Мирний план ЄС чи торгівля суверенітетом? Чим загрожує нова криза у Косові

Понеділок, 15 травня 2017, 11:05 — , для Європейської правди
Фото balkaninsight.com

10 травня косовський парламент висловив вотум недовіри уряду під керівництвом лідера партії "Демократична ліга Косова" Іси Мустафи. "За" проголосували 78 депутатів, 34 – "проти".

Як результат – 11 червня у напіввизнаній країні відбудуться позачергові парламентські вибори. Підсумки цих виборів можуть суттєво змінити ситуацію на Балканах. Чому?

Перш за все, хоча розгляд питання ініціювала опозиція, втім, Демократична партія Косова (її лідер – президент республіки Хашим Тачі) також виступила за відставку уряду.

Відсутність підтримки навіть "рідної" партії пояснюється негативною реакцією на підписання угоди про формування так званих сербських муніципалітетів і демаркацію кордону з Чорногорією. Цю угоду було підписано під тиском ЄС, однак у Косові ставлення до неї вкрай несхвальне. 

Таким чином,

відставка уряду може створити загрозу мирному врегулюванню на Балканах – а це вже питання як мінімум європейського масштабу. 

Невипадково європейські політики висловлюють надію, що новий парламент та новий уряд, що буде сформований парламентарями, продовжать політику попередників: будуть дослухатися до порад єврочиновників, вести перемовини із Сербією, домовлятися з Чорногорією. Але, здається, сама Європа - і не тільки - має з цього приводу великі сумніви.

Найбільше радикалізація загрожує двом напрямкам, особливо болісним для косовського суспільства, які стали ключовими претензіями до відставленого уряду.

Це, по-перше, домовленості з Белградом щодо особливого статусу регіону на півночі Косова (зокрема, північної Косовської Митровиці), який повністю контролюється Сербією.

По-друге, це демаркація кордону з Чорногорією, від чого залежить надання косоварам безвізу.

Радикальні політики та їхні прихильники від самого початку заявляли, що в обох випадках офіційна Приштина діяла та домовлялася всупереч національним інтересам Косова, організовували масові протести та вимагали переглянути або взагалі не виконувати раніше досягнуті рішення.

Але спірні домовленості обговорюються і в поміркованому політичному середовищі. Наприклад, критикує позицію уряду на перемовинах щодо кордону із Чорногорією заступник голови Демократичної партії, професор юридичного факультету університету в Приштині, колишній перший заступник прем'єр-міністра Косова Хайредин Кучі. На його думку, косовський уряд мав шанс досягти на перемовинах із чорногорськими колегами більш вигідне для Косова рішення щодо прикордонного питання, але не зробив це.

Що ж до реалізації європейського плану надання особливого статусу сербським районам на півночі Косова, то тут взагалі складно знайти в косовському політикумі та суспільстві сили, які безумовно підтримують юридичне визнання фактичної влади Сербії на півночі Косова.

Спалах загострення дискусії навколо цього питання відбувся після відомого скандалу з провокаційним потягом "Косово є Сербія", якій візуалізував реальні наміри Белграда.

Тоді президент Хашим Тачі звинуватив Сербію в намаганнях приєднати північну частину Косова "за кримським сценарієм" і заговорив про створення власної армії. Від планів щодо формування косовського війська Тачі пізніше відмовився - під тиском міжнародної спільноти. Але він продовжує наголошувати: загроза з боку Сербії, в тому числі небезпека розгортання силового сценарію, нікуди не поділася.

Раніше утримувати косоварів від різких рухів європейцям вдавалося за допомогою обіцянок євроінтеграції, "якщо ви все зробите, як треба".

Але в умовах відсутності відчутного прогресу на шляху до ЄС цей метод з кожним днем все більше втрачає свою ефективність (це вірно, до речі, і для Сербії, де процес євроінтеграції йде занадто повільно).

Косовська влада з моменту проголошення незалежності веде курс на європейську інтеграцію. Брюссель підписав із Приштиною Угоду про асоціацію, що обіцяє вступ до Євросоюзу (на відміну від українського варіанту цього документа). На фінішній прямій - безвіз для косовських громадян (тут Україна попереду). Але на цьому суттєві досягнення закінчуються.

За дев'ять років з часу проголошення незалежності Косово визнали 115 держав: 111 зі 193 (57,5%) членів ООН та 23 з 28 (82%) учасників Євросоюзу. П'ять країн ЄС і досі продовжують вважати Косово частиною Сербії (Кіпр, Греція, Румунія, Словаччина, Іспанія). Офіційний Брюссель наполегливо рекомендує визнати незалежність республіки, але його заклики лише беруться до уваги.

