За результатами першого туру парламентських виборів у Франції, перше місце посідає пропрезидентський блок "Разом", що складається з чотирьох партій.

Попри це, перемогою президента Макрона це назвати досить складно. Навіть якщо президентські сили утримають більшість у Національних зборах (що наразі виглядає цілком реально), це буде нестабільна більшість, залежна від партнерів по блоку.

Про те, які зміни чекають політику Франції і що ще зможе змінити другий тур, який відбудеться 19 червня, читайте в статті завідувачки інформаційно-аналітичного відділу Українського інституту Надії Коваль і редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Піррова перемога Макрона: які ризики несуть нові вибори у Франції для України і не тільки.

25,75% у пропрезидентського блоку "Разом" (французькою – Ensemble) проти 25,66% у NUPES (Нового екологічного та соціального народного союзу) - різниця у 0,1 відсотковий пункт.

Останній – це масштабне об’єднання лівих сил, зібране лідером ультралівої "Нескореної Франції" Жаном-Люком Меланшоном (на фото, разом з президентом Еммануелем Макроном).

З дуже невеликим відривом від суперників Меланшон здобув третє місце на недавніх президентських виборах, ледь не пройшовши до другого туру. 

Високі рейтинги аж ніяк не означають таку ж високу ймовірність перемоги.

Навіть за майже рівних рейтингів існує висока ймовірність того, що більшість у 289 мандатів все ж отримає блок "Разом", тоді як NUPES навряд чи отримає більше, аніж 170 мандатів.

В новому скликанні Національних зборів партія Макрона (її нова назва з липня – "Відродження") вже не матиме комфортної більшості. Існує навіть невелика ймовірність, що пропрезидентський блок більшості не матиме, а тоді їм доведеться формувати уряд меншості, звертаючись за потрібними голосами, приміром, до "Республіканців".

Проте навіть якщо блок "Разом" матиме більшість, вона буде непереконливою, а відповідно – залежатиме від партнерів. Наскільки сильною буде ця залежність, стане зрозуміло за результатами другого туру, які визначають, скільки у правлячій фракції буде депутатів від "Відродження", а скільки від інших партій.

Окремо варто зазначити повернення у велику політику Едуара Філіпа, який був головою першого уряду президента Макрона.

Попри ідеологічну близькість, між двома політиками була постійна конкуренція (часто говорили, що це був єдиний приклад політичного "співмешкання" після реформи 2000 року), яка зрештою й вилилася у відставку уряду. 

Тепер Філіп матиме золоту акцію у формуванні уряду, і не виключено, що результати депутатів від його партії "Горизонт" дозволять йому претендувати на повернення на посаду голови уряду.

І тут ключове питання – як вплине на новий уряд Франції потреба постійно протистояти місцями відверто проросійській опозиції? Чи буде уряд вимушений йти на поступки? Чи навпаки – його прозахідний курс зміцниться, а згода на компроміси із РФ, навпаки, зменшиться?

Останнє – вкрай бажаний сценарій для України. І попри всі проблеми Макрона, цей сценарій є цілком ймовірним.

Докладніше – у матеріалі Надії Коваль і Юрія Панченка Піррова перемога Макрона: які ризики несуть нові вибори у Франції для України і не тільки.