Люблінська декорація: чого не вистачає у заяві глав МЗС України, Польщі та Литви

Вівторок, 28 липня 2020, 16:04 — , заступник міністра закордонних справ України (2014 рік)
Фото прес-служби МЗС України

Міністри закордонних справ України, Литви та Польщі проголосили у Любліні декларацію про розвиток тристороннього формату співпраці.

Що мені бракує у декларації міністрів?

На жаль, там немає жодного прямого слова про готовність до спільних дій задля нашого членства в ЄС чи для оновлення та розвитку Угоди про асоціацію.

Так, там є теза про підтримку нашого європейського вибору.

Але така загальна фраза – це замало для всіх трьох сторін.

У документі натомість аж кілька разів згадується Східне партнерство.

Горизонт амбіцій Східного партнерства не задовольняє Україну. Тому в такому тісному партнерському форматі, який давно об’єднує Київ, Варшаву та Вільнюс, слід ставити більші та чіткіші цілі і прямо про них казати.

Тим паче, що ніхто не може обмежити учасників формату визначати масштабні завдання.

Такий документ створював добру нагоду, щоб зробити конкретніший наголос на темі мирного врегулювання.

Ми хочемо більшого залучення Варшави і Вільнюса до вирішення безпекових та гуманітарних проблем у контексті російської агресії? Ми хочемо більшого міжнародного тиску на Росію? Ми хочемо лідерської ролі Польщі та Литви у справі звільнення Криму?

То чому було не згадати про це прямо і предметно?

На жаль, ніби між іншим, у декларації згадуються нинішні масштабні економічна та пандемічна кризи, які стосуються всіх трьох країн.

Наш міністр закордонних справ мав би скористатися нагодою і запропонувати зробити спільний акцент на тому, що наші партнери допомагатимуть Україні залучати ресурси ЄС на подолання нинішніх загроз.

Це була б правильна форма регіональної солідарності. Слава Богу, що така підтримка існує і без декларацій.

У декларації міністри вітають "співпрацю України з Ініціативою трьох морів". На сьогодні такої співпраці, на жаль, фактично немає.

Це, на мій погляд, наш великий недогляд і недолік. Натомість є природна потреба, щоб Україна приєдналася до цього регіонального формату.

Саме про це треба було прямо згадати в декларації. Як і про необхідність тісної координації Києва з Бухарестською дев’яткою держав регіону – членів НАТО.

Такі конкретні речі наповнили б цю правильну ініціативу необхідним змістом.

"Люблінський трикутник" робить символічну відсилку до Люблінської унії 1569 року. Нинішній офіційний Київ має вдумливо підходити до історичних символів. Берімо приклад з наших сусідів.

Дружні відносини з Варшавою і Вільнюсом для нас безцінні.

Наші відносини треба постійно наповнювати конкретними і практичними справами.

Це насамперед залежить від ініціативної та грамотної позиції Києва.

Текст розмішено на facebook-сторінці автора та републікується з його дозволу

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: