Грузинська влада, зупинивши рух країни до Європи, тепер зайнялася її минулим. В центрі уваги – події війни з РФ 2008 року. 

У спробі домогтися прихильності Дональда Трампа "Грузинська мрія" встановила свій новий антирекорд.

Вільна преса у Грузії поки що живе. Журналісти продовжують виконувати свої обов'язки попри репресії та політичний тиск.

"Грузинська мрія" готує нові законодавчі ініціативи для встановлення контролю над суспільством.

ПАРЄ покарала грузинську делегацію за те свавілля, яке коїть чинна грузинська влада. Але ухвалене рішення стало компромісним...

Повторюється сценарій 2014-15 років, лише роль "нової Росії" перебрала на себе Грузія... Початковий проєкт рішення був взагалі катастрофічним...

Ставка "Грузинської мрії" на те, що нова адміністрація США дасть їй змогу вийти з ізоляції, явно провалилася.

Якщо минулий рік називали "роком виборів", то 2025-й стане роком змін. Обрання нового президента США вже стало каталізатором багатьох процесів...

Якщо протести в Грузії не придушать найближчими тижнями, владі дедалі складніше буде тримати ситуацію під контролем.

З’явилося більше ясності щодо того, хто може стати наступним членом ЄС. Це Чорногорія, яку Євросоюз цього тижня вивів у лідери європейської інтеграції.

Вже незабаром політична криза у Грузії може вийти на новий та безпрецедентно високий рівень. Подібного у країні не було з 1991 року.

Україні доведеться публічно оголосити, на чиїй ми стороні. Ухвалювати дуже непрості рішення, аж до визнання нелегітимності чинної влади Грузії...

Наскільки високими є шанси на перемогу у нинішніх протестів у Грузії? Відповідь на це запитання залежить від низки чинників.

Масові протести, зупинити які не може навіть жорстокість силовиків, публічне засудження з боку значної частини посадовців – події у Грузії вже можна назвати революцією.

Влада Грузії офіційно відмовляється від курсу на вступ до ЄС. А розгін мирного протесту може виявитися для них точкою неповернення.

Попри високу залежність від РФ та її фінансової допомоги, в Абхазії виступили проти нав’язаної Москвою "інвестиційної угоди".

Влада Грузії вперше опинилася в ситуації, коли її легітимність може бути поставлена під сумнів Заходом.

Насправді проблеми зі швидкістю зближення з ЄС цього року мають усі кандидати. Але нас найбільше цікавить, що відбувається з Україною...

Чи залишаються у грузинської опозиції шанси на успіх? Чи, навпаки, можна говорити про те, що план влади вдало спрацював?

28 жовтня у Грузії стартують протести проти фальсифікації. Посилити їх могла би жорстка позиція ЄС щодо невизнання цих виборів...

Чи зуміє грузинське суспільство захистити європейський курс Грузії? Чи країна остаточно впаде в орбіту впливу РФ?

Чи готова "Грузинська мрія" утримувати владу силою у разі своєї поразки? Адже саме в такому сценарії найбільше зацікавлені у Кремлі.

У те, що вибори в Грузії будуть вільними і демократичними, вже не вірять ні всередині країни, ні за її межами.

Заява про необхідність виведення російських військ виявилася тією "червоною лінією", яку в Москві не дозволяють переходити навіть дружній владі Грузії.

Чинна влада Грузії ніколи настільки не солідаризувалася з пропагандою Кремля, як зараз – заявивши про необхідність вибачитися за війну 2008 року.

На тлі бравурних заяв про швидку конституційну більшість грузинська влада задіює свій головний (і вочевидь, останній) козир.

Вже незабаром на Грузію може чекати заборона низки опозиційних партій та утворення конфедерації з окупованими територіями.

Опозиційні партії Грузії можуть сумарно отримати більш ніж половину мандатів у новому парламенті. І це повністю міняє усі виборчі розклади.

Отримати конституційну більшість, щоб остаточно розібратися із опозицією – грузинська влада готова до перемоги за будь-яку ціну та без оглядки на критику Заходу.

У РФ готові допомагати грузинській владі перемогти на виборах. Проте ця перемога має стати настільки брудною, щоб остаточно унеможливити порозуміння Тбілісі із Заходом.