Сімейний саміт: ЄС заховав сокиру війни та замислився про підтримку держслужби

Саміт Україна-ЄС, що відбувся в Києві у понеділок, в адміністрації президента вже назвали "проривним".

Щоправда, дійсно гучних заяв за його підсумками пролунало небагато. Відмова Юнкера назвати Україну "європейською державою" точно не є "проривом". Обіцянки Порошенка подати заявку на членство в ЄС – не нова тема, він казав про це ще рік тому.

Та "Європейській правді" вдалося дізнатися про непублічні домовленості сторін, які дають підстави для певного оптимізму.

Насправді саміт не став революційним, але відносини з ЄС – після періоду жорсткої критики з боку Брюсселя – нарешті почали налагоджуватися.

Проявилися вчора і негативні моменти, але їх було очевидно менше.

При цьому чи не найцікавіші переговори проходили не в сесійній залі, а "на полях" зустрічі.

Зокрема,

Євросоюз почав всерйоз обговорювати фінансування зарплатні українських держслужбовців-реформаторів.

Щодо цього питання наразі немає остаточної визначеності, але ЄвроПравда з’ясувала основні схеми.

Серед інших підсумків зустрічей на високому рівні:

– Остаточні домовленості про "запуск" зони вільної торгівлі.
Російські вимоги про перегляд ЗВТ не розглядатимуться Євросоюзом.

– Брюссель схвалив низку проведених реформ,
перейшовши від критики Києва до підтримки дій влади.

– ЄС підтвердив незмінність санкцій проти РФ.

– Порошенко зміг переконати ЄС, що він не має конфлікту з Яценюком,

хоча в Брюсселі до останнього часу були серйозні побоювання з цього приводу.

Між тим...

– Україна, схоже, потроху "втрачає" інтерес Могеріні.

– З грантовими грошима ЄС для відновлення Донбасу "не склалося".
Євросоюз вважає, що наразі зарано говорити про таке фінансування, адже шляхи виходу з конфлікту – незрозумілі.

– В питанні перспективи членства здобутків теж немає.
З безвізовим режимом – так само складно.

А тепер – детальніше про перераховане вище.

Гроші для реформаторів

Про це не говорили на пленарному засіданні саміту, але ця тема детально опрацьовувалася під час двосторонніх переговорів "на полях" візиту.

В ЄС звучить думка про те, що врешті-решт

Брюссель має сам вийти з ініціативою про доплати до зарплатні українських держслужбовців.

Питання у піар-компоненті – зовні має видаватися, що це не Україна просить про гроші для власної держслужби, а Європа сама їх пропонує.

Хоча вже нині ця схема має підтримку обох сторін.

"Мета такої допомоги очевидна. Нині люди (ключові співробітники держструктур), які оперують багатомільйонними бюджетними сумами, отримують зарплатню у 200-300 євро. Це – серйозна небезпека, в тому числі у питанні запобігання корупції", - пояснив на умовах анонімності високопосадовець Єврокомісії.

Водночас ЄС хоче уникнути звинувачень e тому, що він "купує" українських держслужбовців. Схема фінансування має містити гарантії самостійності українського державного апарату.

За словами двох джерел "Європейської правди" в структурах ЄС, дискутуються два підходи – адресне фінансування ("маємо визначити певну кількість, скажімо, 500 чи 600 ключових реформаторів, які отримуватимуть доплату") та фінансування конкретних органів (до прикладу, нової поліцейської служби).

Схоже, що в Брюсселі схиляються до другого варіанта, але рішення ще не ухвалене.

"Зараз зарано говорити, як, з якого органу, яким механізмом буде виділятися це фінансування. Ми готові розглядати будь-які варіанти; єдина умова – операційне здійснення виплат повинна проводити українська держава, а не ми. Україна повинна визначати, хто отримує гроші. Але ми маємо вимоги щодо системності реформ (у держсекторі)", - наголосив посадовець ЄС, який бере участь у переговорах.

І хоча всі співрозмовники ЄвроПравди кажуть, що нині ідея є досить сирою, в ЄС очікують швидкого прогресу.

"До кінця року ми цілком можемо вийти на концептуальну згоду", - пояснив представник ЄК.

"Але тут багато чого залежить від наших партнерів", - додав він.

Україна має ухвалити зміни до закону про держслужбу  і підготувати реформу апарату тих відомств, де буде запроваджено зовнішнє фінансування. Їхня кількість, до речі, також є предметом дискусії. На початкових консультаціях Київ повідомив, що хотів би задіяти у програмі близько півсотні держструктур, але в ЄС вважають, що треба починати з меншої кількості – приміром, тих, які виявилися найбільш ефективними у реформуванні підзвітного сектора держуправління.

