ЄС зробив важливий крок до владнання кризи навколо українського агроекспорту. Проте для вирішення всіх проблем Києву ще доведеться поборотися. 

Як тепер виглядають шанси знайти компромісний вихід з аграрної кризи? І до яких поступок варто бути готовій Україні?

Чому Єврокомісія пропонує ввести обмеження проти українського експорту, хоча раніше критикувала аналогічні рішення? І як Україні вийти з цієї кризи з найменшими втратами?

Рік тому Польща була першою, хто заявляв, що хоче бути хабом для української аграрної продукції. Однак тепер Варшава першою опускає перед нею шлагбаум.

Польська заборона напряму порушує законодавство ЄС та угоди, підписані Євросоюзом з Україною. Київ має всі підстави вимагати скасування заборони або компенсацій.

Фермери із сусідніх з нами європейських країн масово протестують проти завезення українського зерна. Що має робити Київ, щоб мінімізувати ці ризики?

Варто пояснити, що міститься у нових домовленостях, які розблокували Чорне море для рейсів торгових кораблів до та з портів України.

Є всі підстави вважати, що суботнє рішення Росії було спонтанним – вже протягом першого вечора Москва змінила формулювання своєї (не)участі в угоді.

"Зернова угода" стала безумовною дипломатичною перемогою Туреччини. Але заради неї Анкара пішла на чималі поступки, найчастіше - за український рахунок. 

Навіть в Україні багато хто повірив у російську ІПСО про те, що угода, мовляв, зняла з Росії заборону на постачання зерна та добрив

Російські атаки все частіше спрямовані на транспортну інфраструктуру. Як наслідок, до ЄС не можуть виїхати тисячі вагонів та вантажівок з зерном та металом.