Уряд Польщі схвалив нові пріоритети міграційної політики, котра має забезпечити польських працедавців 4 мільйонами нових працівників. Втім, запрошуючи мігрантів з України, польська влада одночасно ускладнює для них процедуру легалізації.

Бартош Цихоцький: "Жоден польський уряд не піде на легалізацію монументів, що прославляють людей, які відзначилися знищенням місцевого населення. Право на хрест на могилі мають усі, але має бути напис, що віддає шану жертвам і не героїзує злочинців".

У відносинах із Польщею може з'явитися нове напруження. Стрімке зростання українського експорту всерйоз непокоїть польський бізнес. Вони заявляють, що вже почали порушувати питання щодо можливості застосування захисних заходів у торгівлі з Україною в рамках СОТ.

Приїжджаючи до Польщі, українці змушують поляків їхати на заробітки. Та все ж саме українських мігрантів називають «рятівниками». Втім, для збереження нинішніх темпів економічного зростання Польща потребуватиме додатково 5 мільйонів працівників.

З 2014 року в Польщі відбулося 15 актів вандалізму на українських місцях пам’яті, в тому числі — на могилах. Їх виконавцями були спочатку невідомі вандали, потім відповідальність за частину знищень взяли на себе деякі громадські об’єднання.

Стосунки України та Польщі нагадують літак, що увійшов у штопор. Представники еліт накручують один одного та щораз менше здатні сприймати раціональні аргументи. Годі відмінювати на всі способи заклик "прощаємо та просимо прощення", адже для прощення потрібно щиро шкодувати про скоєні гріхи.

В Євросоюзі немає іншої великої та впливової держави, яка мала би такі геополітичні причини для лобіювання України, які має Польща. Однак тепер це апріорі неможливо - до серйозних проблем Варшави в самому ЄС додалося й руйнування її стосунків із Києвом.

Нашу найбільшу тривогу викликає той факт, що розгортання антиукраїнських настроїв та створення атмосфери тиску і залякування здатне безпосередньо вплинути на права і свободи майже мільйона українців.

Законодавче визнання Польщею подій на Заході України винятково як злочинів українських націоналістів виключає можливість суспільного обговорення багатьох інших аспектів, включаючи злочинні дії польської адміністрації у минулому сторіччі.

Проте для вуличної справедливості фактичний стан речей не має значення. Образ скривдженого із підписом "бандерівець" шириться у мережі, а польські націоналісти знаходять обґрунтування для своїх вчинків у нових нормах закону про Інститут національної пам’яті...

Ще півтора року тому закон про заперечення "злочинів українських націоналістів" здавався екстремальним навіть для ПіС. Однак тепер бажання правлячої партії Польщі пограти з електоратом знову охолодило атмосферу діалогу з Києвом, а заразом призвело до найбільшої за останнє десятиліття кризи у стосунках з Ізраїлем.

Багато хто на Печерських пагорбах сприймав нову польську владу як тимчасове явище – достатньо лише перетерпіти до 2019 року, і проблеми зникнуть самі собою. 2017-й довів навіть скептикам, що "перечекати" не вийде. А отже, офіційному Києву довелося розпочати планування відносин не з уявною, а з реальною Польщею.

Попри те, що українсько-польські відносини переживають непростий період, діалог на найвищому рівні упродовж останніх двох років є інтенсивним. Позаяк під Новий рік заведено підбивати підсумки, спробую зробити це і для відносин із Польщею – з акцентом на позитив.

Позиція польського президента може видаватися логічною, але вона має небагато спільного з реаліями. Формально погодивши компроміс, польська сторона де-факто заблокувала відновлення українських надгробків на своїй території...

Остання спроба залагодити конфлікт із Польщею показала: тактика "малих поступок" вже не працює, адже польський уряд сприймає їх як щось самоочевидне. Якщо найближчим часом Київ не зможе сформувати свою стратегію у діалозі із сусідом, то цим займуться українські праворадикали.

Після гучного скандалу з праворадикалами на марші у Варшаві польській владі більше не потрібні нові проблеми на етнічному ґрунті. І це дає Києву шанс на конструктивнішу позицію Польщі в історичному діалозі. Але наскільки тривалим буде це "вікно можливостей"?

Відсутність діалогу ставить перед Україною питання: що робити з нелегальними польськими монументами? Копіювати дії Польщі? Але ми принципово утримуємося від таких дій, чекаючи на відмову Варшави від курсу на конфронтацію.