В очікуванні Путіна: як бажання Заходу захистити меншини створило сіру зону на Балканах
Готовність європейських країн переглянути усталений статус-кво на Балканах та прийняти частково визнану країну Косово до Ради Європи вже спричинило нове загострення у регіоні.
Як стверджують у Приштині, Сербія знову почала дискримінувати громадян Косова, що перетинають сербський кордон.
А одночасно на півночі Косова, населеній етнічними сербами, було фактично зірвано референдум про дострокові місцеві вибори. Скасування результатів попередніх виборів довгий час добивалася Сербія, натомість коли Захід змусив Косово піти на ці поступки, косовські серби раптом вирішили піти на ескалацію.
Що ж відбувається у цьому регіоні?
Чому косовари та серби не можуть дійти компромісу, навіть за всіх зусиль західних посередників?
І чи можливо, що Сербія вирішить піти на загострення, зокрема спробувавши перевести конфлікт у гарячу фазу (спойлер: вже спробувала)?
Щоб знайти відповідь на ці питання, "ЄвроПравда" вирушила до Косова.
Про спробу сербської влади організувати гібридну атаку "зелених чоловічків" на Косово піде мова у цьому відео, записаному на місці подій. А у статті спробуємо знайти відповідь, чому підходи Заходу призвели лише до поглиблення кризи у регіоні.
Гібридна спроба Вучича
"Ми вимушені бути готовими до найгіршого сценарію. – відповідає перший віцепрем'єр уряду Косова Беснік Біслімі на запитання ЄвроПравди щодо можливості поновлення воєнних дій. – Існує декілька факторів, які вказують на те, що це можливо. Одним із них є розгортання військ навколо кордону з Косово. Сербія має близько 48 баз на кордоні з Косово, які називаються "передовими оперативними базами", загалом там знаходяться близько 6000 солдатів. У той же час Сербія є сильним проросійським сателітом на Західних Балканах,а справжній інтерес Росії полягає у створенні нового конфлікт біля кордонів ЄС.
(цитата уточнена після публікації)
Він згадує події, що відбулися у вересні минулого року у Банській на півночі Косова. Усе почалося із сутички з поліцією , внаслідок якої одного правоохоронця застрелили; сутичка переросла у контртерористичну операцію.
Нападники – а їх було декілька десятків – сховалися у монастирі неподалік. Поліція Косова була вимушена відмовитися від штурму через високі ризики жертв серед цивільних – у монастирі, окрім насельників, перебувало чимало паломників.
"Ця ситуація показала, що для нас важливі життя всіх наших громадян, незалежно від національності. Штурм монастиря міг призвести до численних жертв серед цивільних – тому від нього довелося відмовитися", – розповідає міністр оборони Косова Еюп Мачедончі.
Попри те, що більшості нападників вдалося втекти до Сербії, спроба розхитати ситуацію відверто провалилася.
Але головне, що за цією спробою стояв другий номер "Сербського списку" – партії, що представляє сербську громаду Косова, Мілан Радойчич. Зазначимо, що "Сербський список" має репутацію представника інтересів у Косові партії президента Сербії Александара Вучича.
Еюп Мачедончі перераховує ключові ознаки, на підставі яких можна стверджувати, що за цим нападом стояла Сербія.
"Вони малу зброю, яка є на озброєнні сербської армії, більш того – ці люди проходили спеціальне навчання, живучи у казармах армії Сербії. Виглядає так, що ми мали справу зі спробою гібридного нападу з метою захоплення півночі Косова – щось подібне до того, що Росія робила 2014 року в Криму та на Донбасі", – розповідає міністр.
Але головне, підкреслює віцепрем’єр Косова Беснік Біслімі, що Захід погоджується з доказами того, що йдеться саме про гібридну атаку, яка сягає корінням до вищого керівництва Сербії.
І це стало одним із ключових аргументів для зміни позиції ЄС. Зокрема, щодо прийняття Косова до Ради Європи – як очікується, вже у травні ця країна стане повноправним членом організації.
У полоні пропаганди
Зазвичай, коли говорять про північ Косова, то згадують Косовську Мітровіцу – місце, яке стало символом протистояння між сербами та албанцями. Саме там, зокрема, знаходиться знаменитий мурал з підтримкою анексії Криму.
Втім, поїздка до Банської показала – вглиб регіону кількість проросійської символіки лише зростає. Це і численні "зетки", і заклики до РФ врятувати сербів від "албанської окупації".
І це не дивно. Місцеві серби, що живуть в інформаційній бульбашці, сприймають нинішню війну не як війну проти України, а як довгоочікуване повстання проти гегемонії Заходу. Повстання, що, як очікують косовські серби, може посунути й кордони Сербії, повернувши їх додому.
"Сербська пропаганда дуже тісно переплетена з російською. Зокрема, робляться паралелі між Косовом та Україною – мовляв, косовських сербів знищують так само, як знищують Донбас, а тому їх потрібно рятувати", – розповідає косовська журналістка Єта Джарра, яка спеціалізується на протидії російській дезінформації у регіоні.
І ця пропаганда є надзвичайно ефективною! Зокрема, завдяки їй на півночі Косова вже майже два роки немає повноцінної місцевої влади.
У 2022 році, під час чергових протестів проти рішень центральної влади, у відставку подали всі місцеві депутати півночі Косова. Центральна влада оголосила нові вибори, проте Белград закликав сербів ігнорувати їх – і це йому вдалося.
