Арешти кандидата в президенти, черги на заповнення підписних листів на користь опозиційних кандидатів, а головне – втома від незмінного Лукашенка...

Несподівано для себе Білорусь стала найліберальнішою країною в Європі. На відміну від сусідів, де запровадили суворі карантинні обмеження, Мінськ до останнього намагається їх уникнути.

Для України ситуація в Білорусі має увійти до числа найважливіших зовнішньополітичних пріоритетів. Ми зобов’язані зіграти на випередження.

Наскільки обґрунтованими є побоювання скорого "поглинання" Білорусі Росією? Заяви про створення спільного парламенту та уряду країн активізували побоювання в Україні.

Від кінця 2018 року у відносинах Мінська і Москви штормить. Ілюстрацією нової кризи у взаєминах стало демонстративне ігнорування заходу посольства РФ журналістами державних білоруських ЗМІ.

Польський Інститут нацпам'яті виправдовує військового злочинця Ромуальда Райса. Тим самим він не тільки створив привід для конфлікту з Білоруссю, але й ускладнив історичну суперечку з Україною.

СОТ надає безліч майданчиків, де країни-члени можуть захищати інтереси свого бізнесу. Зокрема, при вступі до організації нових країн. Чи ефективно використовує ці інструменти Україна?

Неофіційні домовленості на вищому рівні мають більше значення для розуміння стану справ, ніж публічні заяви білоруських офіційних осіб та навіть окремі недружні кроки офіційного Мінська...

Чи можна вірити офіційним поясненням Лукашенка про причини майже повної заміни урядового керівництва? Питання риторичне. Та можна точно говорити, що на новий білоруський уряд чекають непрості часи...

Розуміючи складну ситуацію, в якій наразі перебуває офіційний Мінськ у відносинах з Кремлем, очікувати гарантії військового невтручання з боку Лукашенка не варто. Однак, як натякнув сам президент Білорусі, неформальних домовленостей у контактах з Києвом він дотримався.