Чи переможе у Словаччині проросійська коаліція

Менш ніж за три тижні, 5 березня, у наших словацьких сусідів відбудуться чергові парламентські вибори.

Як відомо, Словаччина відрізняється досить двозначною позицією щодо України: з одного боку, тривалий час її прем’єр Роберт Фіцо був одним із найактивніших прихильників скасування санкцій проти Росії, з іншого – саме Словаччина є одним з ключових партнерів України у реверсних закупках газу.

Чи збережеться така політика після виборів?

"Smer" та конкуренти

На минулих виборах очолювана Робертом Фіцо партія "Smer" (дослівно "напрямок") легко отримала більшість у парламенті. Понад 44% голосів та 83 мандати в парламенті, що складається зі 150 місць, гарантували партії відсутність дострокових виборів.

Водночас, в умовах складної посткризової ситуації в економіці, не дивно, що з часом рейтинг правлячої партії впав. Економічне відновлення йде досить успішно – так, з 2012 року відсоток безробітних впав з 14% до 11,5%, ВВП зростає цілком задовільними темпами 2-3% на рік, і країна успішно залучає іноземні інвестиції, – але громадяни завжди очікують більшого.

Окрім того, активно говорять про корумпованість влади.

Незадоволеність частини виборців призвела до того, що, якщо на виборах 2012 року розрив між переможцем та другою партією (Християнсько-демократичним рухом) перевищив 35%, то зараз аналогічний показник, за опитуваннями, складає близько 20%. Цьому сприяло і утворення нової партії "SIEŤ" (мережа), лідером якої став Радослав Прохазка.

Залишивши Християнсько-демократичний рух у 2013 році, популярний політик обіцяв прихильникам боротьбу за зміни та проти корупції – і вже наступного року на президентських виборах він набирає 21,2% та посідає третє місце.

Однак з часом Християнсько-демократичний рух дещо втратив популярність. Судячи з опитувань, партія, що у 2012 році стала другою за популярністю в країні, зараз отримає лише третій-четвертий результат.

Проте підтримка партії знизилася лише незначною мірою (і, ймовірно, через відтік виборців до "SIEŤ") – просто більше голосів набирають конкуренти: націоналісти зі Словацької національної партії, про яких йтиметься далі, та партія угорської меншини "Мост-Хід" (друга частина назви також означає слово "міст", але угорською мовою).

Проблема мігрантів…

Натомість однією з головних подій цих виборів стане проходження до парламенту Словацької національної партії (СНП). Ця праворадикальна організація, представники якої відзначалися відверто ксенофобськими висловлюваннями щодо ромів та угорців, на минулих виборах взагалі не подолала бар’єр у 5% голосів. Після виборів їхній рейтинг зростав дуже повільно.

Однак коли у 2015 році стало очевидно, що Євросоюз стикається з серйозною проблемою біженців, підтримка СНП почала рости швидкими темпами і зараз, за деякими опитуваннями, досягає 10%.

Ксенофобські гасла викликають розуміння у значної частини словацького суспільства, і участь партії в акціях, під час яких було скоєно напади на іноземців, її виборців не відлякує.

Очевидно, що партія з подібними гаслами є також євроскептичною – хоча і виступає не за розпуск ЄС, а за повернення більшості повноважень державам-членам. Водночас, як не дивно, саме СНП у 2006 році стала коаліційним партнером для "Smer", соціал-демократичної партії Роберта Фіцо, яка цілком підтримує Європейський Союз.

Саме тому СНП – дуже вірогідний учасник майбутньої коаліції. Адже ця партія має багато спільного зі "Smer". Насамперед – у питанні біженців.

У 2015 році Роберт Фіцо виступив із досить цинічною та водночас анахронічною заявою, проголошуючи, що Словаччина готова приймати тільки біженців, що сповідують християнську віру. Разом із активістами СНП прихильники "Smer " беруть участь у деяких протестах проти "ісламізації Європи" – хоча, можливо, і не долучаються до силових акцій радикалів.

Радше за все, у питанні біженців позиція Фіцо виходить з настроїв, які домінують у словацькому суспільстві.

У загалом монокультурній країні словаки складають більш як 80% населення; приблизно стільки ж і християн різних деномінацій. Найбільша меншина угорців проживає у Словаччині традиційно та є звичною для більшості населення.

Водночас мусульмани – це група, представників якої у реальному житті більшість словаків зустрічає вкрай рідко, а тому ксенофобські міфи про "брудних, нецивілізованих злочинців-фанатиків" лягають у словацькому суспільстві на сприятливий ґрунт. Як наслідок, близько 63% населення вважає, що біженці становлять загрозу для безпеки Словаччини та її мешканців.

…і питання Росії

Є ще одна позиція, щодо якої погляди правлячої партії та націоналістів ситуативно збігаються.

Фіцо – один із тих європейських лідерів, що не підтримують антиросійські санкції ЄС та виступають за залучення Росії до вирішення ключових міжнародних проблем. При цьому він прагматик:

проросійські виступи прем’єра та активні як для нинішнього часу контакти з Росією не заважають країні поступово зменшувати енергетичну залежність від РФ та інтенсифікувати співпрацю з НАТО.