Зрозуміло, що повноцінна євроінтеграція за таких обставин залишається лише декларацією:

про який вступ до Євросоюзу можна говорити, якщо для частини ЄС "Косово є Сербія"?

Глава відділу Косова і Македонії в Європейській комісії Девід Кулен достатньо прозоро висловився щодо анонсованої нещодавно заявки Приштини на членство в ЄС, назвавши це "гіпотетичним питанням".

Саме відсутність реальної європерспективи викликає поширення в косовському політикумі та суспільстві недовіри до європейських політиків і політики. А це, в свою чергу, сприяє зростанню популярності радикальних поглядів на противагу європейській толерантності, примиренню та досягненню компромісів.

Нещодавно олії у вогонь додала Франція, яка на початку цього року затримала і планувала віддати Сербії за ії ордером одного з провідних лідерів косовської опозиції, очільника партії "Альянс за майбутнє Косова", колишнього командира Армії визволення Косова (УЧК) Рамуша Харадіная (якого свого часу судили, але виправдали у Гаазькому трибуналі). Врешті-решт, Харадіная відпустили, але цей випадок ще більше посилив антиєвропейські та радикальні настрої в Косові. 

Регіональні політики називають вибори в Косові "увертюрою до радикалізації". Балканські ЗМІ коментують події в Косові з точки зору очікуваного розвалу домовленостей і відносин, які побудовані в регіоні за сприяння ЄС.

Зокрема, голова "Альянсу за майбутнє Косова" Рамуш Харадінай під час партійної конференції висловив незадоволення тим, як Брюссель вирішує питання відносин між Косовом і Сербією, і запропонував Сполученим Штатам повернутися на Балкани, щоб долучитися до цього процесу.

Або, за словами Харадіная, албанці можуть знову взяти справу в свої руки. "Вашингтон добре завершує речі між Косовом і Сербією. Якщо вони не приходять, щоб допомогти нам, то ви не повинні просто чекати, а маєте робити свою роботу", - сказав лідер "Альянсу за майбутнє Косова", звертаючись до однопартійців. 

У такій ситуації Європі в особі Федеріки Могеріні залишається лише закликати "всіх політичних лідерів та інституції Косова не випустити з уваги величезні проблеми, що стоять перед Косовом". Йдеться, в першу чергу, про діалог з Сербією під егідою Євросоюзу та лібералізацію візового режиму з ЄС, надання якого прив'язано до ратифікації парламентом Косова угоди про кордон з Чорногорією.

Саме тому голосування, що відбудеться 11 червня в Косові - це в першу чергу тест на рівень адекватності та дієвості європейських підходів до врегулювання існуючих конфліктів та вимірювання рівня довіри балканських країн (в даному випадку, Косова) до поточної європейської політики в регіоні.

Прихід до влади в Приштині неспроможних до перемовин та компромісів політиків означатиме для Брюсселя "жовту картку" та новий виклик, до якого в ЄС точно не готові.

Нещодавня європейська дискусія "Косово, ЄС, як далі?" продемонструвала розгубленість брюссельських бюрократів. Але вони все ще вірять, що косовари проголосують за проєвропейських, поміркованих, толерантних, налаштованих на діалог із сусідніми країнами та вирішення внутрішніх проблем політиків.

Девід Кулен, зокрема, зазначив, що ЄС чекає від нового уряду Косова насамперед вирішення таких пріоритетних проблем, як верховенство права, економічні реформи та освіта. Голова відділу Косова та Македонії Єврокомісії висловив сподівання, що "кращі ресурси" нова влада спрямує саме на ці сфери, які, за його визначенням, є дійсно фундаментальними, але часто залишаються без уваги у зв'язку з політичними питаннями, такими як статус сербських муніципалітетів та кордон із Чорногорією.

Впевненість, що питання територіальної цілісності не є найважливішим для будь-якої країни (а тим більше такої, яка в недалекому минулому воювала за право на самостійність і нещодавно проголосила незалежність), викликає, скажімо так, подив.

Хоча це висловлювання єврочиновника багато що пояснює відносно причин кризи миротворчої політики ЄС на Балканах... і не тільки.

 

Автор: Наталя Іщенко,

підприємець із Чорногорії,
активіст української громади

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: