Дещо дивний статус "вже не з Росією, але ще не із Заходом" у Вірменії збережеться щонайменше до завершення війни в Україні.

Вірменська опозиція отримала нового лідера, причому дещо незвичного. Про свої амбіції стати прем’єр-міністром заявив архієпископ Баграт Галстанян.

Новини останнього тижня дають вагомі підстави стверджувати, що Вірменія почала свій розворот на Захід. Як на це може відповісти Кремль?

У Єревані більше не вірять російським гарантіям безпеки. А перспектива нової війни виглядає для Вірменії дуже реалістичною.

Серед значної частини політичного істеблішменту Азербайджану досі побутує думка, що Вірменія не повністю "розплатилася" за тридцятирічну окупацію території країни.

З Південного Кавказу прийшла сенсаційна новина – пізно ввечері 7 грудня стало відомо про спільну заяву апаратів прем’єр-міністра Вірменії та президента Азербайджану.

Мікаел Золян: "Що радикальніших заходів вживатиме Росія, щоб зберегти Вірменію у своїй сфері впливу, то далі Вірменія відходитиме від Росії".

Хоча з Єревана лунають усе нові та нові критичні заяви на адресу РФ, проте кроків, що свідчать про чіткі наміри розвороту на Захід, досі немає.

У Кремлі всерйоз непокояться можливістю виходу Вірменії зі створених РФ інтеграційних утворень. Часу на зміну влади в Єревані у них небагато.

Чи призведе нова війна до остаточного встановлення контролю Баку над Карабахом? Чи стане її наслідком падіння уряду Пашиняна, чи, може, розворот Вірменії на Захід?

У Вірменії вже встигли розчаруватися в РФ та її союзницькій допомозі та чекають зручного моменту, щоб заявити про свої плани домогтися членства в ЄС та НАТО.

Військові зіткнення відбувається на тлі замороження мирних переговорів. А одночасно – на тлі різкого загострення відносин Єревана та Москви.

Азербайджан йде на різке підвищення ставок у конфлікті з Вірменією. Виникає питання: яку роль у цьому тиску відіграє РФ?

Близькою є домовленість про мир на Південному Кавказі, де Росія має зазнати поразки... Мая Санду стала зіркою зустрічей у Празі...

Нове військове загострення на Південному Кавказі призвело до справді історичного результату – Росія опинилася за крок до втрати ледь не останнього союзника.

Обстріли з боку Азербайджану довели: Вірменії годі сподіватися на допомогу свого союзника Росії, навіть гарантовану документально.

Росія, яка досі позиціонує себе як "куратор" Південного Кавказу, вже не має достатньо сил підкріпити це на практиці. Слабкістю РФ вже почав активно користуватися Азербайджан.

Південний Кавказ знову став ареною протистояння РФ та Заходу. Навіть більше – вже можна говорити про початок вичавлення Росії з цього регіону.

Чи може РФ у агресії проти України покластися на своїх "традиційних" союзників? І хоча про пряму військову допомогу не йдеться, є речі, на які Київ має реагувати.

Проросійська опозиція намагається скопіювати революцію 2018 року. Навіщо РФ знадобилося зараз створювати політичну кризу у Вірменії?

Агресія РФ та реакція світу на неї створили для багатьох країн "вікно можливостей". І першим скористатися цим вирішив Азербайджан.

На яке поповнення може розраховувати армія агресора? В цьому контексті найчастіше згадується перекидання російського контингенту з Вірменії.

Азербайджан та Вірменія знову повернулися до повномасштабних бойових дій – хоч і лише на один день. І це напряму вплине на майбутнє регіону.

Рівно рік тому на Південному Кавказі почалася нова війна. Попри поразку Вірменії, війна не поставила всі крапки над "і" щодо майбутнього Нагірного Карабаху.

Як зміниться курс Вірменії? Як там планують зменшувати свою залежність від РФ? І за яких умов в Єревані замисляться про перспективу вступу до НАТО?

Вірменія уникла російського реваншу - партія чинного голови уряду збереже більшість у новому парламенті. Як це вплине на зовнішній курс Єревана?

Позачергові вибори у Вірменії можуть призвести до реваншу попередньої влади, знесеної революцією 2018 року, а одночасно – до остаточного розвороту в бік РФ.

Єреван пішов на крок, на який не зважувався навіть під час минулорічної війни – офіційно звернувся щодо військової допомоги до Росії та її союзників.

Рішення Джо Байдена не стало сюрпризом для офіційної Анкари. Попри це, реакція Туреччини стала дуже різкою.

20 червня у Вірменії мають пройти позачергові парламентські вибори. Ці вибори були ключовою вимогою опозиції, проте тепер вона їм явно не рада.