Питання відмови від вступу до НАТО стало топ-темою останніх днів. І, на жаль, Україна може відмовитися від євроатлантичного спрямування. Є шлях для цього (у рамках угоди з РФ), є готовність частини еліт. 

Але на заваді може стати суспільне розуміння того, наскільки серйозні наслідки це потягне для України, пишуть редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко та головна редакторка UA: Ukraine Analytica Ганна Шелест у статті Альтернатива НАТО: чим загрожує відмова України від Альянсу за домовленістю з Кремлем.

Збройні сили України вже чотири тижні поспіль доводять світові, що українці точно не планують здаватися і йдуть до перемоги у цій війні. 

Що буде перемогою? Остаточна військова капітуляція нацистської Росії можлива у разі повалення її керівництва – Путіна, уряду. Проте, ніхто не має впевненості, що росіяни зможуть зробити переворот самі.

Що ж стосується військової перемоги, то тут ще складніше. В реальних прогнозах те, що українські військові захоплять і тимчасово окупують Росію ніхто навіть не розглядає.

А якщо не буде повної перемоги та капітуляції РФ – то це означає, що війну завершить лише мирна угода між Україною, РФ та, можливо, також державами-гарантами. Тому, сам факт переговорів не є зрадою. Головне питання – зміст цих домовленостей.

Уявімо, що у ході переговорів вдалося домовитися про те, що РФ обіцяє Україні певні дії в обмін на виконання вимоги Кремля про "нейтралітет", із гарантією відмови України від наміру вступити до НАТО.

Але чи може керівництво України дати такі гарантії, враховуючи, що прагнення країни вступити до НАТО зафіксовані у Конституції, яку не можна змінювати під час воєнного або надзвичайного стану. Тобто, спочатку треба завершити війну, а потім – почати втілення домовленості з РФ.

Єдиний теоретично реальний варіант підписання миру з РФ - відмова від НАТО без зміни Конституції. Зокрема, варіант "відмови від НАТО руками Заходу".

Утім, є ключова умова. Без згоди України Альянс ніколи і нізащо на це не піде. По-перше, виборці урядів США та низки інших держав сприймуть це як капітуляцію перед Росією. По-друге, в Альянсі рішення ухвалюються консенсусом. Литва чи Польща заблокують рішення про зраду інтересів України. Однак у разі, якщо про це попросить Київ – ставлення може бути зовсім іншим.

Тим часом на тлі переговорів з РФ офіційний Київ почав планомірно і на усіх рівнях просувати думку про те, що НАТО нам не потрібне, бо Альянс "слабкий" і не має наміру захищати своїх членів у разі агресії РФ, а тому членство у ньому Україні не потрібне. Крім того, просувають тези про те, що Україну до НАТО ніколи не візьмуть і що Альянс не допомагає Україні. 

Проте, ці три твердження не є правдивими. Детальніше - у повній версії статті.

При цьому, від представників влади доводиться чути, що ми хочемо відмовитися від НАТО не "в порожнечу", а замістити Альянс новим чи то оборонним союзом, чи то іншим об’єднанням. 

І, мовляв, у ньому ми будемо мати точно такі гарантії, які дає ст. 5 Вашингтонського договору НАТО. Але ця обіцянка – наївна. Вона точно не буде виконана.

Зараз влада пропонує задовольнитися "гарантіями безпеки" від майже напевно недієвої структури з антагоністами (США, Росією та Китаєм) у своєму складі. Якщо таке рішення все ж ухвалять, значна частина суспільства сприйме його як капітуляція. 

Слід також розуміти, що рух до Альянсу – це дорога реформ. Відмовлятися від цього за умови російської загрози, яка нікуди не подінеться навіть після підписання мирного договору – точно не найкраще рішення. 

Докладніше - у матеріалі Сергія Сидоренка та Ганни Шелест Альтернатива НАТО: чим загрожує відмова України від Альянсу за домовленістю з Кремлем.