Від в'язня Гааги до прем'єр-міністра: новий уряд Косова готовий до примирення із Сербією

Вівторок, 12 вересня 2017, 09:00 — , для Європейської правди
Фото: focus.de

Косово нарешті спромоглося вирішити внутрішньополітичні проблеми, які три останні місяці, з дня дострокових виборів, були причиною стурбованості ЄС та джерелом додаткової нестабільності в регіоні.

За перші дні вересня парламент Косова сформував коаліційну більшість, обрав спікера, а пізно ввечері в суботу, 9 вересня, проголосував і за новий уряд. Уряд республіки нині очолює лідер Альянсу за майбутнє Косова (AAK) Рамуш Харадінай, за Кабінет міністрів якого 9 вересня проголосував 61 депутат парламенту зі 120.

Втім, кандидатура нового прем'єра – сама по собі чимала сенсація. 

Харадінай – колишній командир Армії визволення Косова. Серби звинувачують його у військових злочинах, але двічі, в 2008-му та 2012-му роках, його виправдав Гаазький трибунал.

Сербія має діючий ордер на арешт Харадіная, за яким його було затримано в 2015-му році у Словенії та на початку поточного року – у Франції. Але обидва рази Харадіная Сербії не видали.

Цією весною політик з тріумфом повернувся із Франції до Приштини – саме напередодні дострокових парламентських виборів. За підсумками голосування його блок, що складався, зокрема, з Демократичної партії Косова (PDK) та Альянсу за майбутнє Косова (ААК), обійняв перше місце та отримав право формувати уряд.

Потім були тримісячні перемовини про створення коаліції, які завершилися отриманням Харадінаєм мандату від президента на формування Кабінету міністрів та затвердженням парламентом уряду під його керівництвом.

Молодий Харадінай

Харадінай не вперше обіймає посаду очільника виконавчої влади Косова. Ще до проголошення незалежності республіки, в 2005 році, він 100 днів працював прем’єр-міністром, але потім склав повноваження та добровільно відправився на суд в Гаагу.

Саме цьому прем'єру доведеться розпочати втілення в життя планів, реалізацію яких давно і з нетерпіннями чекають від Приштини світова спільнота – головним чином, Брюссель – та сусіди – Белград та Подгориця.

Насамперед йдеться про налагодження відносин із Сербією, на необхідності чого постійно наголошує ЄС. Окрім того, на порядку денному – вирішення питання кордону із Чорногорією, боротьба із корупцією (економічні реформи) та запуск процесу притягнення до відповідальності воєнних злочинців (забезпечення верховенства права).

Цей перелік завдань для косовської влади, в принципі, не змінюється із часів проголошення незалежності в 2008 році. Але намагання Приштини зробити конкретні кроки в напрямку реалізації рекомендацій Євросоюзу щодо статусу сербського анклаву на півночі Косова або ратифікації договору про демаркацію кордону з Чорногорією неодмінно призводили до загострення політичного протистояння всередині республіки – аж до масових акцій протесту.

Чи стане реалізація цих планів реальнішою з новим урядом та новим прем'єром?

Партія війни та миру

На перший погляд, головною перешкодою для втілення рекомендацій ЄС щодо врегулювання післявоєнних відносин є саме керівництво нинішньої косовської влади, яке на сьогодні все без винятку (!) є вихідцями з Армії визволення Косова.

Посаду президента Косова обіймає Хашим Тачі, який під час війни був політичним керівником Армії визволення Косова. Він заявляє про існування у Сербії намірів анексувати північ Косова за кримським сценарієм, наполягає на необхідності створення в республіці власної армії…

Здається, він "яструб", налаштований вороже щодо сербів. Але ні, всі ці заяви треба сприймати лише як відповідь на провокаційні заяви або дії Белграда (однією з таких провокацій була відома історія із запуском потяга з сербської столиці на північ Косова, прикрашеного написами "Косово є Сербія" та з представниками сербських націоналістів в якості пасажирів).

Якщо дивитися на всю картинку загалом, то Тачі сьогодні є головним промоутером європейських ідей примирення. Він покладає квіти до меморіалу загиблих сербів, регулярно спілкується з очільником Сербії Александаром Вучичем, переконує головного дипломата ЄС Федеріку Могеріні у готовності виконати усі мирні плани Брюсселя…

Отже, незважаючи на свій військово-політичний бекграунд, Тачі виступає в ролі "голуба" – символічного лідера косовської "партії миру".

Спікером парламенту Косова є Кадрі Веселі, лідер Демократичної партії Косова (PDK), екс-керівник Контррозвідувальної служби Армії визволення Косова та колишній голова післявоєнної Розвідувальної служби Косова.

Попри свою біографію (а може, саме завдяки їй), Веселі не є прихильником радикальних методів. Свого часу – наприкінці 1990-х – він був активним учасником підписання мирних угод із Сербією. Тепер Веселі вже вдруге поспіль обирається на посаду парламентського очільника і, в якомусь сенсі, уособлює стабільність, чому завжди так радіє Брюссель.

Саме тому обрання прем'єр-міністром колишнього командира Армії визволення Косова аж ніяк не означає прихід до влади в республіці "партії війни".

Швидше навпаки – новий прем'єр готовий виступити в ролі провідника політики налагодження стосунків із Сербією.

Перед голосуванням за уряд Харадінай частину промови в парламенті проголосив сербською та вказав на необхідність пошуку порозуміння з Белградом.

