Сербська влада намагалася зірвати ухвалення резолюції ООН, звинувачуючи її у спробах встановити колективну відповідальність у геноциді для всіх сербів.

У цьому світі Британія має реальних ворогів, але МЗС цього, схоже, не хоче визнавати. Цей підхід МЗС колись мав відкритися...

Сербські політики на чолі з президентом Александаром Вучичем б’ють у всі дзвони, розповідаючи про катастрофу, яка насувається на сербів.

Росія – порушник міжнародного права. Тепер офіційно... Є так званий "метод кухонної мийки", куди ти складаєш всі аргументи в надії, що хоч один з них спрацює...

У самій "судовій столиці" світу оптимізм більший, ніж можна очікувати. "Коли лунала стрілянина, Мілошевич теж не міг уявити, що опиниться на лаві підсудних"...

У 24 лютого – в день першої річниці повномасштабної війни – світ зайшов з двома "мирними" ініціативами, українською та китайською...

Події, які відбуваються в Криму, стають також частиною нашого переговірного процесу з Туреччиною та РФ ще до того, як він формально розпочався.

Як позбавити Росію крісла в ООН, яке вона займає незаконно? Україна може запропонувати міжнародному товариству алгоритм дій.

Війна Росії проти України вкотре показала неспроможність ООН. Як розблокувати її роботу і позбавити країну-агресора права вето у Радбезі?

Україна нині опинилася на вістрі зміни системи світової безпеки. Зокрема, вже з'явилася ідея, як змінити правила гри у Радбезі ООН...

Роль генерального секретаря ООН є надзвичайно важливою і у разі адекватних очікувань він може бути надзвичайно корисним.

Україна вимагає чітких дій від міжнародної спільноти: позбавити РФ права вето в Раді Безпеки ООН та реформувати її діяльність, а також призупинити членство Росії в ООН.

Рішення є, а що далі? Як забезпечити, щоб воно було виконане або принаймні вплинуло на дії Росії? Не будемо заплющувати очі на реальність.

"Поки я стою перед Судом, українців вбивають... Це питання життя чи смерті українського народу. Тому я закликаю Суд якнайшвидше видати наказ"

Такої одностайності у рішеннях Генасамблеї ООН стосовно триваючих збройних конфліктів у світі – напевно, не було ще ніколи.

Подання російською делегацією документа про відмову від використання сили або погроз силою відбувалося майже одночасно з початком окупації Криму.

Є великі сумніви, що Росія взагалі є членом ООН. Жодних публічних рішень про вступ РФ немає, а секретаріат ООН відмовляється відкрити "таємні" документи з цього приводу.

Ми є реалістами і розуміємо, що заклики, занепокоєння і навіть засудження в тексті резолюцій не є інструментами примусу для РФ. 

Посилення тексту резолюції – це щоразу "палиця на два кінці". 2020 року нас підтримало найменше країн за всі роки...

У проєкті вперше серед документів Генасамблеї ООН згадується поняття "агресії" стосовно дії РФ в Криму. І далі йде контрольний постріл...

Чи встигне новий уряд затвердити новий внесок щодо скорочень викидів, чи Володимир Зеленський поїде на саміт ООН лише з черговими обіцянками щодо посилення цієї роботи в Україні?

Рішення Міжнародного суду ООН має допомогти нам втримувати непорушними санкції проти Росії. Воно стане на користь у відновленні суверенітету України і в Криму, і на Донбасі.

Україна шукатиме шляхів мирного врегулювання спору, як це передбачено статтею 33 Статуту ООН, і зберігає за собою можливість застосування права на самозахист, визначеного статтею 51 Статуту.

За останні роки, попри відчайдушну протидію росіян, держави-члени ООН пробили в російському кораблі, що намагається жити за своїми законами, три невеликих, але важливих отвори...

Розрив США договору про дружбу з Іраном, а також їхнє публічне приниження Міжнародного суду ООН підриває позиції України. Штати демонструють Росії та Китаю: ви можете робити те саме.

Чи варто денонсувати договір 2003 року про співпрацю України і Росії в Азовському морі і Керченській протоці? Такий крок зменшуватиме поле для правових маніпуляцій Москви і вноситиме бодай мінімальну визначеність.

Ми й уявити собі не могли, наскільки своєчасним і важливим виявиться для нас членство в Раді Безпеки ООН. З нашим приходом склалася унікальна, навіть парадоксальна ситуація: в найголовнішому органі міжнародної безпеки, завдання якого – протидіяти війнам, зустрілися дві країни, між якими точиться воєнний конфлікт.

Поспіх – не єдина помилка політиків, які займаються санкціями, і властивий він не лише американцям. Найбільш відчутні заходи, тобто фінансові обмеження, втрачали свій ефект через досить відчутні відмінності в їх здійсненні...

Постпред України в ООН Володимир Єльченко: "Після трьох-чотирьох зустрічей американська сторона переконалася, що Росія відкидає всі умови, важливі не лише для України і США... Щонайменше, миротворці мають стояти на державному кордоні між Україною і Росією. Це – червона лінія!.."

Це – важливий дороговказ країні, яка на четвертому році окупації досі не має стратегії повернення та реінтеграції Криму. Країні, політика якої щодо Криму часто нагадує байку про лебедя, рака і щуку, коли кримчани визнаються "нерезидентами" і потерпають від різноманітних обмежень...