Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу відвідав Київ. 

Те, що візит відбувся у розпал літніх відпусток, всього за пару тижнів до зміни уряду в Україні, не є дивним. Навпаки, Нетаньягу мав будь-що встигнути до Києва до відставки прем’єра Гройсмана. Річ у тім, що нині Україна – єдина (крім Ізраїлю) держава в світі, де і президент, і прем’єр-міністр є євреями. 

Цей факт відразу після обрання Зеленського привернув увагу як ізраїльських, так і світових ЗМІ. А зважаючи на те, що Ізраїль виходить на фінішну пряму передвиборчої кампанії (позачергові вибори до Кнесету мають відбутися 17 вересня), Нетаньягу не міг впустити таку можливість - і заразом здобути трохи голосів репатріантів з України. 

Звісно ж, вибори були хоч і вагомою, але не єдиною причиною для візиту. Зрештою, це - перший офіційний візит голови Держави Ізраїль в Україну за останні 20 років.

Та чи став він так само знаковим за результатами? І чи можна говорити про зрушення у відносинах наших держав?

Партнери. Та чи стратегічні?

Україна та Ізраїль роками підкреслюють стратегічний характер своїх відносин, але з реальною стратегічною вагою не завжди складається. 

Нинішній візит, щонайменше, засвідчив, що увага до України з ізраїльської сторони є можливою.

Лідер Ізраїлю прилетів до Києва ще у неділю ввечері та залишиться тут аж до вівторка. Перед відльотом заплановані його переговори з Володимиром Гройсманом, а наразі він зустрівся з Володимиром Зеленським та взяв участь у вшануванні пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру.

Та зустріч із новообраним президентом України, який невдовзі отримає лояльну більшість у парламенті, "свого" прем’єра та всю повноту влади у державі, була, поза сумнівом, ключовою.

Не дарма вона тривала аж дві з половиною години.

За результатами переговорів відбулось підписання низки документів, але тут обійшлося без проривів. Йдеться про угоди щодо співпраці у сферах освіти, культури та сільського господарства. 

Очікувано обійшлося і без гучних політичних заяв. Так, Нетаньягу не став публічно зачіпати питання про перенесення посольства України в Єрусалим, як це зробили США (це питання було би незручним для України, адже вона відкидає таку можливість). 

Не фігурувало також питання про позицію Нетаньягу щодо російсько-української війни (тут навпаки - Київ не став створювати незручності для ізраїльського гостя, якому ще доведеться спілкуватися з росіянами).

А щоби ці теми ненароком не з’явилися на порядку денному за ініціативи журналістів, лідери двох держав вирішили не проводити повноцінної пресконференції та обмежилися "заявами для преси".

А от щодо торговельно-економічної співпраці пролунала важлива новина. Зеленський та Нетаньягу заявили про намір розширити дію "товарної" ЗВТ на сферу послуг. Цікаво, що рішення про нові торговельні переговори пролунало ще до того, як "стара" ЗВТ набула чинності: зараз угода "підвисла" через затримку її ратифікації Кнесетом. Після проведення дострокових виборів, як обіцяє Нетаньягу, процес нарешті зрушить з місця.  

Також сторони домовились про відкриття центрів високотехнологічного розвитку в Києві та Єрусалимі для поглиблення співпраці та спільних інвестицій у сфері інновацій.

На що розраховує Київ?

Та не всі проблемні питання двосторонніх відносин лишилися поза увагою. Зеленський публічно підняв на обговорення дві проблеми, що є важливими для України.

І те, що вони з’явилися на порядку денному, підтверджує, що візит став не лише передвиборчим.

Президент Зеленський, зокрема, згадав про часті відмови у в’їзді громадянам України в Ізраїль, обґрунтованість яких нерідко є дуже сумнівною. 

Між Ізраїлем та Україною ще з 2011 року діє безвізовий режим, але його ефективність є далекою від європейського "безвізу". Так, у  2018 році Ізраїль не впустив до країни 7730 українців. Часом на кордоні розвертали десятки пасажирів з одного літака. Дійшло до того, що МЗС почав говорити про можливість скасування безвізу через проблеми в аеропортах.

Після гучних прикордонних скандалів МВС обох країн підписали Меморандум про взаєморозуміння, та попри це, рівень відмов залишався високим. 

Отже, після зустрічі з Нетаньягу Зеленський заявив, що сторони домовились про остаточне вирішення цього проблемного питання. 

Інша безумовно позитивна ініціатива Зеленського - він вкотре закликав Ізраїль визнати Голодомор геноцидом українського народу. 

Зеленський під час виступу згадав також про проблему війни і безпеки та особливо підкреслив, що у Ізраїлю є чому вчитися у сфері оборони. 

Фактор Росії: чи можливе посередництво?

Напередодні візиту лунали припущення, що Нетаньягу може виступити посередником у врегулюванні російсько-українського конфлікту. Під час нещодавнього інтерв’ю з російськомовними блогерами прем’єр-міністр Ізраїлю не відкинув такої можливості.