"Немає альтернативи діалогу з Сербією", – наголосив він. Незважаючи на "трагічну історію, ми не можемо змінити той факт, що ми сусіди", зауважив новий косовський прем’єр. (Не складно здогадатися, що ці заяви кардинально відрізняються від того, що Харадінай зазвичай говорив про Сербію раніше).

До коаліційного уряду увійшли три міністри, делеговані партією "Сербський список" (Sprska Lista). Тепер місцевим самоврядуванням в косовському уряді опікується Іван Теодосієвич, сільським господарством та лісництвом – Ненад Рікало, а Далібор Єфтич є міністром у справах громад і повернення переміщених осіб та віце-прем’єром.

 

Цікава деталь – представники "Сербського списку" прибули на засідання парламенту в Приштині безпосередньо з Белграду. В столиці Сербії косовські серби консультувалися на самому високому рівні щодо своїх подальших кроків та, вочевидь, отримали "добро" на входження до влади Косова та голосування за уряд на чолі з Харадінаєм.

Підтримка депутатів-сербів була вирішальною, і тепер, як підкреслює Єфтич, "уряд Косова залежить від голосів "Сербського списку" (чим він і планує скористатися для просування інтересів сербів в Косові).

Як зазначив міністр, пріоритетом в його роботі стане формування "Асоціації сербських муніципалітетів" (мова про створення сербської автономії на півночі Косова, як і пропонує Брюссель) та повернення 20 тисяч переміщених осіб-сербів.

"Косово постане Боснією"

По суті, нинішня влада Косова вже приступила до виконання домашнього завдання №1 від Брюсселя – врегулювання стосунків з Белградом.

Але остаточний формат цього врегулювання наразі ще не визначено.

На сьогодні Республіка Косово визнана 111 країнами-членами Організації Об'єднаних Націй, але розглядається Сербією як Автономна область Косово і Метохія.

Влітку президент Сербії Александар Вучич ініціював загальнонаціональну дискусію щодо майбутнього Косова. Одна з найбільш обговорюваних пропозицій – міністра закордонних справ Івіци Дачича. Він сенсаційно запропонував відмовитися від концепції як сербського, так і албанського Косова, розмежувати "сербське" та "албанське" та прийти до компромісного рішення, за якого обидві сторони щось здобудуть, а щось втратять.

В регіоні пропозицію глави МЗС Сербії сприйняли як заклик до федералізації за дейтонсько-боснійським сценарієм.

План Белграда, як вважають місцеві оглядачі, полягає в утворенні з сербського анклаву на півночі Косова ще однієї "Республіки Сербської", яка тільки формально є частиною Боснії і Герцеговини, а де-факто веде незалежну від центрального уряду в Сараєві, радикально просербську та відверто проросійську політику.

На думку опозиційного косовського депутата, лідера руху "Самовизначення" Альбіна Курті, сербська влада прагне замінити слоган "Косово є Сербія" лозунгом "Косово постане Боснією". У відповідь Сербія нібито готова навіть визнати Косово – але лише у "боснійському" вигляді.

Пропозиції сербського міністра дещо "перегукуються" з "мирним планом" ЄС, що передбачає створення "Асоціації сербських муніципалітетів" на півночі Косова та надання цьому регіону, де переважно мешкають серби, "особливого статусу". Згідно з пропозиціями Брюсселя, де-юре сербська автономія має залишитися в складі Республіки Косово, але де-факто вона буде функціонувати в тісній співпраці з Белградом.

Конституційний суд Косова визнав декілька пунктів європейського плану такими, що порушують Основний закон республіки, але його втілення для Брюсселя продовжує залишатися в пріоритеті всієї зовнішньої політики ЄС на Західних Балканах.

США та Євросоюз прогнозовано привітали формування уряду в Косові. Брюссель закликав Приштину "негайно приступити до реалізації необхідних реформ щодо верховенства права і економічного розвитку, а також працювати для нормалізації відносин з Сербією". 

Окрім того, підкреслюється, що для візової лібералізації (надання Косову безвізу) необхідно, щоб сформований уряд досяг прогресу в ратифікації договору про кордон з Чорногорією.

Але в самому Косові не всі в захваті від нового уряду – просербська позиція влади вже викликала хвилю обурення.

Миротворці готуються до гіршого

На наступний день після голосування за уряд опозиційні депутати ініціювали проведення позачергового засідання парламенту для обговорення програми нового Кабінету міністрів.

Лідери опозиційних парламентських фракцій "Самовизначення" Альбін Курті та Демократичної ліги Косова (LDK) Авдулла Хоті в своїх виступах заявили про вплив Белграда на уряд Харадіная. Хоті попередив, що його політична сила розпочинає демократичну боротьбу за повалення уряду, і владі доведеться зіткнутися з опозицією, яку вони не бачили раніше.

Втім, навряд чи треба чекати революцій.

 

В Косові все ще триває миротворча операція НАТО, розпочата 12 червня 1999 року. Миротворчі сили KFOR, разом з місцевою поліцією, ще напередодні дострокових виборів в Косові готувалися до придушення масових заворушень та зачистки районів, "захоплених повстанцями".

Посил прозорий та зрозумілий – силового сценарію світова спільнота точно не допустить. І у випадку розгортання подій за радикальним сценарієм у гру неодмінно вступлять миротворці.

Втім, в наявності не тільки батіг, але і "пряник": після виконання рекомендацій ЄС, в першу чергу – досягнення сербсько-косовського порозуміння, на Приштину чекає безвіз, а на Белград – чіткі гарантії та конкретні терміни вступу країни до Євросоюзу.

 

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: