Норвегія однією з перших з-поміж союзників України ухвалила план довгострокової підтримки на 2023-2027 роки. А загалом до 2027-го військова та гуманітарна допомога Осло становитиме майже 7,6 млрд євро – через що нордична країна входить у топ-п’ятірку найбільших донорів України.

Норвезька оборонна підтримка є критично важливою для Києва і з огляду на потужне оборонне виробництво, зокрема компонентів системи протиповітряної оборони NASAMS. Лише на початку року уряд Норвегії оголосив, що домовиться з виробником пускових установок та центрів управління вогнем KDA про їх додаткове виробництво, частину якого передадуть Україні.

А ще Норвегія як помітний виробник нафти й газу після відмови Європи від російських енергоносіїв отримала значні прибутки з початку повномасштабного вторгнення. І всередині країни, особливо з огляду на затримку допомоги зі США, вже лунають заклики збільшити допомогу Україні за рахунок цих надприбутків.

І, зрештою, Норвегія як єдина держава-член НАТО, яка межувала з Росією від самого початку існування Альянсу, чудово усвідомлює російську загрозу й те, як потрібно до неї готуватись.

Це й спонукало "ЄвроПравду" поговорити з міністром закордонних справ Норвегії Еспеном Бартом Ейде в кулуарах зустрічі голів МЗС країн НАТО у Брюсселі.

Про перспективи підтримки України, ставлення Норвегії до можливого введення військ та підготовки до ймовірної російської агресії – в бліцінтерв’ю.

"Усі європейці готуються до обох можливих сценаріїв у США"

– На нинішньому етапі війни в Україні лунає певна критика щодо позиції Заходу. Мовляв, Україні треба допомагати, щоб вона досягла перемоги – але деякі союзники кажуть, що Україні треба допомагати "стільки, скільки буде потрібно". Яка ваша думка щодо цього?

– Я думаю, ми всі згодні з тим, що Україні потрібно допомагати на шляху до перемоги і що ця підтримка буде тривати стільки, скільки буде потрібно для досягнення перемоги. Тому я не думаю, що йдеться про дві різні речі.

Але я розумію – і, гадаю, що розуміємо всі ми, – що, якщо подивитися з України, лунає багато гарних слів, але недостатньо реальної підтримки.

Зараз, після дуже сильного послання Дмитра Кулеби (на зустрічі Ради Україна-НАТО. – Ред.), мого доброго друга і колеги, ми добре усвідомлюємо, що протиповітряна оборона є річчю номер один.

Звичайно, ми також продовжуємо працювати над артилерійськими снарядами і загальною підтримкою.

А дехто з нас також вивчає, як ми можемо надати щось, що сягає глибше в тил ворога.

Вам потрібна протиповітряна оборона, щоб захистити себе, але ви не виграєте війну за допомогою протиповітряної оборони. Ви виграєте війну чимось більшим.

– Враховуючи, що зараз підтримка України гальмується в Конгресі США, а Норвегія – багата країна, деякі аналітики в Україні припускають, що ви можете виділяти більше грошей на допомогу Києву. Чи є якісь міркування або обговорення в Норвегії щодо цього? Чи готова Норвегія взяти на себе більш помітну роль?

– З одного боку, ми є одними з найбільших донорів військової допомоги Україні в абсолютному вираженні та на душу населення.

Водночас, гадаю, ми всі повинні бути чесними й сказати: ніхто не робить достатньо. Навіть найбільший донор (імовірно, йдеться про США. – Ред.) не робить достатньо. Просто подивіться на реалії на полі бою, а не на числа.

Тому ми, безумовно, зважаємо як на обсяг підтримки, так і на ефективність, на те, яку підтримку надаємо і як співпрацювати з іншими, щоб, як кажуть американці, get the most bang for the bucks (отримати максимум від вкладених коштів. – Ред.).

І важливо, що всі європейці зараз готуються до обох можливих сценаріїв (ухвалення додаткової допомоги Україні. – Ред.) у США. Це і якщо буде ухвалений пакет, що може статися – і (держсекретар Ентоні) Блінкен припускає, що це може статися незабаром. Він пройшов Сенат, чекає в Палаті представників.

Але навіть якщо цього не станеться, ми повинні переконатися, що ми колективно, як Альянс, збережемо достатній рівень підтримки України.

Тож, так, у певному сенсі такі обговорення в нас є, хоча оголосити мені вам сьогодні нічого.

– Щодо дискусій про можливе введення західних військ в Україну. Чи вважаєте ви, що Норвегія може піти на такий крок на певному етапі війни – не обов'язково зараз, але, можливо, пізніше?

– Ті, хто говорив про це, насправді говорили не про бойові підрозділи для прямої конфронтації з російськими силами, а про підтримку, навчання, радників тощо.

Наразі ми не плануємо відправляти війська. Я не думаю, що в багатьох країн є такі плани.

Але з іншого боку, в дуже довгостроковій перспективі я не думаю, що ми повинні в принципі щось виключати.

НАТО хоче підтримувати Україну на тому рівні, щоб Україна досягла успіху, а Росія зазнала поразки.

Але ніякого бажання бути безпосередньою стороною у війні немає, тому що це може призвести до світової війни, якої ми бачити не хочемо.

"Ми думаємо, що знаємо росіян досить добре і вживаємо необхідних заходів"

– Чи не могли б ви розповісти нам про нинішній етап переговорів між Україною та Норвегією щодо двосторонньої угоди про безпеку?

– Переговори просуваються добре й переважно завершені. Ми маємо завершити угоду якнайшвидше, але я сподіваюся, що ми дуже швидко зможемо також підписати її.

– Отже, на даному етапі ви не можете розголошувати жодних деталей?

– Ні, деталей розголошувати не можу. Але в нас були хороші розмови про це. І те, що дедалі більше країн укладають їх з Україною, – це хороша тенденція.

– Союзники по НАТО, зокрема Норвегія, багато говорять про військову загрозу з боку Росії і навіть про можливість російського військового вторгнення на територію НАТО. Норвегія ж була частою мішенню російських шпигунів. Як ви готуєтесь до будь-якої можливої військової конфронтації або до будь-якого зловмисного впливу з боку Росії?

– По-перше, зараз ми завершуємо роботу над новим довгостроковим планом оборони, в якому активізуємо наші зусилля з розбудови оборонної інфраструктури і збільшення оборонних витрат.

Але ми також дуже наполегливо працюємо над стійкістю суспільства в ширшому сенсі, зокрема проти кіберзагроз, фейкової інформації та інших проблем. За останні два роки вони набагато більше з’являються на порядку денному, ніж це було, скажімо, десять років тому.

І ми дуже уважно стежимо за тим, що відбувається з іншими країнами.

У Норвегії – цікава історична ситуація.

Ми є єдиною "старою" країною НАТО, яка безпосередньо межувала з СРСР і нинішньою Росією.

Нинішні сусіди Росії в НАТО є його "новими" членами.

А Туреччина, яка була сусідкою Радянського Союзу (йдеться про сухопутний коридор із Грузією, Вірменією та Азербайджаном, які входили до складу СРСР. – Ред.), більше не має кордонів з Росією.

У нас 75 років безперервного сусідства – спочатку з Радянським Союзом, а потім з Росією. Тому ми думаємо, що знаємо росіян досить добре, і вживаємо необхідних заходів.

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди", з Брюсселя