Влада Білорусі заявила про продовження військових навчань на кордоні з Україною та західними країнами. Таке рішення змушує згадати навчання у січні-лютому, які стали прикриттям для вторгнення в Україну.

Тим більше, що самопроголошений президент Александр Лукашенко встиг зробити низку тривожних заяв: про створення оперативного командування для військ на кордоні з Україною, про купівлю російських С-400 та "Іскандерів" і навіть про створення "народного ополчення".

Про те, що стоїть за такими заявами і за яких умов Білорусь надішле війська в Україну, ЄвроПравда поспілкувалася з білоруським військово-політичним оглядачем Ягором Лебядком.

Повністю нашу розмову можна послухати на YouTube-каналі ЄвроПравди, а нижче – найцікавіші цитати експерта.

Військові навчання біля кордонів України

Раніше на південному напрямку особливих навчань не було, проте тепер там створюється так зване Південне оперативне командування.

Тут варто зазначити, що це не нова ідея – їй не менше двох років, утім, з осені минулого року її реалізація активізувалася.

І природно, що тепер потрібні якісь тренування для того, щоб зрозуміти, чи достатньо ресурсів для створення нового напрямку.

Звичайно, зараз будь-які навчання можна сприймати як підготовку до війни – те, у що вилилися навчання в січні-лютому цього року.

Тому нинішні навчання також можна сприймати як підготовку до можливого наступу тих самих росіян через певний час з боку Білорусі.

Однак, виходячи з картини світу військово-політичного керівництва Білорусі, це може бути підготовкою оборони до можливого вторгнення України.

Я все більше доходжу висновку, що заяви білоруської влади про реальність загрози вторгнення України – це не просто пропаганда для бабусь, а що вони справді живуть у цій картині світу.

Спостерігаючи протягом усіх років, скільки при владі Лукашенко, видно, як відсіюється картина світу. І ти цю картину світу спочатку сприймаєш як те, чому потрібно підкорюватися, але потім сам починаєш у це вірити.

Участь армії Білорусі у війні проти України

Вкрай малоймовірно, що Білорусь зможе піти на масштабне вторгнення, як це робили росіяни – батальйонно-тактичними групами.

Це неможливо без залучення військовослужбовців строкової служби. А це і проблеми з професіоналізмом, і додаткова напруженість усередині країни.

Виходить, що з 4-7 тисяч бійців сил спеціальних операцій щонайменше 3 тисячі – строковики, яких випускати ніхто не буде.

Те саме і з механізованими підрозділами, де дуже багато строковиків. Якихось готових контрактних частин, повністю укомплектованих, у нас як таких особливо немає.

Все, що теоретично могла б спрямувати Білорусь – це сили спеціальних операцій, де є дві спеціально підготовлені офіцерські роти, можливо, щось ще можна виділити.

Цього достатньо для проведення якоїсь розвідки або диверсії – але не більше.

Або Білорусь може допомогти у проведенні поліцейської операції в захоплених російськими силами містах.

Звичайно, це може бути політичне рішення – згода на масштабне вторгнення, але з погляду військової доцільності це буде вбивством своїх сил та людей.

Білоруські частини у складі ЗСУ

Збройні формування громадян – це основна загроза для Лукашенка, під яку завжди заточувалися армія та внутрішні війська.

У беззбройних громадянах він загрози не бачить, бо їх можна швидко кийками побити чи постріляти, а ось озброєних людей він боїться.

Природно, що можливості переходу з українського боку таких формувань, неважливо, під чиїм керівництвом, у Лукашенка побоюються. Це якраз і підтверджують нинішні навчання.

Очікується, що це може бути захід серйозних формувань – тому на кордоні з Україною вибудовують інженерне обладнання місцевості, блокпости тощо.

Що розмістить Мінськ біля кордонів України

Сумнівно, що у Білорусі можна знайти стільки збройних сил, щоб створити третє командування, аналогічне західному чи північно-західному.

