Чи пішов режим Лукашенка на визнання незалежності анексованої у Грузії Абхазії?

28 вересня сталася подія, яка ставить дуже багато запитань.

Несподівано, відразу після візиту до Сочі на зустріч із Владіміром Путіним, самопроголошений президент Білорусі Александр Лукашенко здійснив бліцвізит до Абхазії.

На окупованій грузинській території Лукашенко провів близько 5 годин – але ця поїздка залишила купу запитань.

Чи можна цей візит тлумачити як де-факто визнання незалежності Абхазії офіційним Мінськом? Адже це той крок, до якого Лукашенка схиляли у Кремлі ще з 2008 року – відразу після того, як РФ заявила про визнання Абхазії та Південної Осетії "незалежними державами". Проте досі він успішно утримувався від цього.

Очевидно, що цей візит не є особистою ініціативою Лукашенка, а робився за вказівкою Путіна. Проте який меседж від нього Лукашенко привіз у Сухумі?

І як це співвідноситься з нинішнім рівнем відносин РФ та Грузії? Особливо зважаючи на те, що офіційне Тбілісі зараз намагається не псувати відносини з Москвою, а там, у відповідь, публічно заявляють, що не вважають Грузію ворожою державою.

Візит із неясним статусом

"Історичні місця північно-східного узбережжя Чорного моря відвідав 28 вересня президент Білорусі Александр Лукашенко", – саме так візит самопроголошеного президента описує його офіційний сайт.

Показово, що Лукашенко залишив собі шляхи для відступу: офіційне повідомлення про цей візит оформлено так, що не містить жодних натяків на визнання. Ніби йдеться не про візит у самопроголошену державу, а просто про туристичну поїздку.

А далі повідомляється: під час цієї туристичної поїздки у Лукашенка "відбулася зустріч на абхазькій землі" з Асланом Бжанія. Також показово, що лідера самопроголошеної республіки також згадують без відповідних регалій, ніби йдеться про приватну зустріч.

Щоправда, прихильники думки, що йдеться про визнання чи принаймні про його початок, також можуть знайти цитати на підтвердження своєї думки. Наприклад, таку: "Глава білоруської держави обговорив економічні проєкти, перспективні питання співпраці Білорусі та Абхазії".

Або цитату Лукашенка про те, що "Абхазія існує, її з карти не стерти, жодні санкції не зможуть цього зробити".

Це не перший випадок, коли у Мінську роблять кроки, які можуть тлумачитись як визнання анексованої території, проте не повної мірою.

Для порівняння, ще наприкінці минулого року білоруський диктатор назвав Крим "де-факто російським". Але досі утримується від візиту туди, оскільки позиція офіційного Києва полягає в тому, що цей крок змусить розірвати відносини з Білоруссю.

Так само неоднозначною була позиція білоруської влади щодо недавніх псевдореферендумів у чотирьох українських областях – глава білоруського МЗС Владімір Макей лише заявив, що відповідне рішення буде прийняте, "виходячи з національних інтересів".

В усіх цих випадках чітко помітне бажання Лукашенка так виконати зобов’язання перед Путіним, щоб не порвати остаточно відносини і з протилежною стороною – Україною чи Грузією.

Тож не дивно, що в Тбілісі відреагували на цей візит досить стримано – до МЗС викликали білоруського посла, проте в провину Лукашенку було поставлено лише незаконний перетин грузинського кордону.

Третім будеш?

Немає сумнівів, що візит до Сухумі не був особистою ініціативою Лукашенка.

Виглядає так, що його було здійснено лише тому, що самопроголошений президент Білорусі отримав таку пропозицію від Путіна, від якої просто не міг відмовитися.

Та який меседж Лукашенко привіз до Сухумі?

Варто нагадати, що ще навесні, коли в РФ тільки оголосили про проведення незабаром нових референдумів на окупованій українській території, обговорювалося, що подібний крок може відбутися і на окупованих грузинських територіях: Абхазії та Південній Осетії.

Влада самопроголошеної Південної Осетії навіть самостійно оголосила про проведення такого референдуму. Втім, не отримавши відповідних сигналів із Москви, незабаром це питання відклали у далеку шухляду.

Показово, що в Абхазії ідея приєднання до РФ не викликала ентузіазму. Єдиний варіант інтеграції, який там готові розглядати – це приєднання третім членом до Союзної держави РФ та Білорусі. І навіть ця ідея не має однозначної підтримки в Абхазії.

Можна припустити, що у Кремлі воліють вирішити питання окупованих грузинських територій лише комплексно. А для цього потрібна формальна згода Білорусі на таке розширення.

Тож не виключено, що, обговоривши ці питання з Путіним (і виторгувавши для себе преференції в обмін на згоду), Лукашенко поїхав обговорювати це й із владою самопроголошеної Абхазії.

Цей сценарій, втім, має одну вагому ваду: в умовах війни проти України та конфлікту із Заходом РФ явно невигідно псувати відносини з країнами, які дотримуються нейтралітету. А саме таку позицію зараз займає Грузія.

Виклик для Грузії

Українська влада неодноразово дорікала офіційному Тбілісі за небажання вводити санкції проти РФ. Зрештою, це призвело до відкликання з Грузії посла України.

Попри це, грузинська влада досі ухиляється від введення санкцій, пояснюючи це тим, що такий крок принесе більше шкоди грузинській економіці, аніж російській. Навіть більше, низка провладних грузинських депутатів зараз активно критикують США та ЄС, звинувачуючи їх у прагненні змусити Тбілісі відкрити "другий фронт" проти РФ.

Звичайно, що Росія таку політику Тбілісі подавала як конструктивну, яку протиставляють "русофобії" більшості європейських країн.

Такою відлигою у відносинах часто пояснювали відмову від проведення референдуму про приєднання до РФ окупованої Південної Осетії.

Тож візит Лукашенка до Абхазії може свідчити про завершення цієї відлиги.

"Добрих відносин з РФ бути просто не може. Те, що у Росії сприймають як добрі відносини, нормальною мовою називається повне підкорення та втрата суверенітету", – зазначає грузинський політолог та старший науковий співробітник-нерезидент Європейського центру міжнародної політичної економії (ECIPE) Тенгіз Пхаладзе.

На його думку, на такі кроки Путіна можуть штовхнути проблеми у війні з Україною.

"Путін програє війну, і це впливає на його рейтинги. При цьому анонсоване оголошення про приєднання до РФ чотирьох українських областей вже напевно не призведе до зростання його рейтингу, як це було з Кримом. Можливо, у Кремлі вважають, що безкровне приєднання Абхазії матиме більш позитивний ефект всередині РФ", – припускає він.

Ще однією причиною, на думку політолога, можуть стати загрози Чорноморському флоту в Криму, що потребує його переведення. "І тут Абхазія фактично стає безальтернативною", – додає Тенгіз Пхаладзе.

Іншу оцінку дій РФ озвучив експерт Georgian Strategic Analysis Center Гела Васадзе. Він припускає, що пропозиція Кремля може стосуватися створення Союзної держави з Грузії та Абхазії – за аналогією з РФ та Білоруссю.

"Звичайно, ця пропозиція абсолютно неприйнятна навіть для нинішньої грузинської влади. За таким сценарієм Грузія не повертає Абхазію, а сама потрапляє під контроль РФ. Однак, щонайменше, такий крок дасть можливість розгромленим проросійським рухам знову активізуватися і розколювати суспільство заявами, що РФ хоче повернути нам Абхазію, а влада відмовляється", – пояснює він.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"