Непорозуміння у СОТ: навіщо Україні давати фору РФ у принциповій справі
19 липня у Женеві розпочалися консультації щодо найбільш резонансної торговельної суперечки. Через механізми Світової організації торгівлі (СОТ) Росія намагатиметься оскаржити всі обмежувальні заходи, введені Україною протягом останніх років проти російської продукції.
В рамках суперечки DS525 "Україна — заходи щодо торгівлі товарами та послугами" буде проаналізовано на відповідність нормам СОТ усі ключові обмеження, введені Україною у відповідь на російську агресію.
ЄвроПравда вже аналізувала, які українські захисні заходи будуть оскаржені Росією. Зокрема, РФ хоче добитися скасування заборони ввезення на митну територію України російських товарів, прийнятої Україною у відповідь на російське торгове ембарго, персональних санкцій, обмежень у банківській та фінансовій сфері, а також особливого режиму оподаткування для імпорту російських автомобілів, що були у використанні.
Також РФ намагатиметься оскаржити заборону на ввезення російських книжок із антиукраїнським змістом, фільмів та телеканалів, відмову в акредитації російських журналістів.
Всього цього достатньо, щоб стверджувати: це дійсно епохальна суперечка. Як у нашій історії, так і взагалі у СОТ.
Адже принципи накладання санкцій не регламентуються нормами міжнародного торгового права. Невипадково ані ЄС, ані США так і не стали оскаржувати у СОТ російські "контрсанкції".
А от РФ від самого початку погрожувала звернутися до СОТ проти західних обмежень. Але зрештою звернулася зі скаргою проти України.
Дуже вірогідно, що такий шлях здається їм більш простим. Адже у випадку нашого програшу добитися аналогічного рішення проти ЄС та США стане набагато простіше.
Для України ж подібне рішення – питання життя та смерті.
Писати про суперечки в СОТ надзвичайно складно. І питання навіть не в тому, що перебіг спорів є конфіденційним. Справа у іншому. СОТ уважно відслідковує можливі витоки інформації, а тому публікація з інсайдами може зробити злу послугу Україні.
Однак є один момент, який ми не змогли обійти увагою. Лише принципово дочекалися закінчення перших консультацій, щоб не завдати шкоди.
Правова система СОТ досить специфічна, а юристів, що спеціалізуються на міжнародному торговому праві, небагато.
Тому при вирішенні подібних суперечок сторони наймають юристів, що спеціалізуються саме на інструментарії СОТ.
Про важливість їх залучення свідчить один факт – раніше РФ взяла на озброєння тактику, щоб унеможливити звернення України до провідних юрфірм. Для цього вони залучали під кожну справу, як у СОТ, так і в міжнародних арбітражах, по декілька компаній, постійно різних.
Конфлікт інтересів забороняє цим компаніям одночасно захищати українські інтереси проти РФ, навіть у інших суперечках.
Росія не шкодує коштів, щоб перемогти у СОТ. А що Україна?
ЄвроПравді стало відомо, що на консультації 19 липня українська делегація поїхала, не маючи підтримки юристів.
Цю інформацію нам згодом підтвердили й у Мінекономрозвитку. У відповідь на наш запит у міністерстві відповіли: "Питання залучення юридичних радників до справи СОТ DS525 ще вирішується".
Звичайно, можна знайти багато пояснень цьому. Російський позов не було враховано під час планування держбюджету-2017, що потребувало внесення правок у головний фінансовий документ країни. Більше того, подібна закупка є досить специфічною й не може проходити по загальних правилах, а це вимагає додаткового дозволу у вигляді розпорядження про проведення закупівель за переговорними процедурами.
Таке питання було внесено на урядове засідання, але не було схвалено. За неофіційною інформацією - через відсутність спільної позиції з цього приводу у МЗС та Мінекономрозвитку.
Зрештою, в уряді можуть вважати, що перші консультації не є надскладними, а чиновники, що представляють у СОТ українську позицію, є достатньо кваліфікованими, щоб викласти українську позицію з цього приводу. Така собі економія.
Однак ця суперечка надважлива, щоб орієнтуватися на подібні аргументи. Будь-яке неточне формулювання може дорого коштувати нам вже незабаром.
Тим більше, що Росія таких проблем не має, маючи можливість якнайкраще підготуватися до суперечки з Україною.
Тому ця проблема має бути вирішена якнайшвидше. Щоб за півтора-два роки не шукати крайнього у випадку нашій невдачі у СОТ. Адже яка у такому випадку буде різниця, чия провина в тому, що українські переговірники виявилися "неозброєними" перед росіянами.
Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора