Високий представник Європейського союзу із закордонних справ і політики безпеки Федерика Могеріні вирішила особисто втрутитися в процеси, що відбуваються на Західних Балканах, і запросила очільників урядів країн регіону (або тих, хто їх замінює) на вечерю до Брюсселя.

Неформальна зустріч відбулася 24 травня. В ній взяли участь прем'єр-міністри Сербії Александар Вучич, Чорногорії Душко Маркович, Албанії Еді Рама; президент Ради міністрів Боснії і Герцеговини Деніс Звіздич; Іса Мустафа, якого нещодавно відправили у відставку з поста прем’єр-міністра Косова, та Зоран Заев, який отримав мандат на формування нового уряду Македонії.

З офіційного: повідомляється, що Могеріні в ході зустрічі заохочувала лідерів регіону активізувати зусилля, щоб виправдати очікування своїх громадян і наблизити європейське майбутнє для країн Західних Балкан.

В повідомленні, розміщеному на сайті високого представника ЄС, наголошується, що всі присутні на неформальній вечері в Брюсселі підтвердили повну готовність продовження роботи в напрямку європейської інтеграції, свою взаємну зацікавленість у налагодженні співпраці та досягненні "відчутних результатів у покращенні життя мешканців регіону", а також підкреслили "прихильність до добросусідських відносин і поглиблення регіонального розуміння на основі взаємної поваги і співпраці".

"Я думаю, ми зрозуміли, що наша робота полягає в тому, щоб берегти мир і стабільність, щоб рухатися вперед на нашому європейському шляху і співпрацювати між собою", – зауважив прем’єр-міністр Сербії Александар Вучич. 

Чи дійсно на Балканах настане ера загальної дружби?

На це питання можна частково відповісти, якщо поцікавитися, хто саме був на зустрічі в Брюсселі та які останні події відбулися у нього на Батьківщині.

Александар Вучич майже успішно пережив усі протестні вуличні акції і вже незабаром благополучно пересяде в крісло президента. Але ж пост голови уряду залишиться вакантним, причому серед кандидатів в прем’єри Сербії є і приховані, і відверті антиєвропейці.

Отже, Вучич як президент забезпечить впровадження європейського курсу на стратегічному рівні. Але що буде відбуватися на рівні виконавчої влади – ще невідомо.

В Албанії три місяця тривали масові протести, і тільки декілька днів тому опозиція та влада домовилися про коаліційний уряд та впровадження гарантій щодо проведення відкритих та чесних виборів (25 червня). Тобто албанський прем’єр теж має шанс найближчим часом позбутися своїх повноважень, але, на відміну від сербського колеги, не пересісти в інше владне крісло.

Втім, в цій країні не варто очікувати змін зовнішньополітичного курсу – найбільш впливова опозиція в Албанії є однозначно проєвропейською.

Іса Мустафа з Косова вже не є головою уряду – його нещодавно відправили у відставку. Опозиція звинуватила його в недостатньому захисті державних інтересів при підписання угод із Сербією (про автономію сербських муніципалітетів на півночі Косова) та з Чорногорією (про демаркацію кордону). Зазначимо, що обидва договори підписано за підтримки ЄС.

Після зустрічі з Могеріні Мустафа зазначив, що "немає іншого рішення" – Косово має "виконати досягнуті домовленості".

Але це вже вирішувати не йому, а новому складу парламенту і уряду Косова.

Статус представника Боснії і Герцеговини навряд чи до кінця зможе зрозуміти людина, не знайома з особливостями влади в цій дискретній країні.

Де-юре він представляє уряд сербів, хорватів та боснійців, але чи справді він презентує консолідовану точку зору, яка має гарантовану підтримку всіх трьох ентитетів БіГ – питання відкрите.

Як відомо, боснійські хорвати намагаються переформатувати всю систему влади в БіГ, щоб забезпечити себе рівними правами із сербами та боснійцями, а боснійські серби взагалі проводять політику повзучого суверенітету.

Зоран Заєв з Македонії ще не є прем’єром – він нещодавно лише отримав від президента країни мандат на формування уряду. Цьому передували захоплення та погром парламенту і побиття депутатів від більшості, в тому числі розбили голову і самому Заєву.

