Ексканцлерка Німеччини Ангела Меркель у першому від початку війни виступі висловила солідарність з Україною та назвала російський напад на Україну "глибоким переломним моментом" в історії Європи з часів Другої світової війни.

Переломними можна назвати і настрої у Німеччині, пише експертка Ради зовнішньої політики "Українська призма" Марія Коваль-Гончар у статті Краще пізно, аніж ніколи: як Німеччина змінює свою позицію щодо зброї для України.

"Олаф Шольц говорить багато, але нічого не каже", – так на слуханнях у Бундестазі німецького канцлера атакував лідер опозиційної ХДС Фрідріх Мерц.

Додатково канцлеру Німеччини Олафу Шольцу перепало за регулярні телефонні дзвінки до Владіміра Путіна.

Канцлер відкинув звинувачення, сказавши про постачання 50 зенітних самохідних установок Gepard (очікуються у липні) і семи гаубиць Panzerhaubitze 2000. Саме це і є тим важким озброєнням, за постачання якого проголосувала більшість депутатів Бундестагу 27 квітня.

За повідомленнями профільних онлайн-видань, від початку війни Німеччина вже доставила Україні протитанкові та переносні зенітні ракетні комплекси (Stinger та Panzerfäuste), понад 15 мільйонів патронів, сотню тисяч ручних гранат та 5000 протитанкових мін. А ще ФРН постачала в Україну прилади нічного бачення, бронежилети та 23 тисячі шоломів.

Більш того, канцлер оголосив про надання Україні сучасної системи протиповітряної оборони IRIS-T та радарів стеження, які виявлятимуть ворожі гаубиці, міномети та реактивну артилерію. Очільник німецького уряду зазначив, що завдяки цим системам Україна зможе "захистити ціле велике місто від російських повітряних атак".

Окрім того, зовсім неочікуваною новиною стало оголошення про постачання Україні реактивних системи залпового вогню у тісній координації із США. Олаф Шольц, так само, як і держсекретар США Ентоні Блінкен, наголосив, що Україна за допомогою цих систем не зможе атакувати територію Росії.

Що стало причиною такого розвороту? За останні тижні політичний тиск на канцлера Шольца щодо постачання озброєння в Україну суттєво зріс, а суспільна підтримка канцлера зменшилась.

Втім, говорити про повний розворот риторики Берліна ще не доводиться.

Показовим моментом в українсько-німецьких відносинах залишається постачання Україні танків типу Leopard та БМП Marder.

Поки що німецький уряд відмовляється постачати Україні важке озброєння західного зразка, незважаючи на численні запити з українського боку. Сьємтьє Мьоллер, заступниця міністерки оборони ФРН, зазначала, що існує консенсус між країнами-членами НАТО щодо непостачання такого озброєння.

Ситуація виглядає так, що ФРН перш за все діє в інтересах своєї армії та НАТО, залишаючи найкращі та найновіші зразки озброєння для себе на випадок ескалації і поширення агресії Росії на захід від України, захисту східних флангів НАТО.

Німці планують модернізувати свої військово-повітряні сили, сухопутні сили та флот. 

Отже, Німеччина поступово позбавляється багатьох фобій, в тому числі щодо власної армії.

Але чи матиме розворот Німеччини реальні наслідки? В першу чергу – у розблокуванні поставок озброєння для України?

Шанси на це видаються як ніколи високими. Проте втрачати пильність не варто – сприятлива для України кон’юнктура може виявитися нетривалою.  

Докладніше – у матеріалі Марії Коваль-Гончар Краще пізно, аніж ніколи: як Німеччина змінює свою позицію щодо зброї для України.