Грузинська влада ставить під загрозу європейське майбутнє країни, готуючи до ухвалення відверто проросійський закон "Про прозорість іноземного впливу".

Грузинська влада йде на свідоме загострення відносин із Заходом. Навіщо офіційному Тбілісі підставляти під удар своє європейське майбутнє?

Якщо самі абхази все ще зберігають віру в можливість незалежності, Росія вже остаточно зробила ставку на поглинання "республіки".

Країна, яка мала війну з РФ, у якій 20% територій окуповано Росією. І при цьому нинішній уряд Грузії проводить цілком дружню до країни-окупанта політику.

Новий прем’єр-міністр має посилити розворот Тбілісі в бік Росії та не дати піти європейським шляхом. Навіть попри статус Грузії як країни-кандидата у члени ЄС.

Чи зможе "грузинська ОПЗЖ" пройти до парламенту та отримати там "золоту акцію"? Тим самим забезпечивши остаточний розворот Грузії від Заходу...

Головним викликом для грузинської влади стане маневрування між Євросоюзом та Росією – після отримання кандидатського статусу можливостей для цього стає все менше.

Швидкість України не дає надії на завершення переговорів за два роки. Наразі ми з Молдовою позаду усіх інших держав, з якими ЄС веде переговори...

Рішення надати Грузії статус країни-кандидата у члени ЄС було радше політичним. Але чи зможе воно зупинити розворот Тбілісі в бік Росії?

Вперше в історії Грузії парламент розглядав питання імпічменту президенту країни. І хоча ця спроба не вдалася, грузинська влада досягла певних успіхів.

"Доки 90% грузинів лишаються проукраїнським, прозахідними, проєвропейськими і пронатовськими, ми не можемо втратити Грузію".

"Грузинська мрія" робить усе, щоб унеможливити проведення масових протестних акцій. Чи призведе це до посилення проросійського розвороту країни?

У Грузії склався суспільний консенсус – повернення окупованих територій має бути лише мирним. Як у такій ситуації Тбілісі може повернути Абхазію?

Грузинська влада відмовилася виконувати санкції США та готується до масових заворушень у країні. Старт їм може дати відмова у наданні статусу кандидата у члени ЄС.

15 років тому Росія вперше у новітній історії атакувала визнану світом суверенну державу. Війна з Грузією тривала лише декілька днів, проте суттєво вплинула на подальшу історію Європи.

Як відбувався розворот зовнішнього курсу Грузії? Чи став він незворотним? Чи грузинське суспільство ще здатне запобігти йому?

Захищаючи право на відпочинок у Грузії родичів одного з організаторів війни 2008 року та анексії суверенних територій країни, грузинська влада явно грає з вогнем.

Виявляється, що запевнення Тбілісі про повагу до територіальної цілісності України нічого не варті. І там готові дозволити польоти авіакомпанії, що працює в окупованому Криму.

Грузинська влада йде на крок, здатний остаточно заморозити перспективу отримання статусу кандидата на вступ до ЄС.

Перші санкції проти грузинських можновладців дозволяють говорити про можливу остаточну узурпацію влади у країні...

Саломе Самадашвілі: "Грузинський уряд не просто не робить усе можливе для нашого кандидатства, а й влаштовує саботаж нашому успіху в Євросоюзі".

Під час війни дружніх до України держав є справді багато: лише "коаліція Рамштайн" налічує більше 40 країн. Але кого самі українці вважають найбільшими союзниками?

Що змусило грузинську владу раптом погодитися на вимоги протестувальників? І як нинішні протести змінять Грузію та її шанси на європейське майбутнє?

Чинна влада Грузії стає відверто ворожою до України. Відновлення дружби з нею для України видається просто неможливим.

Події 7 березня у Тбілісі довели: суспільство не готове миритися з діями влади, які ставлять хрест на євроінтеграційних амбіціях Грузії.

Нині відносини між Україною і Грузією зациклилися на особистісних чинниках. І це шкодить довгостроковим інтересам і Києва, і Тбілісі.

Пропозиція РФ відновити авіасполучення з Грузією буквально розколола цю країну. Такий крок несе загрозу для українців, що знайшли тимчасовий притулок у Грузії.

Відносини України та Грузії наразі переживають досить непростий період. Тим важливіше розібратися, де в цих відносинах є розвиток, а де з’явилися проблеми.

Третю за чисельністю фракцію в парламенті Грузії матиме рух, що декларує відверто антизахідну політику.

Чи візит Лукашенка може тлумачитись як де-факто визнання незалежності Абхазії офіційним Мінськом? І який меседж від Путіна він привіз у Сухумі?