Нещодавно лідер правлячої польської партії "Право і справедливість" (а також де-факто найвпливовіший політик Польщі) Ярослав Качинський заявив, що Польща має двох союзників – Україну та Британію. 

З іншого боку, Польща не поспішає залагодити конфлікти з Європейським Союзом.

Про вихід україно-польських відносин на новий рівень і проблемах, до яких варто підготуватися Україні на тлі зовнішньої політики Польщі, читайте в колонці редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Нове місце України: якими у Польщі бачать перспективи відносин з Києвом.

Україно-польські відносини за останні пів року вийшли на принципово інший рівень, пише Юрій Панченко.

Лише пару місяців тому в польському політичному середовищі раптом з'явилася думка, що Варшава має запропонувати Києву якесь об’єднання. Проте ця ідея швидко зникла, оскільки стало зрозуміло, що це буде сприйнято Україною як посягання на незалежність.

Замість цього доводилося (частіше неофіційно) від польських політиків та політологів чути розпач, ніби Польща поступово втрачає свій вплив на Україну (а разом – і геополітичне лідерство у регіоні), оскільки тут її випереджають балтійські країни, які проводять ще більш гостру політику щодо РФ.

Вихід із ситуації у польському політикумі бачать в активізації трикутника "Британія – Польща – Україна", тож невипадково саме ці країни в якості найнадійніших союзників Польщі назвав Ярослав Качинський.

Ще один інструмент, за рахунок якого у Варшаві розраховують посилити своє лідерство – переформатування проєкту "Трьох морів" із інтеграцією до нього України.

Ці проблеми показують, впевнений автор колонки, наскільки зросли вага та значення України. Тобто все це можна назвати однозначним позитивом для нас.

Втім, у цій діжці меду явно є й ложка дьогтю.

Промова Ярослава Качинського вказує на нові проблеми, до яких буде варто підготуватися Україні.

Проблема полягає у тому, що попри всі безпекові виклики, Польща не лише не поспішає залагодити конфлікти з ЄС, але йде на дуже гучну сварку з Німеччиною. Наприклад, щодо виплатити репарації за втрати, завдані під час Другої світової війни.

"Колись у нас був вибір між Росією та ЄС. Ми зробили цей вибір, оскільки не хотіли повернення в те життя, яке мали раніше, цей вибір був очевидним. Так, ЄС справді допоміг нам, зокрема із сільським господарством, селами і безробіттям". Але тепер ми бачимо зовсім іншу політику ЄС. Нова політика ЄС базується на принципі: хто сильніший – той має рацію. І ця політика є неоімперською", – додав Качинський.

Юрій Панченко наголошує, що час для цієї сварки виглядає як ніколи невдалим!

Тож і виходить, що, за словами польського політика №1, Варшава може покластися лише на двох союзників, обидва з яких не є членами ЄС.

При цьому серед союзників не названі Сполучені Штати – і це при тому, що орієнтація на Вашингтон була ключовою рисою польської зовнішньої політики вже багато років.

І на додачу – немає підстав сподіватися, що проблема зникне протягом найближчих місяців. До парламентських виборів у Польщі ще більше року, тож ця проблема й надалі буде отруювати європейську єдність.

Докладніше – у колонці Юрія Панченка Нове місце України: якими у Польщі бачать перспективи відносин з Києвом.