Також партія "Smer", незважаючи на критику на адресу Києва, у голосуваннях в Європейському парламенті, що стосуються України та Росії, займає позицію більшості.

Таким чином, очікуючи на вигоду від співпраці з Москвою, правляча партія Словаччини, однак, не є однозначно проросійською. Радше, вона проводить багатовекторну політику.

Однозначно антиросійську та проєвропейську позицію займає лише президент Андрей Кіска, якого журналісти IntelliNews – хоч і дещо перебільшуючи – нещодавно назвали "словацькою ліберальною опозицією з однієї особи".

Хоча більшість словаків до Росії ставляться досить позитивно – це ще одна причина для правлячої партії не вступати в конфронтацію з Москвою, – деякі аспекти багатовекторної політики уряду викликають у населення несприйняття.

Так, за кілька днів до візиту Роберта Фіцо до Москви у червні 2015 року російське телебачення показало документальний фільм про введення військ Варшавського пакту до Чехословаччини у 1968 році. У цьому фільмі було сказано, що війська СРСР та його союзників "врятували Чехословаччину від вторгнення НАТО".

Незрозуміло, що це було – перевірка на лояльність чи традиційна для російської пропаганди незграбність. Звісно, словацькі дипломати (як і чеські) жорстко висловилися з приводу такої оцінки радянського вторгнення 1968 року, однак візит Фіцо до Москви скасовано не було.

Зрозуміло, що опозиціонери жорстко висловлювалися з приводу таких дій прем’єра, виказуючи таким чином стурбованість багатьох словаків.

Водночас Словацька національна партія – послідовні прихильники Росії.

Так, представник СНП Сергей Хелемендик заявив: "…табу у Словаччині було подолане. Люди відкрито висловлюють незадоволення НАТО та підтримку Росії, і це буде продовжуватися". А заступник очільника партії, Анна Белоусовова, також є заступником президента "Словацько-російського кола дружби" і отримала від прем'єра РФ Дмитра Медведєва Орден Дружби.

Проросійська коаліція або проєвропейський гуртожиток?

Незважаючи на скорочення відстані між правлячою партією, яка лідирує в опитуваннях громадської думки, та її конкурентами, цілком очевидно, що "Smer" виграє вибори. Однак, на відміну від 2012 року, найімовірніше, що партія не отримає більшості у парламенті самостійно, набравши близько 32-35% голосів.

В такому випадку переможцю доведеться йти на союз із СНП, якій останні опитування дають 7-10% підтримки.

Однак можливим є варіант, за якого навіть така коаліція не матиме більшості у парламенті.

До парламенту точно проходять три правоцентристські партії – "SIEŤ", Християнсько-демократичний рух та "Мост-Хід". Їхній сукупний рейтинг складає близько 28%. Ще три – консервативні "Звичайні люди", ліберальна та водночас євроскептична "Свобода і солідарність" та досить націоналістична "Партія угорської спільноти" – також мають шанси подолати бар’єр у 5%.

Якщо для менших партій ці вибори будуть вдалими та якщо вдасться створити широку коаліцію з п’яти чи шести партій, цілком можливо, що влада у Словаччині зміниться.

Та чи зможуть усі ці партії домовитися про коаліційний уряд?

У 2010 році дещо подібна ситуація вже спостерігалася. Три з цих партій – Християнсько-демократичний рух, "Мост-Хід" та "Свобода і солідарність" – увійшли до коаліції з партією "Словацький демократичний та християнський союз", таким чином утворивши парламентську більшість.

Однак вона проіснувала лише два роки і розвалилася через розбіжності у поглядах на розширення Європейського фонду фінансової стабільності. На дострокових виборах переміг "Smer".

Сьогодні є шанс, що подібна коаліція, хоча і дещо ширша, знову буде створена. Однак шанси отримати просту більшість голосів у парламенті матиме коаліція принаймні з п’ятьох фракцій. Це означає, що будь-яке серйозне питання вимагатиме складних політичних переговорів між партіями.

І якщо в економічному плані їхні позиції більш-менш збігаються, то ставлення до ЄС, наприклад, у проєвропейських "SIEŤ" та "Свободи і солідарності", значно відрізняється, а ціннісні позиції тієї ж "Свободи і солідарності", що виступає за права ЛГБТ та легалізацію легких наркотиків, помітно відмінні від християнсько-демократичних.

Тож така більшість буде дуже вразливою, і якщо вона буде утворена, то цілком можливо, що за якийсь час на Словаччину знову очікуватимуть дострокові вибори.

Втім, і альтернатива виглядає не надто привабливо – особливо для України. У коаліції "Smer" та СНП націоналісти матимуть "золоту акцію".

Таким чином, не виключено, що

якщо Фіцо залишиться при владі за підтримки СНП, багатовекторна політика його уряду зміниться на більш проросійську та антиєвропейську.

Це вплине і на політику стосовно України.

Як видно, цілком можливо, що березневі вибори принесуть помітні зміни до зовнішньої політики Словаччини. І лишається сподіватися, щоб ці зміни були позитивними для нашої країни.

Автор: Костянтин Федоренко,

молодший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва, Київ,

випускник Києво-Могилянської академії та Університету Гамбурга