Жорстка критика – позаду

Ще декілька місяців тому з Брюсселя на адресу Києва безупинно лунала критика.

ЄС вимагав реформ і обурювався тим, що навіть ключові закони ухвалюються повільніше, ніж будь-хто сподівався.

Справжнім "одкровенням" для уряду стало перше засідання Ради асоціації в грудні 2014 року, де атмосфера діалогу часом нагадувала про часи Азарова-Януковича.

(детальніше про це – в статті "Європейської правди" "Без кохання та з розрахунком: Україна втрачає кредит довіри ЄС")

Ще одну хвилю обурення довелося спостерігати вже навесні, після схвалення рішення МВФ про нову програму допомоги.

Після того ледь не в кожній промові президент і прем’єр наголошували, що проводитимуть реформи, яких вимагає МВФ, ані словом не згадуючи про виконання Угоди про асоціацію.  

ЄвроПравді доводилося чути обурення європейських посадовців, які ставили питання: куди інтегрується Україна – до ЄС чи до МВФ? Чи ситуативно – до того, хто дає гроші?

27 квітня риторика ЄС була принципово іншою. Брюссель публічно визнав прогрес у проведенні реформ. Україна почала повертати довіру Євросоюзу.

Заключна спільна заява саміту також містить перелік сфер, де ЄС задоволений прогресом.

Водночас це не означає, що всі питання до Києва зникли. Брюссель погодився, що є прогрес в ухваленні законів, але тепер очікує успіху в їх виконанні.

"В деяких питаннях, таких як судова реформа, незалежність судів, боротьба з корупцією та в інших сферах, ми вже маємо законодавчі акти, які є ну просто витворами мистецтва. Але ж це не означає, що з їх виконанням усе добре", - заявив у понеділок ввечері на зустрічі з журналістами комісар Йоганес Ган, який в ЄК є відповідальним за "українське питання".

"2015-й має стати роком імплементації реформ. І якщо ви прогавите таку можливість, це буде дійсно великою втратою", - попередив він.

Порошенко – Яценюк

Провальні роки президентства Ющенка навчили ЄС стерегтися конфлікту між президентом та прем’єром.

Напруження по лінії Петро Порошенко – Арсеній Яценюк, звичайно, не таке, як було між Ющенком та Тимошенко, але в ЄС до нього ставляться більш ніж серйозно.

Щоби переконати європейців, що насправді на Печерських пагорбах – мир та злагода, Порошенко в понеділок пішов на безпрецедентний крок – запросив Яценюка на зустріч з Туском та Юнкером в форматі тет-а-тет. Переговори, які розпочались втрьох, завершилися у складі "четвірки".

Яценюк так само взяв участь у пленарному засіданні саміту, хоча досі ніхто – ані Азаров, ані Тимошенко, ані Янукович у ранзі прем’єра – не брали участі у попередніх самітах. Ця подія завжди вважалася "президентською".

Цей жест сподобався гостям з Брюсселя, хоча й не переконав їх у тому, що напруження між гілками влади зникло.

"Сподіваємося, що цей союз не лише на той день, коли ми тут", - наголосив під час закритої частини зустрічі глава Єврокомісії Юнкер.

"І ми розуміємо, що в політиці є певна конкуренція і не робимо з цього трагедії. Зрештою, головне – результат. Для нас наразі виглядає так, що їх (Порошенка і Яценюка) спільна робота є досить продуктивною", - пояснив у неофіційній розмові один з учасників саміту.

Федеріка Могеріні

 До високого представника ЄС із питань зовнішньої та безпекової політики Федеріки Могеріні від початку були певні запитання...

Зовнішньополітичну службу ЄС очолила італійка, тобто представниця країни, традиційно лояльної до Росії.

Це, на щастя, не призвело до катастрофічних наслідків – Могеріні наразі утримується від підтримки Росії, однак другом України вона все ж не стала. І є сумніви, що стане згодом.

Вже двічі поспіль Могеріні відмовляється від приїзду до України – на саміті вона була відсутня, хоча її участь була запланована.

Звісно, кожного разу Могеріні знаходить легітимну підставу для відмови від поїздки.

Цього разу вона обрала спільну подорож Середземним морем разом з прем’єром Італії та генсеком ООН – щоби показати занепокоєність ЄС через масову загибель у морі нелегальних мігрантів.

Що заважало здійснити цю подорож наступного дня після українського саміту, або ж днем раніше? Це питання лишається без відповіді.

