У Єревані більше не вірять російським гарантіям безпеки. А перспектива нової війни виглядає для Вірменії дуже реалістичною.

Серед значної частини політичного істеблішменту Азербайджану досі побутує думка, що Вірменія не повністю "розплатилася" за тридцятирічну окупацію території країни.

Мікаел Золян: "Що радикальніших заходів вживатиме Росія, щоб зберегти Вірменію у своїй сфері впливу, то далі Вірменія відходитиме від Росії".

Хоча з Єревана лунають усе нові та нові критичні заяви на адресу РФ, проте кроків, що свідчать про чіткі наміри розвороту на Захід, досі немає.

У Кремлі всерйоз непокояться можливістю виходу Вірменії зі створених РФ інтеграційних утворень. Часу на зміну влади в Єревані у них небагато.

Чи призведе нова війна до остаточного встановлення контролю Баку над Карабахом? Чи стане її наслідком падіння уряду Пашиняна, чи, може, розворот Вірменії на Захід?

У Вірменії вже встигли розчаруватися в РФ та її союзницькій допомозі та чекають зручного моменту, щоб заявити про свої плани домогтися членства в ЄС та НАТО.

Військові зіткнення відбувається на тлі замороження мирних переговорів. А одночасно – на тлі різкого загострення відносин Єревана та Москви.

Азербайджан йде на різке підвищення ставок у конфлікті з Вірменією. Виникає питання: яку роль у цьому тиску відіграє РФ?

Обстріли з боку Азербайджану довели: Вірменії годі сподіватися на допомогу свого союзника Росії, навіть гарантовану документально.

Росія, яка досі позиціонує себе як "куратор" Південного Кавказу, вже не має достатньо сил підкріпити це на практиці. Слабкістю РФ вже почав активно користуватися Азербайджан.

Південний Кавказ знову став ареною протистояння РФ та Заходу. Навіть більше – вже можна говорити про початок вичавлення Росії з цього регіону.

Агресія РФ та реакція світу на неї створили для багатьох країн "вікно можливостей". І першим скористатися цим вирішив Азербайджан.

Азербайджан та Вірменія знову повернулися до повномасштабних бойових дій – хоч і лише на один день. І це напряму вплине на майбутнє регіону.

Рівно рік тому на Південному Кавказі почалася нова війна. Попри поразку Вірменії, війна не поставила всі крапки над "і" щодо майбутнього Нагірного Карабаху.

Як зміниться курс Вірменії? Як там планують зменшувати свою залежність від РФ? І за яких умов в Єревані замисляться про перспективу вступу до НАТО?

Єреван пішов на крок, на який не зважувався навіть під час минулорічної війни – офіційно звернувся щодо військової допомоги до Росії та її союзників.

Політична криза у Вірменії не призвела до відставки уряду. Проте якою ціною досягнуто таку стабілізацію? І як нова реальність вплине на зовнішню політику Єревану?

Перемога у війні створює для Баку передумови для інтеграції Карабаху. Але одночасно – ставить майбутнє країни у залежність від домовленостей Анкари та Москви.

Капітуляція очікувано викликала гостру політичну кризу у Вірменії. Окрім краху реформаторських сил, країні загрожує силовий сценарій зміни влади.

Заява Пашиняна про завершення війни у Карабаху спричинила масові протести у Єревані. Мітингарі захопили будівлі уряду та парламенту...

Конфлікт у Карабаху має мало подібного до Донбасу чи Криму. Окрім одного: Вірменія, як і РФ, є державою-окупантом.

Чи варто Україні беззастережно підтримувати Азербайджан у нинішньому конфлікті навколо Нагірного Карабаху?

Один із факторів миру для Карабаху – подальше міжнародне обмеження агресивних можливостей Росії творити хаос на території сусідів. На це й мають бути спрямовані зусилля України.

Що наразі відбувається у Нагірному Карабаху, яким є статус цього регіону і чи справедливі порівняння його ситуації з Кримом чи Донбасом?