З 2014 року в Польщі відбулося 15 актів вандалізму на українських місцях пам’яті, в тому числі — на могилах. Їх виконавцями були спочатку невідомі вандали, потім відповідальність за частину знищень взяли на себе деякі громадські об’єднання.

Стосунки України та Польщі нагадують літак, що увійшов у штопор. Представники еліт накручують один одного та щораз менше здатні сприймати раціональні аргументи. Годі відмінювати на всі способи заклик "прощаємо та просимо прощення", адже для прощення потрібно щиро шкодувати про скоєні гріхи.

В Євросоюзі немає іншої великої та впливової держави, яка мала би такі геополітичні причини для лобіювання України, які має Польща. Однак тепер це апріорі неможливо - до серйозних проблем Варшави в самому ЄС додалося й руйнування її стосунків із Києвом.

Нашу найбільшу тривогу викликає той факт, що розгортання антиукраїнських настроїв та створення атмосфери тиску і залякування здатне безпосередньо вплинути на права і свободи майже мільйона українців.

Законодавче визнання Польщею подій на Заході України винятково як злочинів українських націоналістів виключає можливість суспільного обговорення багатьох інших аспектів, включаючи злочинні дії польської адміністрації у минулому сторіччі.

Проте для вуличної справедливості фактичний стан речей не має значення. Образ скривдженого із підписом "бандерівець" шириться у мережі, а польські націоналісти знаходять обґрунтування для своїх вчинків у нових нормах закону про Інститут національної пам’яті...

Ще півтора року тому закон про заперечення "злочинів українських націоналістів" здавався екстремальним навіть для ПіС. Однак тепер бажання правлячої партії Польщі пограти з електоратом знову охолодило атмосферу діалогу з Києвом, а заразом призвело до найбільшої за останнє десятиліття кризи у стосунках з Ізраїлем.

Багато хто на Печерських пагорбах сприймав нову польську владу як тимчасове явище – достатньо лише перетерпіти до 2019 року, і проблеми зникнуть самі собою. 2017-й довів навіть скептикам, що "перечекати" не вийде. А отже, офіційному Києву довелося розпочати планування відносин не з уявною, а з реальною Польщею.

Попри те, що українсько-польські відносини переживають непростий період, діалог на найвищому рівні упродовж останніх двох років є інтенсивним. Позаяк під Новий рік заведено підбивати підсумки, спробую зробити це і для відносин із Польщею – з акцентом на позитив.

Позиція польського президента може видаватися логічною, але вона має небагато спільного з реаліями. Формально погодивши компроміс, польська сторона де-факто заблокувала відновлення українських надгробків на своїй території...

Остання спроба залагодити конфлікт із Польщею показала: тактика "малих поступок" вже не працює, адже польський уряд сприймає їх як щось самоочевидне. Якщо найближчим часом Київ не зможе сформувати свою стратегію у діалозі із сусідом, то цим займуться українські праворадикали.

Після гучного скандалу з праворадикалами на марші у Варшаві польській владі більше не потрібні нові проблеми на етнічному ґрунті. І це дає Києву шанс на конструктивнішу позицію Польщі в історичному діалозі. Але наскільки тривалим буде це "вікно можливостей"?

Відсутність діалогу ставить перед Україною питання: що робити з нелегальними польськими монументами? Копіювати дії Польщі? Але ми принципово утримуємося від таких дій, чекаючи на відмову Варшави від курсу на конфронтацію.

У Варшаві кажуть про зміни в уряді. Міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський є одним із перших кандидатів на виліт. Short-list кандидатів на цю посаду вже складений, тож варто з’ясувати, як ставляться до України головні претенденти на крісло в МЗС Польщі...

Вперше з часів Гедройца в Польщі знову почалися обговорення, якою має бути східна політика. З одного боку, аксіомою залишається ідея про необхідність хороших відносин з Києвом. З іншого - в парламенті присутні представники крайніх правих рухів.