Складно очікувати, що для цього напряму буде виділено якусь нову техніку. Навіть якщо техніку частково знімуть із тривалого зберігання, максимум – зможуть створити якусь батальйонно-тактичну групу механізованих військ.

Щоб там створити якусь бригаду, потрібен додатковий призов строковиків, а з ними ми маємо проблему навіть після скасування пільг на призов.

Це радше будуть виділені сили із сил швидкого реагування. Наприклад, чергові сили, які у разі якихось загроз на південному напрямку будуть оперативно виділятися із сил спеціальних операцій західного та північно-західного командування.

Тому зараз і відпрацьовуються великі перекидання на великі відстані Збройних сил.

Це один із елементів відпрацювання можливості швидкого перекидання сил, які стаціонарно перебувають на західному та північно-західному напрямку та у Мінську, на південь.

Чи обіцяв Лукашенко брати участь у війні проти України

Складно сказати, коли конкретно було схвалено рішення про операцію проти України, але її підготовка почалася завчасно. Навряд чи Лукашенко про це не знав, тобто він брав участь у плануванні підготовки.

Швидше за все, враховуючи наш контингент військ, і наш досвід у Казахстані, і придушення протестів у 2020 році, на мою думку, на білорусах лежало, швидше, допоміжне завдання.

Умовно кажучи, росіяни захоплюють Чернігів, Київ, Суми чи ще щось, приходять білоруські сили спеціальних операцій, або СОБР, який був задіяний у Казахстані, і виконують функцію поліцейських: десь охоронні, десь робота з населенням.

Звичайно, коли перші атаки були відбиті, а колони Росгвардії були розбиті, то думка Білорусі про участь у війні різко змінилася. Для цього було достатньо двох-трьох днів.

Зараз ймовірність участі білоруських військ можлива лише за сценарію, коли Росія досягне успіху на північних напрямках.

Умовно кажучи, якщо РФ займе південь України, вибудує лінію оборони і зможе знову перекинути сили на північний напрямок, де зуміє досягти успіху – лише в такому випадку участь білоруської армії буде можливою.

Наразі такий сценарій виглядає дуже малоймовірним.

"Народне ополчення" Білорусі

Це одна з незрозумілих заяв білоруського керівництва – про створення такого ополчення, яке в рази збільшить кількість захисників.

Я, щиро кажучи, в це особливо поки що не вірю. У нас, як і у вас, є війська територіальної оборони. Незрозуміло, чи йшлося про них. Тоді це просто популістська заява – переназвати територіальну оборону ополченням.

Або це буде якась нова правова форма, яка незрозуміло кому буде підпорядкована. Однак говорити про це поки що жодних ознак, ні прямих, ні непрямих, немає.

"Закупівля" Мінськом С-400 та "Іскандерів"

Це ще одна заява білоруської влади, яка викликає скепсис.

Йдеться про нібито закупівлю Мінськом ракетної техніки, яку в січні-лютому РФ привезла до країни.

Цю техніку просто привезли та залишили – зараз вона не має жодного озвученого правового статусу.

Проте заяви про продаж цієї техніки викликають сумніви.

Річ у тім, що для Путіна вигідніше серйозне озброєння тримати у Білорусі під своїм контролем. Навіщо у критичній ситуації (а зараз Путін перебуває у критичній ситуації) віддавати серйозне озброєння Лукашенку, який може спробувати використати його у своїх цілях у непотрібний момент?

Простіше залишити собі контроль за такою зброєю, як Путін робив 2020, 2021 і 2022 року, коли він просто розміщував свої війська, ті ж самі "Іскандери", ті ж С-400, на території Білорусі.

Тож який сенс продавати Білорусі? Тим більше, що це не продаж, а просто передача, бо незрозуміло, коли Білорусь зможе заплатити за цю зброю, і чи зможе взагалі.

Але головне – такий крок стане свідченням безумовної довіри до Лукашенка з боку Путіна, передумов для чого поки не видно.

Спілкувався Юрій Панченко,

відео Володимира Олійника,

"Європейська правда"