Безпрецедентно низька явка, лише за поодиноких випадків голосування етнічних сербів, дала підстави говорити про нелегітимність нової місцевої влади – навіть попри те, що їх було обрано відповідно до букви закону.
Зрештою, під тиском Заходу Приштина погодилася на дострокові вибори. Точніше, на проведення референдуму, на якому мешканці півночі Косова мали висловити свою думку щодо необхідності нових виборів.
Втім, цей референдум провалився – під тиском Белграда місцеві серби знову не пішли на дільниці.
Ця історія показує: попри риторику, сербська влада не зацікавлена у врегулюванні ситуації.
Їй радше потрібен перманентний конфлікт, який дає можливість кричати на весь світ про порушення прав меншин у Косові та про недемократичність косовської влади.
І досі це їй чудово вдавалося!
Тиск через "соціалку"
Втім, у розпорядженні влади Сербії – не лише пропаганда.
Це дуже помітно в ситуації з поліцією північного Косова. У 2022 році разом із місцевими депутатами у відставку подали й поліцейські.
Зараз поліцією на півночі Косова керує підполковник Ветон Ельшані. Точніше, він обіймає посаду заступника голови поліції, адже за домовленостями керувати поліцією півночі Косова має етнічний серб. Однак такого поки не знайшлося, тож реальне керівництво тимчасово здійснює етнічний албанець.
Набагато складніше виконати іншу домовленість – етнічний склад поліції має відповідати етнічному складу населення тих муніципалітетів, де вони працюють. Це означає, що серби мають складати близько 90% складу поліції. Проте наразі з трьох з половиною сотень поліцейських сербів лише близько сорока.
Підполковник Ельшані уточнює: ще близько 30 поліцейських є представниками інших нацменшин, вони не серби, але й не албанці. Але показовим є те, що серед поліцейських сербів місцевих жителів не так і багато – більшість із них походять із сербських громад з інших регіонів Косова.
Річ у тім, що на відміну від півночі, в цих громадах немає ілюзій про можливе повернення до складу Сербії, що стимулює їх до інтеграції у косовське суспільство.
Чому місцеве населення не хоче йти до поліції?
Ветон Ельшані пов’язує це із тиском – проте не суспільства, а сербських інституцій.
"Так сталося, що на півночі Косова Сербія фінансує роботу двох соціальних сфер: освіти та охорони здоров’я. І ми знаємо про випадки, коли серби-поліцейські або члени їхніх родин, звертаючись до цих закладів, отримували дискримінаційне ставлення саме через те, що вони працюють у косовській поліції", – розповідає він.
Контроль над соціальною сферою, разом із пропагандою – це ті інструменти, за допомогою яких Белград може змусити косовських сербів виконувати всі його вказівки. Спочатку ігнорувати вибори, потім – вимагати перевиборів, а зрештою – ігнорувати й їх.
Права нацменшин чи безпека держави?
Ключовою вимогою (принаймні – офіційною) Белграда є згода влади Косова на створення Асоціації сербських муніципалітетів. І в цьому сербську владу підтримують на Заході, обіцяючи, що ця асоціація не стане базою для сепаратизму, а діятиме виключно в конституційному полі Косова.
У косовському уряді з такою логікою не погоджуються.
"Якби ми мали добрі відносини із Сербією, то створення такої асоціації не було би для нас проблемою. Але ми бачимо, що сербська меншина часто не використовує ті права, які вона зараз має", – визнає віцепрем'єр Беснік Біслімі.
Але тоді виникає питання: чи можливе співіснування в одній державі косовських албанців та сербів?
Чи, може, рацію мав Дональд Трамп, який під час свого президентства пропонував мирний план, ключовою частиною якого мав стати обмін територіями – заселена сербами північ Косова в обмін на декілька сербських муніципалітетів, більшість в яких складають албанці.
Не виключено, що Трамп повернеться до Білого дому та знову висуне цю пропозицію.
Втім, у Приштині таку пропозицію називають неприйнятною. "Цей план не вирішує проблеми, а створює нові, причому для всього регіону. Прецедент зміни кордону на Балканах може бути дуже небезпечним та дати старт новій війні", – зазначає друга віцепрем’єрка та міністерка закордонних справ уряду Косова Доніка Гервалла-Шварц.
Альтернативою, за її словами, є "вкрай непроста робота з інтеграції".
"Ми не маємо проблем із нашими громадянами сербського походження. Ми – демократична країна і готові поважати їхні права. Натомість ми маємо проблеми з владою Сербії та з її президентом Александаром Вучичем, для якого ситуація навколо косовських сербів – інструмент збереження своєї влади", – зазначає голова косовського МЗС.
Втім, навіть після ситуації в Банській позиція Заходу залишається незмінною – там все ще сподіваються на те, що нові права для сербської меншини зможуть зняти напруження у Косові.
А це означає, що влада Косова недарма готується до нової гібридної атаки – навіть попри провал у Банській та поразку у блокуванні вступу Косова до Ради Європи, президент Вучич зберігає потужні інструменти для атак на Косово.
Зрештою, як зазначають усі без винятку співрозмовники "ЄвроПравди" у Косові, Вучич на початку політичної кар’єри був міністром інформації в уряді Слободана Мілошевича, а відповідно, є дуже вправним в організації ІПСО.
Але головне, нові гібридні атаки є можливими через те, що у ЄС та США досі не можуть побачити межу між правами національних меншин та правом держав на захист національних інтересів.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди", з Косова