Нагадаємо, перед тим Могеріні мала відвідати Київ разом з Юнкером для участі у засіданні Ради реформ, але коли Юнкер захворів, вона також скасувала поїздку.

Наразі рано з певністю говорити, що Могеріні остаточно "віддалилася від українських справ". Однак імовірність цього – вельми висока. До слова, для України такий досвід не новий. Попередниця Могеріні у старому складі Єврокомісії, баронеса Ештон, йшла таким самим шляхом – після декількох скасованих візитів до Києва вона взагалі припинила опікуватися українським питанням, віддавши його комісару Фюле.

І для зближення Києва з ЄС це мало лише позитивні наслідки.

Відновлення Донбасу

Як відомо, саміт Україна-ЄС проходитиме в одній "зв’язці" з інвестконференцією в Києві, яка від початку планувалася як донорська конференція.

Але з донорськими грошима наразі не склалося.

Євросоюз у вівторок не планує оголошувати про надання Києву значної безповоротної допомоги, розповів "Європейській правді" віце-президент ЄК Валдіс Домбровскіс.

"Ми вважаємо, що бюджетна діра закрита фінансуванням МВФ на найближчі три роки. До того ж, зараз вже виділений достатньо суттєвий пакет підтримки з боку ЄС – йдеться і про макрофінансову підтримку, і про гранти", - пояснив він.

До останнього лишалася можливість того, що Євросоюз надасть гроші (чи то безповоротні, чи то з низькою відсотковою ставкою) для цільової програми відновлення інфраструктури Сходу.

Однак зрештою ЄС відклав фінансування Донбасу.

"Дійсно, було очікування, що ця конференція стане конференцією щодо реконструкції Донбасу, але питання в тому, що ми наразі не в тій позиції, коли можна це обговорювати. Нині немає чіткого розуміння, як саме Донбас дійде до тієї точки, коли можна буде почати цю діяльність", - пояснив Домбровскіс.

Європейців можна зрозуміти – який сенс вкладати гроші в інфраструктуру, коли зберігається значна імовірність, що її буде знищено під час нового наступу проросійських сепаратистів?

Стара пісня

На жаль, за низкою ключових пунктів саміт не призвів до бажаного "прориву", і це не додає радості.

Перш за все, українська сторона не переконала європейських партнерів, що ми заслуговуємо чогось більшого, аніж дружби.

І, як запевняють співрозмовники "Європейської правди" в Єврокомісії, до Ризького саміту змін так само не буде.

"Ми не бачимо, що принципово змінилося у питанні зближення ЄС зі східними сусідами у порівнянні з Вільнюсом (з 2013 роком), щоби ЄС коригував свою позицію. Нині все те саме, що і два роки тому. Тому формулювання декларації Ризького саміту повторюватимуть Вільнюс", - пояснив один з європейських учасників саміту, шокувавши своїх співрозмовників під час зустрічі з вузьким колом журналістів.

На жаль, ЄС і досі не навчився мислити геополітично, навіть за умов відкритого протистояння з РФ.

У публічних заявах, під час прес-конференції, представники ЄС утрималися від таких категоричних заяв. Але оптимістичного все одно було мало.

Президент Єврокомісії Юнкер, зокрема, відмовився вживати щодо України термін "європейська держава", який давав би ЄК право згодом розглянути нашу заявку на вступ до ЄС. Це, звичайно, юридична казуїстика, не надто зрозуміла більшості, але для подальшого зближення України та ЄС це дійсно важливий етап.

Водночас з інших питань збереження Євросоюзом старих позицій вигідне для Києва.

Саміт підтвердив, що санкції проти РФ зберігатимуться.

І, нарешті, було остаточно погоджено (і підтверджено обома сторонами), що Україна та ЄС не підуть на поступки Російській Федерації щодо введення в дію економічної частини Угоди про асоціацію.

Як відомо, Кремль вимагає відкласти повноцінний запуск ЗВТ ще на рік. Як відомо, перед тим ЄС (і так само, задля поступок Росії!) вже відкладав його до 1 січня 2016 року.

На підтримку російської позиції висловлювалися також окремі європейські політики, зокрема, очільник МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр.

Але Юнкер у понеділок не залишив простору для маневру.

"Далі відкладати неможливо. Так можна відкладати без кінця і краю", - обурився він.

Більше того, ЄС поставив за мету завершити ратифікацію Угоди вже цього року, щоби вона набула чинності.

Після цього будь-які переговори з РФ про "відкладання початку дії зони вільної торгівлі" просто втратять сенс.