Економічний шлях Польщі: уроки для кризової України

Економічна інтеграція з Європою – це шлях, яким приречений пройти український бізнес. Виграє той, хто зробить цей крок першим.

Україна може бути голодною, роздягненою й донедавна майже нездатною до організованого захисту – однак у цій занедбаності криється величезний потенціал розвитку.

Україна перебуває у фазі змін, які визначатимуть її майбутнє на довгі роки. Банально, але криза створює не лише загрози, але й шанси для бізнесу.

У вас є приклад. Польща, найбільший західний сусід України, пройшла дуже схожий шлях.

Коли розпалися СРСР та Рада економічної взаємодопомоги, ми на роки втратили східні ринки. Економічна ситуація була вкрай драматичною.

Однак наш бізнес тоді не мав вибору – він змушений був пройти через реструктуризацію й розпочати пошук партнерів на Заході.

Свою угоду про асоціацію ми підписали в 1991 році.

Адаптація національного законодавства до європейського розпочалась у 1995 році. Фонди, які регулювали процес вступу до ЄС, розпочали роботу в 2000-му. У 2004 році ми стали повноправним членом ЄС.

Великий європейський ринок та фонди, найбільшим бенефіціаром яких ми стали, змінили нашу країну, закони, інфраструктуру, економіку та бізнес.

Сьогодні ВВП Польщі в 3-4 рази більший від українського, хоча в 1991-му ми перебували приблизно на одному рівні.

У 1991 році ВВП Польщі складав 83,9 мільярдів доларів, у 2013 – 525,9 мільярдів доларів. ВВП України за аналогічний період зріс із 77,5 мільярдів доларів до 177,4 мільярдів доларів.

Змінилась також структура нашої економіки – збанкрутували або змушені були пройти через реструктуризацію гігантські державні підприємства.

Нині більше 70% нашого ВВП генерує малий та середній бізнес.

Польща й Німеччина сьогодні – найбільші економічні партнери.

Наш товарообмін у 2013 році склав понад 91 мільярд доларів. Це не лише німецькі автомобільні заводи в Польщі та польські автобуси в Німеччині, але й десятки тисяч зв'язків у секторі малого та середнього підприємництва (МСП) по обидва боки кордону. Кордону, якого практично не існує з 2007 року, коли ми приєднались до Шенгенської зони.

Водночас товарообмін з Україною досягає лише 6,6 мільярдів доларів за 2013 рік та 5,7 мільярдів доларів за 2014 рік.

Україна знаходиться на початку точно такого шляху. Немає жодних причин, які могли б перешкодити Польщі й Україні стати такими ж близькими партнерами, як Польща та Німеччина.

Сьогодні Україні потрібна підтримка.

Проте вона не може бути зведена лише до субсидування бюджету корумпованої та дисфункційної країни з дедалі більш розчарованими громадянами.

Україна й українці потребують коштів – однак вони повинні навчитись заробляти їх у нових геополітичних умовах.

Підприємства України мають створювати споживчу вартість для західних партнерів, а також стати надійними партнерами для західних інвесторів.

Українська економіка та бізнес мають величезний потенціал, котрий необхідно вивільнити й використовувати для роботи згідно з європейськими нормами і стандартами.

У нинішній ситуації часу на роздуми майже немає.

На жаль, поки на сході країни триває війна, а корупція є однією з найвищих у Європі, Україна не може сподіватись на значне надходження іноземного капіталу, хоча й потрібно намагатись інтенсивно залучати його. Великі інвестиції просто занадто ризиковані.

Це означає, що вже сьогодні рушійною силою зануреної в кризу економіки має стати експорт.

Враховуючи фактичне закриття російського ринку та складнощі в економічній співпраці із країнами Митного союзу, а також падіння курсу гривні, що призвело до зниження купівельної спроможності громадян, перед великою кількістю підприємств постає необхідність переорієнтації на Захід.

Альтернативою є банкрутство й втрата тисяч робочих місць.

Громадські настрої радикалізуються, а зростаюче розчарування, викликане не лише складною ситуацією, але й відсутністю перспектив її покращення, може призвести до непередбачуваних наслідків.

У короткостроковій та середньостроковій перспективі українські компанії можуть конкурувати за рахунок відносно низьких витрат на робочу силу, але в довшій перспективі необхідно зосередитись на областях, що можуть принести довгострокову конкурентну перевагу.

Однак слідом за вигідною ціною українських товарів та послуг має прийти якість, підтверджена виконанням окремих норм і отриманням європейських і міжнародних сертифікатів. Якість, про яку пам'ятають набагато довше, ніж про ціну.

Силою України може стати людський капітал.

Амбіції, креативність, цілеспрямованість, уміння швидко адаптуватися, яке склалось завдяки дорослішанню у вкрай нестабільному середовищі, і жага знань, що характеризує, зокрема, молоде покоління українців, можуть стати істотним активом.

Це ті якості, котрі стають усе більш дефіцитними в декадентськи налаштованих, ситих і часто навіть деморалізованих добробутом країнах Західної Європи.

Однак для повного використання цього потенціалу необхідна організаційна підтримка, впровадження поліпшених практик у сферу управління, а також реформування та розвиток системи освіти. Обмеження тіньової економіки й розвиток підприємництва стане можливим за умови проведення широкого дерегулювання. Польща може запропонувати підтримку в кожній із цих сфер.

Проте системні реформи й темп впровадження змін залежать від політичної волі. Саме тому таким важливим є громадський та міжнародний тиск на урядовців.

Країна повинна змінюватись як згори, так і знизу.

Величезний потенціал для розвитку має туристична сфера й, звісно, аграрний сектор.

Історично розвинений український оборонний сектор може успішно співпрацювати з польськими компаніями, котрі готуються до участі в найбільших проектах із модернізації наших збройних сил.

Найбільші тендери із закупівлі зброї в ЄС – це наразі замовлення польського міністерства національної оборони. У перспективі це очікує й на Україну, а нинішній конфлікт буде змушувати модернізувати й замінювати обладнання у великих масштабах.

Взаємний трансфер технологій та спільні проекти можуть стати взаємовигідними, збільшуючи нашу, польську, та українську конкурентоздатність на міжнародному ринку.

Окремим питанням є інвестиції в інфраструктуру. Сьогодні це здається далеким і невизначеним майбутнім, однак подальший їх розвиток є цілком зрозумілим, особливо після закінчення війни.

Сильна Україна для нас – це не лише інвестиції в безпеку Польщі, але й у наш національний польський бізнес.

Україна не стане сильною доти, доки її утримуватимуть дотації та кредити з-за кордону.

Україна буде сильною, стабільною й безпечною тоді, коли український бізнес інтегрується з Європою, завдяки чому країна врівноважить свій бюджет і почне швидке економічне зростання.

Польща може й повинна стати провідником та підтримкою на цьому шляху, адже польським компаніям також потрібні нові зростаючі ринки збуту. Також й інші європейські країни, "поставивши" на Україну, у перспективі зможуть компенсувати збитки, що виникають внаслідок труднощів у торгівлі з Росією.

Споживчі "апетити" українців у поєднанні з розміром внутрішнього ринку – це виклик, який ми не можемо втратити. Тому ми потрібні одне одному.

Пам'ятаючи про нинішні пріоритети – сьогодні для українського бізнесу найважливішим є розвиток експорту на ринок ЄС.

Україна – це Європа.

Автор:

Бартош Крамек,

голова ради фундації "Відкритий діалог"