Боснія і Герцеговина вважається однією з найпроблемніших країн Європи. Дейтонські угоди 1995 року поклали край війні у БіГ, проте не змогли зробити її стабільною державою.

Замість одного глави держави у БіГ – Президія, що складається з трьох членів: від босняків, хорватів та сербів. Водночас країна складається з двох ентитетів: Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської, кожен з яких має свого президента та уряд. 

А на додачу нинішній президент Республіки Сербської Мілорад Додік активно просуває відділення від БіГ та приєднання до Сербії. Також він блокує запровадження санкцій проти РФ.

Попри це минулого тижня Україну відвідали два члени Президії БіГ: Желько Комшич (представник хорватів) та Денис Бечирович (представник босняків). Їхню участь у Кримській платформі гостро розкритикували в Республіці Сербській – Додік навіть побачив у цьому атаку на єдність держави. 

"Європейська правда" поспілкувалася з Желько Комшичем, який наразі на ротаційній основі є головою Президії та, відповідно, президентом країни. Ми запитали про його бачення ризиків нової війни у БіГ, підтримку у суспільстві сепаратистських планів Додіка та ролі РФ у атаках на країну. 

– Насамперед – дещо провокативне запитання. Зараз дуже багато говорять про те, що Боснія і Герцеговина йде до нової війни. Це правда?

– По-перше, маю зазначити, що політична ситуація у Боснії і Герцеговині достатньо нестабільна.

По-друге, обставини, які призвели до війни у БіГ у 90-х роках, поки нікуди не зникли. Проте, на відміну від кінця минулого сторіччя, зараз, як на мене, немає сил, здатних вести нову війну.

Війна у БіГ жодного разу не починалася як власна війна Боснії і Герцеговини. Війна завжди приходила до нас іззовні.

Спершу вона прийшла внаслідок тогочасної політики сербського президента Слободана Мілошевича. А потім президент Франьо Туджман з сусідньої Хорватії побачив можливість розділити нашу країну. На той час ці держави були спроможні вести війну. Проте зараз вони такої спроможності не мають.

Але я вважаю, що Боснія і Герцеговина завжди має зберігати пильність. Тому що ми все ще залежимо від регіональних тенденцій та від змін у Європі. Тож у разі суттєвіших заворушень ми можемо отримати війну.

На мою думку, зараз така війна розпочатися не може. Таке рішення у країнах колишній Югославії, про війну у Боснії і Герцеговині, зараз не може бути прийняте. І таких спроможностей нині просто не існує.

– Натомість ми бачимо, як президент Республіки Сербської Мілорад Додік анонсував її відділення. Це реальний сценарій?

– Я не думаю, що він матиме успіх. Для такої ініціативи він не отримає достатньої підтримки.

Навіть більше, сама Сербія навряд чи вважатиме таку ініціативу на часі для себе.

Єдині союзники Додіка наразі – це Росія та Путін.

Але Росія сьогодні не має можливості втручатися у справи Західних Балкан. Усі сили Росії зараз спрямовані на війну проти України, і вона не в змозі втручатися у події на Західних Балканах.

Безумовно, Росія прагнутиме зберігати власний вплив на Західних Балканах, особливо за посередництва Додіка та Сербії, але й за допомогою деяких інших політиків, таких як, наприклад, президент Міланович (президент Хорватії Зоран Міланович, відомий своїми проросійськими заявами).

– Які м’які або жорсткі засоби впливу використовує Росія у Боснії і Герцеговині?

– Йдеться про комбінацію цих інструментів.

Це і розвідка, і представники парамілітарних формувань… Вони з’являються у Боснії і Герцеговині, потім залишають країну, потім з’являються знову.

Також йдеться про вплив засобів масової інформації. Однак він у Боснії і Герцеговині зараз не такий потужний, як колись.

І, безумовно, існує політичний вплив, який відчувається здебільшого через Мілорада (Додіка). І звичайно, у нас завжди були радикали, які підтримують різноманітні зв’язки з Росією у цьому її впливі. З ними треба зберігати пильність.

– Як ви вважаєте, чи підтримують серби Боснії і Герцеговини сепаратистські заклики Мілорада Додіка?