Наскільки реалістичним є такий варіант?

Теоретично, зважаючи на давні тісні зв’язки з лідером Росії, Нетаньягу має можливість донести певні меседжі до Путіна. При цьому Нетаньягу має також тісні стосунки та глибоке взаєморозуміння з чинним президентом США. 

Трикутник "Трамп-Нетаньягу-Путін" - суто теоретично - створює можливості для поштовху у вирішенні проблеми. 

Але чи буде таке посередництво на користь Україні?

Сумніви викликані тим, що пріоритет взаємодії цих трьох лідерів лежить у площині близькосхідної проблематики. Давши "добро" на переговори у такому форматі, ми побічно давали би згоду на ув’язування української тематики із близькосхідною. А у цьому разі  Київ може одного дня дізнатися, що українські інтереси стали складовою більшого безпекового обміну - який далеко не обов’язково є вигідним нашій державі.

Тому те, що ідея такого посередництва не пролунала за підсумками зустрічі, є радше позитивним сигналом.

Але поза тим, співпраця із Тель-Авівом у безпековій сфері є потрібною, зважаючи на досвід Ізраїлю із розбудови держави в умовах постійної загрози національній безпеці. 

Що не прозвучало

Ми вже загадали, що низка питань, що є каменем спотикання у розвитку відносин, залишилися поза увагою, принаймні публічно. 

По-перше, це стосується проблеми Єрусалима, який Ізраїль вважає своєю столицею всупереч низці резолюцій РБ ООН про особливий статус цього міста.

Ізраїльська сторона закликає всі держави світу, включно з Україною, перенести туди свої посольства. Та для України цей крок, який підриває вагу міжнародного права та загрожує кризі у наших відносинах із країнами арабського світу, був би недоцільним. 

Інша проблема пов’язана із неприєднання Ізраїлю до режиму санкцій проти РФ. Ізраїль намагається не сваритися із Кремлем з міркувань безпеки, адже Москва має тверді позиції в Сирії та зв’язки з Іраном, які є безпосередніми ворогами Ізраїлю в регіоні. 

Та варто зауважити, що попри особливий контакт із Путіним, Ізраїль визнає суверенітет та територіальну цілісність України, включно з Кримом, а також надає нашій державі допомогу в гуманітарній сфері, зокрема допомагає з реабілітацією постраждалих у війні на Донбасі. 

Більше ніж іміджевий хід

Рішення Нетаньягу відвідати Україну напередодні виборів є логічним. 

Багаторічний керівник Ізраїлю конче потребує голосів. Власне, й вибори відбудуться через те, що його партія "Лікуд" не змогла сформувати коаліцію через небажання партії "Наш дім Ізраїль" (НДІ) приєднуватись до більшості з Нетаньягу на чолі.

Традиційними прибічниками партії НДІ є вихідці з країн колишнього СРСР, значний відсоток яких походить саме з України. А отже, приїзд Нетаньягу в Україну, яку він довгий час оминав увагою, є спробою привернути голоси з цієї електоральної бази. 

Але припущення про лише іміджеві інтереси Нетаньягу були б надмірним спрощенням. 

Відносини між Ізраїлем та Україною обумовлені глибокими історичними та культурними коренями, що сягають у період ще до здобуття незалежності. Свого часу Україна в рамках ООН підтримала створення єврейської держави, а Ізраїль став однією з перших країн, що визнали незалежність України. Крім того, Україна є другою за чисельністю країною походження єврейських репатріантів; єврейська ж спільнота в Україні є четвертою за чисельністю в Європі.  

Досі головним досягненням двосторонньої співпраці стало укладення угоди про ЗВТ та початок дії безвізу - хоча, як вже йшлося вище, і одне, й інше не було безхмарним.

Наразі перспективним є розвиток співробітництва у сфері ВПК, тобто оборонної промисловості. Посол Ізраїлю в Україні Джоел Ліон заявляв про можливості спільного виробництва безпілотних літальних апаратів. Це вже є позитивним сигналом, зважаючи на неодноразові відмови Ізраїлю продавати безпілотники Україні через тиск РФ.

Підсумовуючи все це, можна говорити, що візит Нетаньягу в Україну хоч і є частиною передвиборчої кампанії ізраїльського політика, але він точно не став "порожнім". 

Так, ще не йдеться про відносини держав-друзів, але є всі підстави сприймати цей візит як рух у напрямку зближення. 

І, найголовніше: за підсумками зустрічі вдалося оминути ключові загрози та ймовірні небезпеки для України, про які попереджали експерти. "Зради" візит Нетаньягу точно не приніс. Чи додасть він "перемоги" у двосторонні відносини - стане відомо лише після парламентських виборів у Ізраїлі. Адже реалізація домовленостей лідерів залежить від того, чи зможе "Бібі", як у Ізраїлі називають Беньяміна Нетаньягу, знову вибороти для себе портфель голови уряду.

Автор: Анастасія Герасимчук,

асистент головного редактора UA: Ukraine Analytica,
афілійований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"