Make the world great again: навіщо США виходять з Паризької кліматичної угоди

Новий президент США не втомлюється дивувати світ, проте найбільший резонанс викликало рішення про вихід з Паризької кліматичної угоди.

Чи дійсно все так безнадійно? Чи є щось, що залишилося за кадром?

Перший день літа став вирішальним, і світова спільнота змогла отримати остаточну відповідь від президента США щодо подальшої участі країни у Паризькій кліматичній угоді.  

Попередні заклики про майбутнє даної угоди лунали від Трампа під час його передвиборчої кампанії. А буквально тиждень тому керівництво США під час зустрічі країн G7 в Таорміні знову продемонструвало своє "суперечливе" ставлення до питання боротьби зі зміною клімату.

Проте залишалося питання: чи так само думають представники американського бізнесу і на скільки питання ціноутворення на викиди парникових газів (carbon pricing) враховано у стратегії їх розвитку?

Якщо попередній президент США Барак Обама був і залишається в якості приватної особи активним захисником навколишнього природного середовища та прихильником активних дій, спрямованих на протидію зміні клімату, то теперішній очільник Білого дому – Дональд Трамп, займає кардинально протилежну позицію.

Черговим проявом такого негативного ставлення Трампа до питань зміни клімату стала його відмова ставити підпис під спільним комюніке голів найбільш впливових держав світу. І однією з причин було відмінне від більшості присутніх ставлення до необхідності протидії зміні клімату. Зі слів господаря овального кабінету, такі заходи можуть лише обмежити економічне зростання.

Зрештою, під час виступу 1 червня господар Білого дому заявив, що врахував "уроки з вивчення матеріалів", одним із яких стало відкриття того, що

"Індія та Китай згідно з Паризькою угодою мають можливість збільшувати викиди парникових газів до 2030 року, в той час як США повинні їх знижувати".

При цьому Трамп не зовсім однозначно заявив про вихід із Паризької конвенції, оголосивши, що "ми почнемо нові переговори задля забезпечення справедливості угоди".

Згодом Трамп у телефонній розмові зі світовими лідерами запевнив, що США за його президентства будуть найбільш "чистою" та екологічною країною в світі. Він також запевних у готовності "продовження діалогу та посилення кооперації в питанні захисту клімату".

Втім, лідери Німеччини, Франції та Італії пішли на загострення конфлікту, виступивши із спільною заявою, де прямо стверджується: умови Угоди переглядатися не можуть.

Президент Франції Еммануель Макрон навіть запросив усіх, хто працює над питаннями зміни клімату в США, знайти "другу батьківщину" у Франції. "Зробимо світ великим знову" - процитував Макрон найвідомішу фразу президента Трампа з наголосом на інтересах абсолютно всіх.

Чи відповідає новий курс США інтересам американського бізнесу? Напевно, не дуже. Адже йдеться не тільки про захист навколишнього середовища, але й про великі гроші.

Зокрема, як свідчить звіт, оприлюднений CDP та We Mean Business напередодні G7, майже 100 компаній з Fortune Global 500 вже використовують такий інструмент, як "внутрішня ціна на карбон" (internal carbon pricing), який дає можливість врахувати кліматичні ризики під час розробки стратегії розвитку компанії.

У світовій практиці на державному рівні використовуються два інструменти ціноутворення на викиди парникових газів (податок на викиди та система торгівлі дозволами на викиди парникових газів). Водночас на рівні корпоративному навіть за відсутності законодавчо запроваджених інструментів встановлення ціни на викиди парникових газів компанії свідомо самі встановлюють таку ціну.

Причиною є розуміння компаніями проблеми зміни клімату не як частини корпоративної соціальної відповідальності, а як ризику, який у майбутньому може суттєво ускладнити їхню діяльність, призвести до погіршення фінансових результатів через необхідність додатково платити за викиди в повітря.

Спираючись на наукові дослідження та підрахунки експертів, компанії користуються так званими ціновими коридорами, які демонструють ефективну ціну на викиди парникових газів на наступні 20-30 років для утримання темпів потепління на планеті в межах 2 градусів Цельсія.

Вже сьогодні, за підрахунками CPD (Climate Disclosure Project) та We Mean Business, середня внутрішня ціна на викиди парникових газів в межах корпорацій енергетичного сектора коливається біля позначки $35, що значно більше за ринкову ціну за дозволи на викиди парникових газів (наприклад, на ринку ЄС ціна коливається в межах 5 євро за тонну викидів парникових газів).

В перспективі, за розрахунками найбільших компаній світу, мінімальна ціна по всьому світу повинна увійти в діапазон $24-39 за тонну СО2 у 2020 році та $30-100 - у 2050 році.

Більше того, навіть якщо США виходять з Паризької кліматичної угоди, діяльність міжнародних (і в першу чергу американських) компаній буде все одно сконцентрована на різних континентах, що не дає можливості уникнути загального тренду на встановлення ціни для викидів парникових газів.

Все це ставить під сумніву ключову тезу Трампа про невигідність екологічної угоди для США.

А відповідно, гучний конфлікт, що додатково погіршив відносини між США та ЄС, може не принести обіцяних переваг американському бізнесу.

Автори:

Олег Гичка,

Олександр Сущенко,

експерти Ради зовнішньої політики "Українська призма",

Center for BLENDED VALUE Studies