Стаття міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського може знаменувати собою серйозні зрушення у відносинах з Україною. Справа не лише у тому, що дипломат обійшовся цього разу без згадок про Степана Бандеру - в україно-польських відносинах стало більше реалізму.

Протягом останніх років – відтоді, як до влади у Польщі прийшла "Право і справедливість", – українська меншина стала переслідуваною. Шовіністичні елементи відчули, що їхня антиукраїнська діяльність тепер не тільки безкарна, але навіть заохочена владою.

У Національному банку Польщі вважають українських працівників вагомим фактором впливу як на ринок праці, так і на платіжний баланс і темпи інфляції. Саме тому центробанк підготував дослідження про українських заробітчан: скільки вони отримують, скільки витрачають та де працюють.

Маршал (голова) Сенату Польщі Станіслав Карчевський: "Польща так само, як і низка інших країн, не схильна приймати мігрантів за квотами, нав'язаними ЄС... Ми впевнені, що цю проблему треба вирішувати на місці. Ми готові інвестувати у відновлення шкіл, лікарень, міст, шляхів".

Кількох років виявилося замало українському урядові, щоб додати в угоду про рух у новому пункті пропуску лише чотири слова. Але якщо Київ не змусити заворушитися вже зараз, пішохідний пункт пропуску так і не буде побудований, а гроші буде втрачено...

Давши старт міжнародному скандалу навколо польських паспортів, чи готові ми до його ескалації? Іншими словами, чи є у нас план на випадок, якщо Польща не погодиться міняти малюнки на своїх паспортах? Вірогідність такого сценарію досить висока.

"Зараз готується документація для створення нового переходу біля Перемишля, в планах ще один – на півночі Волині. Деякі кроки залежать лише від нас. Наприклад, треба вирішити проблему автомобілів із закордонними номерами - один цей крок вдвічі зменшить чергу на кордоні".

Польща наразі є єдиною країною Шенгенської зони і єдиною країною ЄС, законодавство якої передбачає, що українці, які перетнули кордон у рамках безвізового руху, також мають право на роботу. Тож тут маємо справді радикальні зміни...

Досі атаки на українські поховання були справою анонімних вандалів. Принаймні так виглядала офіційна польська позиція. Тому події у Грушовичах явно відрізняються від попередніх, а отже, вимагають зовсім іншої реакції від України.

Інформація про українські мітинги у світових столицях миттєво стає топ-новиною на батьківщині. Виходить, ці люди – адвокати України, а ті, хто їде на розмову до консульства – зрадники? А якщо це одні й ті самі люди?

Польща відмовляється прийняти біженців з Сирії, бо "переобтяжена втікачами з України". Такі заяви польських урядовців лише блокують дискусію про інтеграцію українських мігрантів. А дискутувати є про що – місцевий бізнес потребує до 5 млн іноземних робітників, бажано з України.

Українська політика декомунізації часто копіює польський досвід. Але раптом виявилось, що український досвід є не менш цінним для поляків, бо змушує їх по-новому подивитись на рештки радянської тоталітарної спадщини.

СБУ ухвалила рішення про заборону, не чекаючи результатів розслідування! А ще – проігнорувала арешт провокатора. Все це викликає питання: а чи відповідає такий крок забезпеченню інтересів України?

Ми підбиваємо підсумки року, що минає, та пропонуємо нашим читачам разом згадати (а можливо, й наново прочитати) головні публікації цього року – тема за темою. Це був рік, коли Україна часом робила неможливе, але водночас – не отримала те, на що розраховувала...

Українська громада Перемишля воліє утриматися від спілкування зі ЗМІ навіть неофіційно - всі на виду, тому вирахувати, хто що розповів, не проблема. Чи змінять цю ситуацію останні події? Адже польська влада вперше заарештувала провокатора, який розпалював міжнаціональну ворожнечу...