Вірменія вимагає від РФ розслідувати дії російських "миротворців" у Нагірному Карабаху. Лише цей факт показує, що ситуація навколо частково замороженого конфлікту в Нагірному Карабаху докорінно змінилася.

Агресія проти України, а головне – відсутність військових успіхів РФ, підірвали позиції Росії і в інших регіонах. І першим "вибухнув" Південний Кавказ, пише редактор "Європейської правди" Юрій Панченко у статті Удар по амбіціях РФ: як війна в Україні дала Азербайджану шанс для наступу в Карабаху.

Заява 2020 року про припинення вогню формально поставила крапку на Другій карабаській війні, проте не зупинила конфлікт. Фактично протистояння між Вірменією та Азербайджаном перейшло у режим конфлікту низької інтенсивності.

Проте в ніч з 24 на 25 березня він вийшов на новий рівень. Вперше після завершення війни сутички відбулися саме у Нагірному Карабаху – на території, яка перебуває під контролем російських "миротворців".

Як зазначається, азербайджанські військові перетнули контактну лінію та захопили село Парух (азербайджанська назва – Фарух). За даними влади невизнаного Карабаху, під час сутичок були загиблі та поранені з обох боків.

Азербайджанська сторона наголошує, що ніяких сутичок не було, а насправді мало місце "уточнення позиції" їхніми військовими. 

Російське Міноборони оприлюднило заяву, де підтвердило входження азербайджанських військових "у зону відповідальності російського миротворчого контингенту біля Нагірного Карабаху" та закликало відвести війська. 

У відповідь Міноборони Азербайджану нагадало, що така російська заява "суперечить характеру двосторонніх відносин та Декларації про союзницьку взаємодію, підписану між двома країнами 22 лютого 2022 року". Ця декларація фіксує визнання РФ територіальної цілісності Азербайджану, а відповідно, на думку Баку, жодного порушення тут бути не може.

Згодом азербайджанські війська вийшли з села, проте на свої попередні позиції не повернулися.

За всіма свідченнями, російські "миротворці" не стали перешкоджати діям азербайджанців – а це вже справжня сенсація, принаймні для Вірменії, де досі продовжувати вірити у здатність РФ виконувати функції "миротворця".

Слід додати, що з початком війни Росії проти України Азербайджан почав здійснювати й невійськовий тиск на вірменів на цій території. Ще на початку березня стався вибух газопроводу, що забезпечує газом весь регіон. Усуненням проблеми зайнялася азербайджанська сторона, проте додатково поставила на трубі вентиль, після чого перекрила поставки газу в Нагірний Карабах. Більшу частину аномально холодного березня населення невизнаної республіки було без опалення.

Крім того, біля карабаських сіл Азербайджан встановлює гучномовці, які вірменською мовою пропонують мешканцям або отримувати азербайджанське громадянство, або їхати у Вірменію.

Такі дії Азербайджану в Карабаху – це в першу чергу виклик РФ. Наразі у Вірменії озвучено декілька версій такої поведінки росіян – від банального підкупу (перевірити ці підозри і вимагає Пашинян) до того, що це свідома політика РФ. Мовляв, у такий спосіб Москва вирішила провчити Єреван за те, що на двох голосуваннях у Генасамблеї ООН щодо російської агресії проти України Вірменія вперше не стала підтримувати РФ.

Для Вірменії ці події стали остаточним підтвердженням того, яку стратегічну помилку вчинила країна свого часу, довірившись гарантіям безпеки від РФ.

Нова слабкість РФ не залишиться непоміченою і в інших регіонах, які Москва вважає своєю зоною впливу.

Докладніше - у матеріалі Юрія Панченка Удар по амбіціях РФ: як війна в Україні дала Азербайджану шанс для наступу в Карабаху.