Як розвиватимуться подальші події (затвердження складу уряду, ухвалення стратегічних рішень) – спокійно або за вже відпрацьованим сценарієм дестабілізації – наразі невідомо.

Цікава деталь: практично одночасно з неформальною брюссельською вечерею в Москві проходила зустріч президента Македонії Георга Іванова з президентом РФ Владимиром Путіним. Говорили про роль святих Кирила та Мефодія у становленні слов’янської культури та про співробітництво у різних сферах.

На цьому тлі єдиним острівцем справжньої стабільності мала б виглядати Чорногорія, представник якої наступного ж дня після вечері із Могеріні очолював офіційну делегацію на саміті НАТО.

Але, по-перше, угода про демаркацію чорногорсько-косовського кордону так і не ратифікована парламентом Косова.

По-друге, після невдалого державного перевороту опозиція (проросійська) в Чорногорії ще з минулого року ігнорує засідання парламенту.

До речі, за декілька днів до зустрічі в Брюсселі обвинувачені в спробі державного перевороту в Чорногорії опозиційні лідери Андрія Мандич і Мілан Кнежевич зустрілися, знов-таки, в Москві, з депутатом від "Єдиної Росії" Сергієм Железняком. Чорногорські політики подякували російської партії за підтримку в "боротьбі, яку вони ведуть".

…За вдалим визначенням балканських оглядачів, Росія користується кризою на Західних Балканах як "Ахіллесовою п’ятою" європейської дипломатії.

Як на цьому тлі ЄС зможе добитися стабільності та взаємодії? Чи є чудодійний засіб, який зможе переломити ситуацію в регіоні, яка вже три роки поспіль – після анексії Криму та початку війни на сході України – впевнено загострюється?

Загальні слова високого представника ЄС після неформальної зустрічі в Брюсселі показують, що нових ліків у ЄС для Західних Балкан немає.

Як і раніше, основними методами є постійна "виховна робота", намагання на самітах та двосторонніх зустрічах переконати еліти регіону, що мир та співпраця кращі за розбрат і війну.

Але головного "призу", заради чого треба миритися з колишніми ворогами та поступатися принципами, того, чого усі країни регіону чекають вже майже півтора десятиліття, з часів закінчення збройних конфліктів – початку реальної процедури вступу до ЄС найближчим часом – ані Могеріні, ані інші очільники Євросоюзу не пропонують.

В 2014 році Жан-Клод Юнкер на виборах президента Європейської комісії сказав, що в п'ятирічний строк його повноважень прийому нових членів не буде. Саме цю заяву і це рішення в регіоні називають політичною катастрофою для Західних Балкан.

Балканські експерти – з Сараєва та Приштини – не побачили "ніякого революційного кроку" в цьому сенсі в останній брюссельській зустрічі, хоча зазначили, що "ЄС намагається зрозуміти ситуацію в регіоні" та "Брюссель хоче збільшити вплив на країни регіону".

Альтернативний рецепт загального заспокоєння Західних Балкан озвучив на брюссельській зустрічі Александар Вучич. І хоча він і заявив, що його пропозиція "не є заміною для європейського шляху", вона сприймається все ж як модель розвитку регіону без вступу до ЄС. Отже,

Вучич пропонує створити "балканський ЄС", або "балканський митний союз".

Сербський прем’єр хоче об’єднати країни Західних Балкан у спільному економічному просторі, побудувати єдиний ринок, створити митний союз. За його словами, "це буде нелегко, але це призведе до збільшення економічного зростання, експорту, інвестицій, зниження витрат, створення ринку в 20 мільйонів людей".

Ідея, що її (як сподіваються у Белграді) мали б схвалити у Брюсселі, аж ніяк не отримала підтримки в інших країнах регіону. Мабуть, ідея з відродження СФРЮ в нових географічних координатах сприймається на Балканах не на "ура".

А найгірше те, що ЄС поки не здатний запропонувати власне бачення шляху для Балкан. А в такій ситуації надій на європейське майбутнє залишається дедалі менше...

Автор: Наталя Іщенко,

підприємець із Чорногорії,
активіст української громади