо військової підтримки? Що цей візит означає?

– Гадаю, це – вираження того, що ми наразі головуємо в Раді Європейського Союзу. І ми, звісно, працюємо над тим, щоб Україна як держава-кандидат рухалась ближче до ЄС.

Водночас ми надаємо Україні військову допомогу в різних аспектах.

Це і тренувальні місії, в яких ми беремо участь – Interflex (британська місія з підготовки українських військових), EUMAM Ukraine (місія ЄС) у Польщі та Німеччині. Ми також незабаром розпочнемо місію з навчання розмінуванню в Литві.

Ми надсилаємо бойові машини CV 90, працюємо над відправленням артилерійських систем Archer, а також більшої кількості системи протиповітряної оборони.

– До слова, щодо САУ Archer. Про їхнє відправлення було оголошено минулого місяця. Коли можемо очікувати прибуття Archer на поле бою?

– Ми направили Збройним силам Швеції запит, аби вони вказали на часові межі, конкретну кількість (Archer, які можна передати), навчання й розгортання техніки.

Цей звіт ми отримаємо за кілька тижнів. Поки не хочу забігати наперед щодо кількості САУ. Але зазначу, що, як правило, один батальйон комплектують 12 Archer’ами.

Саме зараз ми працюємо над тим, щоб не просто передати Україні певну техніку, а розбудовувати спроможності спільно з іншими країнами.

На мою думку,

Archer забезпечить українські сили більшою точністю ураження, більшою дальністю, а також більшою мобільністю.

– Ще один запит, який Україна тривалий час просуває – бойова авіація. У Швеції є власні винищувачі Gripen. Чи зверталась до вас Україна з проханням передати ці літаки? Або принаймні чи розглядається можливість почати тренування на них пілотів, як це вже оголосила Велика Британія?

– У нас є багато переліків із проханнями про озброєння з українського боку. Я добре спілкуюся з міністром оборони України Олексієм Резніковим. І, звісно, прем’єр-міністру (Швеції) президент Володимир Зеленський також висловив таке бажання.

Надсилання Gripen для нас є викликом через те, що нам вони потрібні для захисту суверенітету та недоторканності нашого повітряного простору.

На землі Росія зазнала значних втрат у живій силі через сміливість українських солдатів, і їхні спроможності поблизу нас украй обмежені.

Але коли йдеться про військово-морські сили й бойову авіацію, якими Росія володіє, вони залишились майже незмінними. І тому нам буде важче передати Gripen, ніж CV 90 чи Archer.

Фото Ольги Мосьондз, для "Європейської правди"

– Ви розумієте, чому Україна взагалі просить про винищувачі, чи вважаєте, що цей запит не є своєчасним, має бути відкладений і Україна має зосередитись на іншому озброєнні?

– Про це в жодному разі судити не мені. Я також розумію занепокоєння України, коли йдеться про бажання мати винищувачі.

На мій погляд, критично важливо, щоб ми забезпечували Україну системами ППО, оскільки зараз Росія використовує багато звичайних далекобійних засобів по всій вашій території, щоб атакувати енергетичну мережу й системи електропостачання.

І ми фокусуємось на тому, щоб надати вам ще більше систем ППО. Гадаю, зараз це справді важливо.

"Для України ситуація йде в правильному напрямку"

– Інколи відчувається, нібито Захід буде відчувати "втому" від військової підтримки України. На вашу думку, чи настане момент, коли Захід тиснутиме на Україну для переговорів із Росією просто тому, що більше не може підтримувати той самий рівень військової допомоги?

– Мені так не здається.

На мою думку, Путін припустився двох вирішальних помилок. По-перше, суттєво недооцінив Збройні Сили України та волю українців боротись, і боротись наполегливо.

А друга річ, яку він недооцінив – це згуртованість між ЄС і НАТО. Це привело нас до руху у правильному напрямку.

Я маю на увазі, що Україна перемогла битву за Київ, Харків, Херсон, відвоювала острів Зміїний. Для українського народу ситуація йде в правильному напрямку.

І ми підтримуватимемо вас стільки, скільки буде потрібно, щоб гарантувати вашу незалежність і територіальну цілісність.

– Навіть якщо Україна почне відвойовувати Крим військовим шляхом, що Росія вже оголосила "червоною лінією"?

– Так само, як Росія вже намагалася незаконно анексувати чотири області України, вона незаконно анексувала Крим.

Крим – український. Він не російський.

"Мусимо поважати той факт, що в Туреччини зараз інші пріоритети"

– Поговорімо про вступ Швеції в НАТО. Тема суперечлива, бо останнім часом з’явилися сигнали, що НАТО може розглядати варіант окремого вступу Швеції та Фінляндії. Чи вважаєте ви такий сценарій прийнятним і як відреагуєте, якщо Туреччина на це все ж піде?

– У Швеції та Фінляндії – давня історія оборонних відносин. Ми тісно співпрацюємо у сфері оборони, маємо спільне операційне планування.

Існують вагомі географічні та військові причини тримати Фінляндію та Швецію разом. Саме тому ми почали цей процес (вступ до НАТО) разом, пліч-о-пліч, і ми б хотіли завершити його пліч-о-пліч.

Та ми зрештою визнаємо, що йдеться про суверенні рішення парламентів двох країн – Угорщини й Туреччини.

Решта двадцять вісім країн ратифікували наші протоколи про членство в рекордний строк і разом. Якщо ці дві країни хочуть зробити це окремо, то, звісно, це питання варто скерувати їм.

– Якщо це все ж станеться, чи підірве це якимось чином відносини між Швецією та Фінляндією?

– Ні, цього не станеться. У нас дуже тісні відносини.

Я спілкувався зі своїм фінським колегою Мікко Саволою.

І ми хочемо продовжити цей шлях (у НАТО) пліч-о-пліч. Та ми тут не зовсім "вершителі власної долі".

Ми поважаємо той факт, що парламент в Анкарі має ухвалити рішення, що робити з нашою заявкою.

– Чи бачите ви для цього вікно можливостей між виборами в Туреччині у травні й Вільнюським самітом НАТО у липні?

– Можна спекулювати щодо часових меж і так далі. Та зараз мусимо поважати той факт, що в Туреччини інші пріоритети – звісно, йдеться про жахливий землетрус.

І саме зараз ми зосереджені в діалозі з Туреччиною на тому, щоб допомогти тамтешнім людям. Також ми через головування в ЄС підтримуємо важливу роботу з відбудови в країні.

Також у березні ми спільно з Єврокомісією організовуємо донорську конференцію для допомоги Туреччині. Саме це – те, на чому ми зараз зосереджені.

Інтерв'ю взяв Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди", з Брюсселя