Як декларують майно держслужбовців у різних країнах світу. Чи є Україна особливою?

Майнові декларації публічних службовців є потужним інструментом для запобігання корупції, виявлення незаконного збагачення та конфлікту інтересів. За даними Світового банку, більше 150 країн запровадили вимоги щодо декларування ними майна.

Багато з цих країн роблять такі декларації публічними. Громадський доступ до декларацій збільшує в рази їхню антикорупційну цінність, оскільки громадянське суспільство та журналісти часто відіграють ключову роль у виявленні невідповідностей, що призводить до початку офіційної перевірки декларацій антикорупційними органами.

Це буде важливим і для України, де наявні активні громадянське суспільство та ЗМІ.

Оприлюднення приватних активів публічних службовців та членів їхніх сімей не заперечує право на приватність та право на захист персональних даних. Обидва права не є абсолютними і можуть бути обмежені, коли для цього наявна передбачена законом підстава, а правомірний суспільний інтерес обґрунтовує таке обмеження.

Запобігання корупції та викриття необґрунтованого багатства службовців є серйозними та правомірними суспільними інтересами.

Обмеження приватності публічних службовців у вигляді обов’язку розкривати їхні доходи, майно та зобов’язання служить суспільному інтересу.

Академічні дослідження показали, що громадський доступ до інформації в деклараціях пов’язується з нижчим рівнем сприйняття корупції.

2005 року у справі Wypych v. Poland Європейський суд з прав людини відхилив скаргу члена місцевої ради в Польщі, який відмовився подати свою майнову декларацію, стверджуючи, що визначений законодавством обов’язок розкривати деталі його фінансового та майнового стану порушував статтю 8 Європейської конвенції про права людини.

Суд постановив, що вимога подати декларацію та її публікація онлайн дійсно були втручанням у право на повагу до приватного життя, але таке втручання було обґрунтованим, а широкий обсяг інформації, яка мала подаватися згідно із законом, не був надмірно обтяжливим:

Європейський суд з прав людини також схвалив оприлюднення та інтернет-доступ до декларацій, вважаючи, що "широка громадськість має правомірний інтерес в тому, щоб пересвідчитися, що місцева політика є прозорою, а інтернет-доступ до декларацій робить доступ до такої інформації дієвим та простим".

"Без такого доступу цей обов’язок не матиме практичного значення або реального впливу на міру поінформованості громадськості", – йдеться в рішенні ЄСПЛ.

Суд також зазначив, що широкий обсяг декларування важливий, бо надає громадськості вичерпну картину стосовно фінансового стану службовця. А обов’язок подавати інформацію про майно подружжя має запобігти спробам приховати майно, оформлюючи його на ім’я подружжя.

Тому позитивним кроком стало те, що в 2014 році парламент України ухвалив новий закон про запобігання корупції, що передбачив широке розкриття інформації про майна та доходи публічних службовців і членів їхніх сімей.

Новий закон діє з квітня 2015 року, але в частині декларацій – лише починаючи з 1 вересня 2016 року, коли розпочала роботу нова електронна система онлайн-подання та оприлюднення майнових декларацій. Закон ґрунтується на попередньому антикорупційному законодавстві, яке також передбачало обов’язок декларування та оприлюднення широкого переліку персональних даних, але також запровадив обов’язок оприлюднювати нові види даних, у тому числі відомості про готівкові заощадження, цінне рухоме майно, бенефіціарних власників майна.

Закон 2014 року створив підвалини для побудови високоефективної системи декларування майна службовців. Він створює чітку юридичну основу для збирання та оприлюднення персональних даних в майнових деклараціях.

Закон прямо визначає, яка інформація є публічною.

Він також зазначає, які дані повинні залишатися конфіденційними, а закон про захист персональних даних дублює ці положення.

Графік нижче (з нещодавнього дослідження Світового банку) показує, що Україна не є унікальною в питанні оприлюднення декларацій.

70% країн Європи та Центральної Азії, а також 97% країн ОЕСР з високим доходом вимагають обов’язкове оприлюднення інформації з майнових декларацій.

Країни мають різний підхід до оприлюднення.

В деяких публікують усю декларацію (окрім деякої інформації, такої як ідентифікаційний номер чи дата народження). Інші зберігають конфіденційність деяких категорій. В частині країн декларації посадових осіб високого рівня оприлюднюються, а декларації службовців низького рівня залишаються конфіденційними.

Багато країн оприлюднюють інформацію з майнових декларацій в інтернеті, і кількість країн, які це роблять, постійно зростає.

Часом в Україні ставиться під сумнів обсяг інформації, що вимагається в декларації.

Широта вимог щодо розкриття майнової інформації в Україні відповідає цілям системи декларування – виявленню необґрунтованих змін у майновому стані особи та конфлікту інтересів.

Нещодавнє дослідження Світового банку свідчить, що багато країн вимагають точно такі категорії інформації, що й Україна.

До вашої уваги – дані по 158 країнах щодо категорій інформації, які відображаються у формах декларацій.

Також поширеною є вимога включати в декларації та оприлюднювати відомості про активи членів сім’ї осіб, які перебувають на публічній службі (працюють в держсекторі). Члени сім’ї, як правило, включають подружжя та неповнолітніх дітей.

Деякі країни також застосовують мінімальний рівень декларування певних активів.

Наведена нижче таблиця порівнює норми українського закону з іншими країнами в регіоні щодо порогів декларування активів публічного службовця або члена його сім’ї, в доларах США.

З наведеного вище аналізу та порівняння випливає, що українське законодавство щодо декларування майна відповідає вимогам, наявним в інших країнах – як стосовно обсягу декларування, так і щодо підходу до публічного доступу до відповідної інформації.

Хоча доступ до інформації декларацій може викликати обґрунтовану стурбованість, користь від нього переважає шкоду.

А будь-яке втручання у право на приватність є пропорційним стосовно суспільного інтересу.

Інтернет-оприлюднення декларацій було запроваджено в багатьох країнах і є надзвичайно важливим для забезпечення підзвітності публічних службовців.

Автори: Дмитро Котляр та Лаура Поп,

Світовий банк,
для "Європейської правди"

У статті використані матеріали з дослідження Світового банку: Ініціатива StAR – Stolen Asset Recovery Initiative, "Отримання повного уявлення про публічних службовців: Керівництво щодо ефективного фінансового декларування", Івана М. Россі (Ivana M. Rossi), Лаура Поп (Laura Pop) та Таммар Бергер (Tammar Berger) (готується до друку, листопад 2016 року).