– Якщо судити за результатами голосування під час виборів у БіГ, згідно з якими Додік виграв, то так.

Але наскільки я бачу і наскільки я можу оцінити стан речей, громадяни Республіки Сербської не готові воювати. Так, вони підтримують риторику та позицію Додіка, але вони не готові за ці ідеї помирати.

– Боснія і Герцеговина досі не підтримала санкції проти Росії. На вашу думку, чи може це змінитися?

– Тут треба зважати на наш конституційний процес, на те, як приймаються такі рішення.

Для ухвалення таких рішень ви маєте заручитися консенсусом на рівні президента та у Раді міністрів БіГ.

Це своєю чергою значить, що санкції мають бути підтримані представниками Республіки Сербської. Так вимагає конституція. Але консенсусу з цього питання немає ані на рівні Президії, а ні у Раді міністрів.

І це не ми писали таку конституцію, тож маємо, що маємо…

– Тоді яку підтримку може отримати Україна?

– Україна має усіляку політичну підтримку від Боснії і Герцеговини. Щоразу, коли Україна запитувала нас щодо нашої політичної позиції стосовно агресії Росії проти України, ми запевняли у нашому засудженні цієї агресії політично.

Щодо інших напрямків нашої підтримки, то зараз не час і не місце для їх обговорення. Ви мене розумієте.

– Так, а тому я хочу поставити питання про причини нинішніх проблем. Часто доводилося чути, що Захід не сприяє виконанню Дейтонських угод. Були певні успіхи на початку, але потім про ці угоди всі забули. Ви згодні з цим?

– Наша проблема полягає в тому, що Захід керується подвійними стандартами і лицемірить.

І ми бачили цього достатньо, щойно йшлося про участь міжнародної спільноти та Заходу в цілому у справах Боснії і Герцеговини, у ситуації в країні.

Тому моя порада вам, українцям: стережіться цього. Тому що політика сильних цього світу доволі жорстка.

Стандарти та принципи тут другорядні. Світова політика сьогодні керується прагматичним інтересом. І лише інтересом. Нічим іншим. Жодних принципів.

– Питання щодо хорватської меншини у Боснії і Герцеговині. Чи можливо, на вашу думку, переконати боснійців у доцільності створення держави трьох націй з трьома ентитетами?

– На мою думку, жодна нація у Боснії і Герцеговині не може вважатися меншиною. Незалежно від того, хто ми, Боснія і Герцеговина належить нам усім.

Вона не належить комусь більше чи менше. Тому шлях полягає у виході з цього концептуального формату, в якому ми зараз живемо, з колишніх радянських концепцій, які більше не працюють. Ми маємо їх перерости.

Йдеться про концепції титульних націй у державі. Натомість нам потрібна держава громадян, з рівними правами для всіх, незалежно від національної приналежності.

Тож ми маємо визнати європейські стандарти. І це буде правильний шлях для Боснії і Герцеговини, як і для будь-якої іншої держави у світі.

– Чи це реально?

– Зараз ще ні. Це стане шляхом уперед, щойно народ Боснії і Герцеговини усвідомить, що лише так ми зможемо уникнути конфліктів в країні. До того часу ми залишаємось у старому форматі.

Я переконаний, що єдиний шлях вперед для Боснії і Герцеговини – це шлях до країни громадян з рівними правами. Не має бути меншостей або більшостей.

– Останнє запитання – стосовно членства у ЄС. Мілорад Додік робив заяви, що це членство більше не потрібне сербам. Але нещодавно парламент Боснії і Герцеговини проголосував за пакет євроінтеграційних законів. Тож питання таке: чи можна сказати, що Боснія і Герцеговина просувається до ЄС, чи ви маєте з цим проблеми?

– Коли йдеться про шлях Боснії і Герцеговини до ЄС, то тут ми маємо згоду більшості суспільства.

Додік заперечує вимогу ЄС до БіГ проводити реформи, щоб країна відповідала вимогам членства. У цьому контексті він заперечує і саме членство у ЄС.

Але я думаю, що він цілком усвідомлює, що без цього просування до членства у ЄС навіть Республіка Сербська не встоїть.

Неможливо жити в Європі й не бути частиною соціальної, економічної чи політичної матерії Європи. Це просто неможливо!

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"