Двигуни та гальма реформ: як Україні не повторити шлях Молдови

Нещодавно мала нагоду відвідати Молдову – була у відрядженні на переговорах про європейське фінансування українських і молдовських проектів.

А після роботи – прогулялася із подругою центром вечірнього Кишинева...

Враження такі: розбиті вулиці, протести під парламентом через вкрадений з країни мільярд, драматичний відтік мізків за кордон. Один олігарх нині у в’язниці, другий – усім керує.

Я тут вперше, тому не можу порівнювати, але кажуть, що до початку реформ у Молдові було ще гірше.

Та який урок я беру для України з досвіду Молдови?

Усім нам – тим, хто бореться за реформи і нову Україну, – треба чітко розуміти, що стара система і конкретні її представники є ворогами змін.

Якщо реформатори у владі і громадянське суспільство не дотиснуть зміни до незворотної точки, ми підійдемо (якщо вже не підійшли) до етапу, коли момент може бути втрачений.

В цьому разі країна зависне у бідності й корупції, без чітких часових рамок трансформації.

Як і Україна, Молдова здавна є олігархічною країною, де кругообіг політика-гроші-вибори є природнім і безперервним, як кругообіг речовин у природі.

Але після революції 2009 року тут відбувся поштовх.

В 2010-2011 роках до владних структур прийшли "технократи" із західною освітою і професійними стандартами, щоби робити справжні реформи. Але система фактично перехитрила цих молодих людей.

Як наслідок, більшість із них сьогодні або за кордоном, або поза урядом.

Молдова і далі отримує кредити і гранти на e-governance, і технічно у них нібито є успіх. Але при цьому не приймаються закони, які забезпечують відкриття даних і прозорість, бо це невигідно системі.

Нібито відбувається децентралізація у питаннях фінансів, але при цьому блокується територіально-адміністративна реформа, бо це невигідно для виборів.

Антикорупційний центр нібито працює, але не має (як, наприклад, у Румунії) повноважень без зайвої бюрократії прослуховувати підозрюваних у корупції, тобто так званого "спеціального мандату".

Більше того, тут донедавна існувала вимога попереджувати підозрюваного, що його мають намір прослуховувати!

Та найцікавіше мені було дослідити свою професійну сферу – використання міжнародної технічної допомоги.

Ту реформу, яку я зараз намагаюсь імплементувати в Україні, Молдова зробила ще 5 років тому. Тут вже є централізована координація усієї офіційної допомоги в одному центрі (державній канцелярії), інтернет-портал, система моніторингу і прозорість проектів.

Усю цю систему створювали та просували конкретні люди, які зараз майже усі відійшли від влади.

Відійшли через розчарування, через відчуття відсутності політичної волі до змін, низькі зарплати. Але за їхньої участі реформа була розпочата і частково реалізована.

І хоча нині усе це почало занепадати, вони залишили колосальний слід, ефект від якого досі тримається.

Наприклад, якщо Україна ані копійки не отримала американських грантів на інфраструктуру (через невідповідність критеріям. - ЄП) і розраховує виключно на кредити, то Молдові ще у 2010 році "Міленіум Челендж Корпорейшен" виділила $200 млн безповоротної допомоги на нові дороги.

На відміну від України, Молдова дотримується стандартів прозорості міжнародної допомоги і є членом IATI  - Міжнародної ініціативи з прозорості допомоги, до якої долучені майже усі донори комітету допомоги розвитку Організації економічного співробітництва і розвитку в Європі, що є дуже позитивним для міжнародної репутації. 

Молдова обігнала нас і у співпраці з ЄС по лінії фінансування Європейським інструментом сусідства, і виконання вимог захисту фінансових інтересів ЄС згідно з Угодою про асоціацію.

У 2016 році Молдова ухвалила закон, який прирівняв грантові кошти Євросоюзу до бюджетних коштів і ввела кримінальну відповідальність за їх нецільове використання.

Молдовське антикорупційне бюро підписало меморандум із Європейським офісом боротьби з шахрайством про співпрацю у сфері розслідування зловживань у проектах фінансованих ЄС. Тобто не можна сказати, що робота була марна.

Поштовх, створений ще кілька років тому, вивів Молдову на інший рівень у сфері міжнародної співпраці.

З усього цього я роблю такий висновок.

Навіть якщо верхівка країни корумпована і нереформаторська, то, впускаючи реформаторів на нижчий рівень, система здатна точково змінюватися.

Проте без політичної волі ці зміни будуть частковими і замалими для того, щоб говорити про трансформаційний ефект для всієї країни.

Автор: Олена Трегуб,

директор департаменту міжнародних програм
в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора