Учора усі вітали Грузію з важливою подією – Рада ЄС нарешті ухвалила остаточне рішення про безвізовий режим для цієї країни. Через це в тіні опинилося інше рішення затверджене в Брюсселі рішення: в понеділок європейські міністри схвалили також новий механізм призупинення безвізу.

Скасування віз для дружніх нам грузинів – справді надзвичайно позитивна та емоційна подія. Але з практичної точки зору важливішою для нас є все ж інша.

Адже новий механізм напряму впливатиме на Україну.

По-перше, після ухвалення механізму призупинення безвізу Євросоюз може перейти до наступного кроку і в процесі скасування українських віз – до тріалогу, тобто консультації Ради ЄС, Європарламенту та Єврокомісії. Очікується, що це станеться уже сьогодні по обіді.

Швидше за все, тріалог стане лише формальністю – відразу ж буде оголошено про його завершення. А після цього питання українського безвізу піде на розгляд Європарламенту і Ради ЄС.

Тому доцільно подивитися далі: як працюватиме "механізм призупинення" і що він означатиме для нас як для майбутньої безвізової країни. Адже призупинення безвізу точно не є тим сценарієм, через який нам хотілося би пройти.

"Європейська правда" розібралася, за яких умов та як саме його можуть застосувати.

Що треба зробити, аби зупинили безвіз

Механізм, про який йдеться, вже в березні стане частиною європейського законодавства, а саме оновленого регламенту ЄС 539/2001. В документі прописано п’ять причин, через які можливе призупинення безвізу.

Чотири з них стосуються міграції. ЄС залишає за собою право повернути візи для будь-якої країни, що перетворюється на джерело міграційної загрози. П’ята причина для можливого скасування безвізу – відкат у проведенні реформ. Отже, наведемо їх одну за одною.

Перша причина –
суттєве зростання випадків відмови у в’їзді до ЄС на кордоні або збільшення кількості нелегалів з паспортом безвізової країни, спійманих на території Євросоюзу.

"Cуттєвим збільшенням" при цьому вважається "на 50% і більше". Причому зростання має бути тривалим і зберігатися щонайменше два місяці, а базою для порівняння є показники минулого року або періоду  прямо перед скасуванням віз. Така ж формула стосується інших, перерахованих нижче "міграційних" причин зупинки безвізу.

Якщо відверто, то ця причина, наведена в законодавстві ЄС, дещо насторожує.

Виходить, що безвіз може опинитися під загрозою в разі різкого зростання відмов у допуску в ЄС на кордонах, хоча рішення прикордонників країн Євросоюзу не завжди можуть бути об’єктивними.

Тому очевидно, що до таких випадків має бути підвищена увага з боку українських медіа та державних органів.

Що ж до пункту з нелегалами, тут ситуація більш зрозуміла. Як відомо, безвізовий режим не дає права на роботу в ЄС. А перебувати там можна не довше 90 днів протягом 180 днів - точно так є з шенгенськими мультивізами.

А отже, порушники цих правил стають нелегалами.

Друга можлива причина –
суттєве збільшення кількості безпідставних прохань про притулок від громадян. Але під цю норму потрапляють не всі безвізові країни, а лише ті, громадяни яких традиційно рідко отримують згоду на притулок (у 3-4% випадків).

Трохи українських реалій сьогодення.

За останніми даними Євростату (за третій квартал минулого року) Україна не підпадає під цю норму, оскільки кожен п’ятий український заявник протягом січня-вересня 2016 року отримав позитивне рішення щодо притулку, а 10% отримали статус біженця. Щоправда, всього було розглянуто лише 2835 заяв від громадян України.

Для порівняння: для безвізової Албанії цей показник становить 3%, для Сербії – 2%.

Однак не варто думати, що нас ця норма не стосується. Єврокомісія за потреби може корегувати базовий відсоток, виходячи зі специфіки кожної країни.

Третя причина –
погіршення співпраці з безвізовою країною у сфері реадмісії, тобто повернення нелегальних мігрантів.

Інакше кажучи, проблемою буде, якщо Україна різко почне відмовлятися прийняти назад своїх громадян, яких виявили як нелегалів на території ЄС. Те саме стосується громадян третіх країн, які потрапили до Євросоюзу транзитом через українську територію.

Погіршенням співпраці буде вважатися і масова відмова українських органів у наданні проїзних документів особам, які підпадають під реадмісію і яких повертають в Україну.

Нині в ЄС не мають жодних претензій до Києва з цього питання; такий рівень співпраці має зберігатися і надалі.

Четвертою причиною
може стати так само "суттєве збільшення" кількості серйозних кримінальних злочинів, вчинених громадянами "безвізової" держави.

І тут складно щось додати. Механізм призупинення стосується всіх "безвізових" держав, у тому числі криміногенних, а бажання ЄС гарантувати свою внутрішню безпеку є цілком зрозумілим.

Є ще п’ята причина,
про яку ЄвроПравда вже писала в статті "Безвізовий запобіжник ЄС: Брюссель збільшує ціну розвороту реформ в Україні".

Відтепер Єврокомісія буде зобов’язана відстежувати виконання безвізовими країнами критеріїв, які були частиною Плану дій з візової лібералізації – звичайно, якщо країна виконувала такий план. Наприклад, у сфері протидії корупції чи діяльності антикорупційних органів, створених в процесі виконання ПДВЛ.

Такий моніторинг триватиме сім років від початку безвізового режиму. Щонайменше раз на рік Брюссель має подавати на розгляд Ради ЄС та Європарламенту відповідний звіт.

По суті, дана норма стосується лише держав Східного партнерства: Молдови, а також, згодом, Грузії та України.

Всі інші безвізові країни або отримали лібералізацію без будь-якого плану (як, зокрема, країни Океанії та Південної Америки), або виконали свої плани достатньо давно. Останнє стосується Балканських держав, які отримали свій безвіз у 2009-2010 роках, і лише дві з них (Албанія та БіГ) на півроку потраплять під формальний моніторинг.

Отже, теоретично скасування частини проведених реформ у нашому випадку може стати причиною призупинення безвізу – якщо Єврокомісія ініціює відповідний процес. Хоча зрозуміло, що цей пункт за своєю природою відрізняється від попередніх чотирьох.

Бо якщо виловлених нелегалів легко порахувати, то оцінити проблеми в реформах важче, і рішення з цього питання значною мірою буде політичним.

Як це може відбуватися

Євросоюз завжди прописує складні процедури ухвалення рішень, і це – не виняток.  "Вигнання з раю", або позбавлення безвізового режиму, не буде моментальним.

Повідомлення (мовою закону – "нотифікацію") про наявність проблем з українськими чи іншими подорожуючими, шукачами притулку, нелегалами чи з реадмісією в Брюссель надсилатимуть країни ЄС.

Для запуску призупинення безвізу достатньо буде заявки від бодай одної з них. Однак рішення з цього приводу ухвалюватиме Єврокомісія.

Нагадаємо, міграційні зміни вважаються значними, якщо показник зростає на 50% у порівнянні з минулим роком або "візовим" періодом, та зберігається на новому рівні протягом щонайменше двох місяців. Наприклад, якщо у вересні-жовтні кількість виявлених нелегалів з України становитиме 1000 осіб, тоді як за ці ж місяці попереднього року – лише 400.

Після отримання нотифікації Єврокомісія протягом місяця повинна дослідити, чи справді є підстави для скасування безвізового режиму, скільки держав-членів це зачіпає, який вплив становить на загальну міграційну ситуацію в ЄС тощо.

Якщо проблеми підтверджуються, Брюссель призупиняє безвіз на чітко окреслений термін – 9 місяців.

У так званому "імплементуючому акті" фіксується точна дата початку призупинення.

Однак на цьому етапі призупинення може стосуватися не всіх подорожуючих, а лише певних категорій громадян безвізової країни. Зрозуміло, що тих, які можна буде визначити відповідно до інформації в біометричних паспортах – наприклад, дію безвізу можуть обмежити за віком. Або за іншими критеріями – скажімо, ЄС отримає право тимчасово вимагати візи для першого відвідання ЄС або для тих, хто перетинає наземний кордон.

Якщо протягом 9 місяців ситуація не покращуватиметься, Єврокомісія може продовжити термін призупинення ще на 18 місяців.

Але тоді це стосуватиметься вже всіх громадян, а не окремих категорій. Весь цей час країна продовжуватиме залишатися у "безвізовому" списку відповідного регламенту ЄС – лише з певними примітками.

Та у найгіршому випадку призупинення може перейти в скасування.

Ще до завершення другого, 18-місячного періоду Єврокомісія повинна підготувати доповідь для Ради ЄС та Європарламенту. Якщо призупинення так і не допомогло вирішити проблеми, Брюссель разом із доповіддю може подати законодавчу пропозицію про перенесення безвізової країну з "позитивного списку" до "негативного".

Тобто знову зробити її візовою.

Не таке страшне, як його малюють

Виглядає загрозливо? Можливо, але навряд чи нові норми ЄС є підставою для серйозних побоювань.

По-перше, запуск процедури призупинення безвізового режиму може бути наслідком лише справді стрімкого погіршення ситуації. Конфлікту з однією країною для цього недостатньо – всі претензії перевірятимуть в Єврокомісії, яка традиційно ставиться до України позитивніше, ніж деякі держави-члени.

Стосовно України на сьогодні немає причин припускати катастрофічний сценарій. У нас все більш-менш гаразд із кожною з потенційних причин негараздів. Припускати, що безвіз відчутно щось змінить на гірше, поки що немає сенсу.

По-друге, сам Євросоюз гарантовано не рубатиме від плеча.

Безвіз має велике політичне й суспільне значення, тому в радикальних сценаріях ніхто не зацікавлений. Серед іншого, регламент містить вимогу до Брюсселя ретельно дослідити всі можливі наслідки призупинення для подальших відносин ЄС з державою та її населенням.

По-третє, не забуваємо, що механізм призупинення діє в ЄС вже зараз, нехай навіть його норми значно м’якші за оновлені. Причому формально ЄС вже кілька років поспіль мав підстави застосувати "старі" норми до держав Західних Балкан – але жодного разу не зробив цього.

Закон надає велику самостійність Єврокомісії, яка відповідальна за підготовку та виконання актів стосовно призупинення безвізу. Однак передбачено її регулярну підзвітність Раді ЄС та Європарламенту, представники цих інституцій так само братимуть участь в усіх етапах процесу.

Отже, станом на сьогодні оновлений механізм призупинення має позитивний вплив: його схвалення розблоковує нам шлях до безвізового режиму.

Навіть попри те, що згодом – значно полегшує Євросоюзу його призупинення.

Автор: Анатолій Марциновський,

"Європейська правда"